Ухвала КАС ВС № 280/5040/24

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 12 грудня 2024 року м. Київ справа №280/5040/24 адміністративне провадження № К/990/45160/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2024 (суддя Прасов О.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 (колегія у складі: судді-доповідача Головко О.В., суддів Суховарова А.В., Ясенової Т.І.) у справі № 280/5040/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі також - ГУ ПФ України в Одеській області, відповідач, скаржник), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Одеській області від 26.04.2024 № 084050018310, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1; - зобов`язати відповідача призначити позивачу з 02.03.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №

1. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 30.07.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024, задовольнив позов. 25.11.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України в Одеській області, в якій останнє з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого. Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. У цій справі оскаржується рішення територіального органу Пенсійного фонду України про відмову у призначенні особі пенсії за віком на пільгових умовах як працівнику, зайнятому повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №

1. Запорізький окружний адміністративний суд в ухвалі від 03.06.2024 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження. У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. У контексті наведеного Суд зауважує, що для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Проте ГУ ПФ України в Одеській області у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) , інших норм матеріального чи процесуального права. Більш того Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правову позицію про те, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. На цій підставі Суд також враховує, що Конституційний Суд України у п. 3 Рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 вказав, що у питанні права на пенсію за віком на пільгових умовах «застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.». Крім того, Верховний Суд у постанові від 17.12.2021 у справі № 160/9272/20 вирішив колізію між нормами Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, з одного боку, та Закону № 1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах - 45 чи 50 років, та дійшов висновку, що у подібних правовідносинах «застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV». Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 580/3245/20. Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2024 у цій справі відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду та виходив з того, що при визначенні достатності у позивача трудового стажу для призначення пільгової пенсії при досягненні 45 років, пенсійним органом в оскаржуваному рішенні обраховано та підтверджено, що ОСОБА_1 має страховий стаж 29 років 03 місяці 10 днів, пільговий стаж за списком № 1 - 10 років 05 місяців 02 дні, що є достатнім відповідно до приписів п. «а» ст. 13 Закону № 1788-XII. Скаржник не обґрунтовує підстави для відступу від висновків Верховного Суду та Суд не вбачає за необхідне відступати від такого висновку. Що ж до покликання скаржника на те, що у цьому випадку суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, то таке не заслуговує на увагу, оскільки не відповідає приписам п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України. З огляду на це Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає інших обставин, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За викладених обставин ГУ ПФ України в Одеській області слід відмовити у відкритті касаційного провадження. Керуючись с.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, - УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 280/5040/24.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя В.М. Бевзенко Суддя С.Г. Стеценко