Постанова 4857 № 454/2451/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 454/2451/24 пров. № А/857/29565/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я., з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С., представника відповідача Полуліх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2024 року у справі № 454/2451/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Фарина Л.Ю. в м. Сокалі у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач, ГУ ПФУ) про скасування постанови від 22.05.2024р. № 28 про накладення на нього адміністративного стягнення за частиною першою статті 165-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), закриття провадження у справі. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що при проведенні перевірки встановлено порушення пункту 1 частини четвертої статті 12 та абзацу 1 частини четвертої статті 19 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України від 21.09.2022 № 2620-ІХ зі змінами; далі - Закон № 1105-XIV), що призвело де неправомірних витрат коштів на загальну суму 1892393,47 грн. (по 763 застрахованих особах, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку мають страховий стаж менше шести місяців), розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 01.10.2022 по 31.12.2023 не був обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку, що і призвело до неправомірних витрат коштів. Відтак, зазначає, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, а оскаржувана постанова винесена на підставі належних і допустимих доказів. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. У судовому засіданні представник апелянта наполягала на задоволенні апеляційної скарги. Позивач, який був належним чином, згідно положень частин першої та другої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, правом на участь у судовому засіданні не скористався. За правилами частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відтак судове засідання проводилося за відсутності позивача. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ГУ ПФУ 20.05.2024р. винесено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого у діях головного бухгалтера ВП «Шахта «Великомостівська» ДП Львіввугілля» ОСОБА_1 виявлено склад адміністративного правопорушення порушено порядок використання страхових коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Зі змісту протоколу також вбачається, що при документальній перевірці ВП «Шахта «Великомостівська» ДП Львіввугілля» (Акт від 25.04.2024р. № 1300-6003-3/47; далі по тексту - Акт) виявлено неправомірно витрачені кошти на суму 1892393,47 грн. за період з 01.10.2022р. по 25.04.2024р. За наслідком розгляду протоколу 22.05.2024р. У ПФУ винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 28 та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 165-5 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 136,00 грн. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції покликається на те, що відповідач не довів правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. У відповідності до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Законом № 1105-XIV визначені правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я. Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 1105-XIV передбачений обов`язок роботодавця, зокрема, надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом. Частиною першою статті 15 Закону № 1105-XIV встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків, зокрема, тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві. Відповідно до частини першої статті 165-5 КУпАП порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичними особами, які використовують найману працю, порядку використання коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування, несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання встановленої звітності, подання недостовірної звітності щодо використання страхових коштів, тягне за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Апеляційним судом встановлено, що відповідачем, при проведенні перевірки Шахти «Великомостівська» встановлено порушення пункту 1 частини четвертої статті 12 та абзацу 1 частини четвертої статті 19 Закону № 1105-XIV, що призвело де неправомірних витрат коштів на загальну суму 1892393,47 грн. (по 763 застрахованих особах, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 та ОК-7), розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 01.10.2022 по 31.12.2023 (перелік наведено таблиці № 2 до Акту) не був обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку, що і призвело до неправомірних витрат коштів. Наявність заборгованості зі сплати ЄСВ призвела до відсутності страхового стажу у працівників підприємства - за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж застрахованим особам Шахти «Великомостівська», зокрема, і тим, яким за період, що підлягав перевірці, виплачувались допомоги по тимчасовій непрацездатності, зараховано лише по березень 2021 року і він складав менше 6 місяців протягом 12 місяців. За даними реєстру застрахованих осіб Держаного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зазначені в Акті працівники Шахти «Великомостівська» протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку мали страховий стаж менше шести місяців, тому допомога по тимчасовій непрацездатності за такими страховими випадками мала бути обмежена розміром допомоги, обчисленим із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку. Невиконання Шахтою «Великомостівська» частини четвертої статті 12 та абзацу 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1105-XIV призвело до неправомірних витрат коштів Фонду на суму 1892393,47 грн (по 763 застрахованих особах). Тобто, Шахтою «Великомостівська» при формуванні заяв-розрахунків в кабінеті страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України за період, що підлягав перевірці, по зазначених в Акті працівниках невірно зазначено страховий стаж 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати, без застосування обмеження розміру зазначеної допомоги відповідно до норми пункту 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1105-XIV. Як встановлено з матеріалів справи вищевказаний Акт оскарженим не був. На підставі виявлених порушень 21.05.2024 відповідачем винесено Рішення № 27 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду (далі - Рішення № 27), яким підлягала поверненню до Пенсійного фонду України неправомірно виплачена сума страхових коштів - 1892393,47 гри., та на підставі абзацу 1 частини шостої статті 8 Закону № 1105-XIV застосовано до Шахти «Великомостівська» фінансові санкції в таких розмірах: штраф за порушення порядку використання страхових коштів (50%) 946196,74 грн.; всього: 2838590,21 грн., яке направлено на адресу Шахта «Великомостівська» рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Як встановлено з матеріалів справи, вищевказане рішення Шахтою «Великомостівська» також оскаржено у встановлений законом спосіб не було. Чинність Рішення № 27 свідчить про підтвердження порушень, викладених в Акті, та про наявність в діях відповідальної особи підприємства порушень вимог Закону № 1105-XIV. З огляду на вищенаведене, оскаржувана постанова винесена правомірно, оскільки позивач порушив порядок використання страхових коштів, а саме щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності без обмеження мінімальним розміром заробітної плати, встановленої Законом № 1105-XIV у місяці настання страхового випадку, для осіб страховий стаж яких менше ніж шести місяців, що потягло збитки Фонду на суму 1892393,47 грн. та є порушенням частини четвертої статті 12 Закону № 1105-XIV, частини четвертої статті 19 Закону № 1105-XIV. Щодо висновку суду першої інстанції про те, що відповідач не довів правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності апеляційний суд зазначає наступне. Частиною третьою статті 242 КАС України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Аналізуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що таке не містить жодних мотивів, суд першої інстанції не надав будь-якої оцінки доводами сторін, наданим відповідачем доказам. Фактично судом першої інстанції не було досліджено обставин даної справи. Відтак, спірне рішеняня суду не відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному частиною четвертою статті 242 КАС України, віповідно таке підлягає скасуванню. На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідач довів правомірність прийняття спірної постанови, оскільки вона винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно частин 1 та 2 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Суд першої інстанції у справі, що розглядається, не з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись статтями 229, 241, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2024 року у справі № 454/2451/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 12.12.24