Постанова 4857 № 380/25093/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/25093/23 пров. № А/857/10199/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року про відмову в роз`ясненні судового рішення (головуючого судді Лунь З.І. розглянуту у письмовому провадженні в м. Львів) у справі №380/25093/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження максимального розміру його пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії за вислугу років без обмеження максимальним розміром, з врахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2023, яке набрало законної сили 19.01.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження максимальним розміром, з врахуванням раніше виплачених сум. Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу. В якій просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву щодо роз`яснення судового рішення задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали допущено порушення норм процесуального та матеріального права. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Відповідно до частини 1 статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (частина 2 статті 254 КАС України). Суть роз`яснення судового рішення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові та невирішені вимоги, він лише має роз`яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко або незрозуміло ним сформульовані, що, в свою чергу, позбавляє можливості його виконання. Роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, та зумовлено нечіткістю судового рішення за змістом, коли таке є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Отже, є дві умови, за яких роз`яснюється рішення: перша умова - це та, що не можна змінювати його зміст, а друга - якщо воно є незрозумілими для тих, кого зобов`язано його виконувати і орган, який буде його виконувати. Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить. Незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Тобто, це стосується випадків, коли не дотримано вимоги ясності, визначеності такого рішення суду. Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання. Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема,

мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз`ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 квітня 2020 року у справі №22а-11177/08, від 01 вересня 2020 року у справі № 806/984/18. Таким чином, роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення. Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2023, яке набрало законної сили 19.01.2024 позов задоволено повністю, а саме зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження максимальним розміром, з врахуванням раніше виплачених сум. Згідно із частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Звертаючись із заявою про роз`яснення судового рішення відповідач просить надати роз`яснення вказаного судового рішення у справі №380/25093/23, оскільки судом не зазначена дата, з якої слід здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром, з врахуванням раніше виплачених сум. Однак суд зазначає, що механізм, визначений статтею 254 КАС України, не може використовуватися для встановлення додаткових обставин справи. При цьому суд не може підміняти та виконувати повноваження та функції інших органів. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з мотивувальної та резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2023, яке набрало законної сили 19.01.2024 випливає, що його текст труднощів для розуміння не викликає, суть його ясна та не двозначна, тому розширеного тлумачення, шляхом роз`яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує, а доказів на підтвердження наявності обставин, які перешкоджають виконанню судового рішення, чи ускладнюють його виконання або роблять неможливим разом із заявою заявником не надано. Оскільки роз`яснюючи рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, а процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення та суд не повинен давати відповідь на нові або невирішені вимоги, то порушене заявником питання не відповідає нормам статті 254 КАС України. Надання правових порад щодо дій учасників справи після ухвалення судового рішення не відповідає меті роз`яснення та у межах процедури роз`яснення судового рішення є неможливим. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про роз`яснення судового рішення, а тому судом першої інстанції дотримано норми процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття ухвали щодо відмови у роз`ясненні судового рішення у справі, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 254, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року про відмову в роз`ясненні судового рішення у справі №380/25093/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль В.В. Гуляк Повний текст постанови складено 26.06.2024