Постанова Київський апеляційний суд № 752/6753/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 752/6753/24 провадження № 33/824/5942/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді Кирилюк Г. М., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2024 року у складі судді Первушина О. С., в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605, 60 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року апеляційну скаргу адвоката Вознюка В. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення. Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року залишено без змін. 04.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з апеляційною скаргою на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року. У поданій апеляційній скарзі просить поновити процесуальний строк на оскарження, скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відмову в її прийняті виходячи з наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначаються відповідним процесуальним законом, зокрема у справах про адміністративні правопорушення визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення, який містить норми як матеріального, так і процесуального права. Конституційний суд України у рішенні № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1). Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу. Положеннями ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Специфіка процесуальної діяльності при розгляді справ про адміністративне правопорушення визначає особливу процедуру оскарження рішень посадових осіб, які її здійснюють. Водночас право на оскарження у справах про адміністративні правопорушення забезпечується встановленням у нормах КУпАП порядку і строків подачі (у деяких випадках і розгляду) скарг на рішення посадових осіб, в тому числі й судів. У зв`язку з цим, главою 24 КУпАП передбачений інститут оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників провадження. Так, ст. 294 КУпАП передбачена можливість перегляду постанови суду у справі про адміністративне правопорушення в апеляційному порядку. Також вказана норма визначає процедуру оскарження судових рішень, яка в даному випадку була дотримана та реалізована захисником ОСОБА_1 - адвокатом Вознюком В. А., шляхом подання 16 жовтня 2024 року апеляційної скарги на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року. Постановою судді Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року апеляційну скаргу адвоката Вознюка В. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення, постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишено без змін. За положеннями ч. 10 ст. 294 КУпАП постанова апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Припис частини десятої статті 294 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 5-р(II)/2021 від 21.07.2021. Апеляційний суд зазначає, що обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України). У рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. На даний час КУпАП надає стороні можливість оскаржити в апеляційному порядку постанову у справі про адміністративне правопорушення, що є справедливим і повністю відповідає ст.2 Протоколу № 7 до Конвенції щодо права кожного, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним. В даній справі ОСОБА_1 скористався своїм правом на перегляд апеляційним судом постанови суду першої інстанції через свого захисника - адвоката Вознюка В. А. Отже, національними судами України виконано положення ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права особи на ефективний засіб юридичного захисту. Крім того, повторний розгляд апеляційної скарги у цій же справі нормами КУпАП не передбачений. За таких обставин апеляційний суд відмовляє у прийнятті до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року. Керуючись ст. 294 КУпАП постановив: Відмовити у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Г. М. Кирилюк