Постанова 4820 № 688/4532/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2024 року м. Хмельницький Справа № 688/4532/23 Провадження № 22-ц/4820/2043/24 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., секретар судового засідання Демчук В. М., з участю представників сторін розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 вересня 2024 року (суддя Стаднічук Н. Л., повне судове рішення складено 05.09.2024) та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, суд у с т а н о в и в : У листопаді 2023 року позивачі, звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначали, що 05.03.2021 близько 23:55 год на автостраді А4 поблизу Центру обслуговування мандрівників у м. Кашице (Підкарпатське воєводство Республіки Польща) водій ОСОБА_5 , керуючи автобусом марки «VAN HOOL ALTANO TD921» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , проявив неуважність і вчинив небезпечний та недопустимий маневр правого повороту на швидкості, внаслідок чого втратив контроль над транспортним засобом та з`їхав з дороги в кювет. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автобуса ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди. 22.07.2022 вироком районного суду в м. Пшемислі (республіка Польща) водія ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. В результаті таких протиправних дій працівника відповідача, які призвели до смерті ОСОБА_6 , їм (дочка, дружина, мати загиблого) заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та нервових переживаннях, перенесенні сильного емоційного та нервового стресу, відчуття болю втрати, порушенні їх родинних стосунків. Тому позивачі просили стягнути з ФОП ОСОБА_2 по 682000 грн моральної шкоди (700000 грн заявленої моральної шкоди - 18000 грн страхового відшкодування). Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 вересня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 в порядку компенсації моральної шкоди на користь ОСОБА_1 300000 грн; на користь ОСОБА_3 - 276000 грн; на користь ОСОБА_4 - 276000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено витання про судовий збір. Додатковим рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви позивачів про стягнення витрат на правову допомогу. ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 03 вересня 2024 року, в апеляційній скарзі просить його змінити та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог і вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в повному обсязі. Посилається на несправедливість та необґрунтованість рішення суду. При визначенні розміру морального відшкодування суд залишив поза увагою глибину душевних страждань потерпілих, поведінку відповідача, який добровільно шкоду не відшкодував. Суд безпідставно не врахував доводи про непрацездатність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх перебування на утриманні ОСОБА_6 , у зв`язку з чим після його смерті вони змушені вживати додаткових заходів для організації свого життя та побуту. Також ОСОБА_1 , не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу. Вважає відмову суду у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку з відсутністю доказів направлення документів відповідачу безпідставною, оскільки заява про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи надсилались до суду з використанням системи «Електронний Суд», а тому він міг з ними ознайомитись. ФОП ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обстави, що мають значення для справи. Стверджує про неправильне застосування судом статті 82 ЦПК України, оскільки вирок суду іноземної держави не визнаний в Україні у встановленому законом порядку. Вважає помилковим висновок суду про абсолютність права потерпілої ОСОБА_1 на відшкодування шкоди за рахунок винуватця ДТП, враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні обов`язку з відшкодування шкоди між винуватцем ДТП та страховиком. Суд не дослідив обставини, які впливають на розмір заподіяної моральної шкоди (стійкість родинних зв`язків, розмір грошового утримання, який надавався ОСОБА_6 позивачкам, розмір доходів загиблого, тощо) та не перевірив наявність доказів, що підтверджують зроблені ним висновки, тому прийшов до неправильного висновку щодо відшкодування однакового грошового еквівалента заподіяної моральної шкоди всім потерпілим. ОСОБА_1 не скористалась правом звернення з вимогою до страховика, внаслідок чого суд поклав надмірний тягар відповідальності на відповідача. Оскільки страховика не залучено до розгляду справи, в позові слід відмовити. Рішення суду за наслідками розгляду позовних вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не порушує права ОСОБА_1 . Остання повноважень представляти інтереси ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не має, а тому рішення суду щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 не переглядається. У засіданні апеляційного суду представник позивачів апеляційні скарги ОСОБА_1 підтримав, апеляційну скаргу відповідача не визнав. Представник ФОП ОСОБА_2 апеляційну скаргу відповідача підтримав, апеляційні скарги позивачки не визнав. Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення суду від 03 вересня 2024 року не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з таких підстав. Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції правильно установив, що 05 березня 2021 року близько 23:55 год на автостраді А4 поблизу Центру обслуговування мандрівників у м. Кашице (Підкарпатське воєводство Республіки Польща) водій ОСОБА_5 , керуючи під час виконання трудових обов`язків автобусом марки «VAN HOOL ALTANO TD921» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ФОП ОСОБА_2 , проявив неуважність і вчинив небезпечний та недопустимий маневр правого повороту на швидкості, внаслідок чого він втратив контроль над транспортним засобом та з`їхав з дороги в кювет. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автобуса ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди. Цивільно-правова відповідальність власника (законного володільця) транспортного засобу марки «VAN HOOL ALTANO TD921» реєстраційний номер НОМЕР_1 на час ДТП була застрахована в ПАТ «СК «Українська страхова група» згідно з полісом міжнародного страхування «Зелена Карта» № НОМЕР_2 від 24.09.2020. ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_6 . Згідно з довідкою ПАТ «СК «УСГ» № 03/1406 від 09.04.2024 в порядку статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за зверненням родичів загиблого ОСОБА_6 25.07.2023 товариство провело виплати страхового відшкодування ОСОБА_3 - 110600,00 грн (86600,00 грн - втрата годувальника, 24000,00 грн - моральна шкода), ОСОБА_4 - 110600,00 грн (86600,00 грн - втрата годувальника, 24000,00 грн - моральна шкода), ОСОБА_7 - 38800,00 грн (14800,00 грн - витрати на поховання, 24000,00 грн - моральна шкода). Розрахунок моральної шкоди по 4 мінімальних заробітних плат (6000 грн). Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд виходив з того, що ФОП ОСОБА_2 , як володілець джерела підвищеної небезпеки, має нести відповідальність за завдану позивачці моральну шкоду. Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону. Згідно з частиною 1, пунктом 2 частини 2, частинами 3 і 5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина 2 статті 1168 ЦК України). Частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За змістом частин 1, 2, 5 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо). Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV). На підставі пункту 22.1. статті 22 Закону № 1961 IV у разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. За змістом пунктів 27.1., 27.3. статті 27 Закону № 1961 IV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього. Отже, за загальним правилом шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. Працівник, здійснюючи свої трудові обов`язки, не виступає як окремий суб`єкт права, тому заподіяна ним шкода під час виконання цих обов`язків відшкодовується роботодавцем. Право на відшкодування моральної шкоди, завданою смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у близьких родичів цієї особи, у тому числі дітей, незалежно від вини суб`єкта відшкодування цієї шкоди. Якщо деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 , як дочці загиблого внаслідок ДТП ОСОБА_6 , заподіяна моральна шкода. У зв`язку зі смертю батька позивачка перенесла душевні страждання та нервові переживання, емоційний і психологічний стрес, відчувала біль втрати близької людини. При визначенні розміру морального відшкодування суд врахував характер правопорушення, глибину душевних страждань потерпілої, вимоги розумності та справедливості. Підстав для збільшення визначеного судом першої інстанції розміру морального відшкодування (300000 грн) суд не вбачає. Тому апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення суду від 03 вересня 2024 року в частині вирішення спору щодо її позовних вимог задоволенню не підлягає. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність позивачкою обставин заподіяння моральної шкоди і розміру морального відшкодування. Сам факт загибелі батька є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань дочки, враховуючи те, що згідно з частиною 1 статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Разом з тим, суд не врахував те, що ОСОБА_1 мала право на отримання страхового відшкодування у сумі 18000 грн (12 мінімальних заробітних плат (6000 грн) : 4 (кількість осіб, що мали право на отримання виплати)) у ПАТ «СК «УСГ», проте таким своїм правом не скористалася. Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (постанови від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц, від 09.11.2021 у справі № 147/66/17). Отже, покладення на ФОП ОСОБА_2 обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування у сумі 18000 грн, який уклав відповідний договір страхування і сплачував страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. З урахуванням викладеного рішення суду від 03 вересня 2024 року потрібно змінити і зменшити стягнуту з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму морального відшкодування до 282000 грн (300000 грн - 18000 грн). Крім того, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що суд всупереч вимогам чинного законодавства, у тому числі положень Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який підписаний сторонами 24 травня 1993 року, ратифікованого Постановою Верховної Ради України № 3941-ХІІ від 04 лютого 1994 року, та частини 4 статті 82 ЦПК України, неправомірно послався на вирок суду у м. Пшемислі (Республіка Польща) від 22 липня 2022 року про засудження ОСОБА_5 , оскільки цей вирок не визнаний на території України в установленому порядку. Тому необхідно виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на підтвердження встановлених у справі обставин на вирок районного суду в м. Пшемислі (Республіка Польща) від 22 липня 2022 року. Проте сторони визнали обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 05.03.2021 з вини водія ОСОБА_5 , який під час виконання своїх трудових обов`язків керував належним ФОП ОСОБА_2 автобусом, у результаті якої настала смерть ОСОБА_6 . Обставини, які визнаються всіма учасниками справи, не підлягають доказуванню. Наведене вище свідчить про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на незалучення страховика до участі у справі, як на підставу для скасування судового рішення, не заслуговує на увагу, оскільки розмір страхової виплати, на яку мала право ОСОБА_1 відомий, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, виплачений рівними частинами трьом особам, що мали право на отримання виплати, та звернулися до ПАТ «СК «УСГ» з відповідною заявою. Апеляційна скарга позивачки на додаткове рішення суду підлягає задоволенню частково з таких підстав. Колегія суддів не погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні заяви представника позивачок про стягнення витрат на правничу допомогу з таких підстав. За змістом пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини 1, 2 статті 137 ЦПК України). Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань. Тож подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань. Відповідно до частини 3 статті 182 ЦПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини 1 статті 183 ЦПК України). За правилами частини 2 статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Згідно з частиною 4 статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Установлено, що до заяви позивачів не додано докази направлення (надання) іншим учасникам справи копії заяви про ухвалення додаткового рішення разом із додатками, доданими до неї. За правилами частини 9 статті 83 ЦПК України суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Порівняльний аналіз правил частини 9 статті 83 ЦПК України та частини 4 статті 183 ЦПК України дає підстави для висновку, що правило частини 9 статті 83 ЦПК України застосовується у разі подання до суду безпосередньо доказів, а правило частини 4 статті 183 ЦПК України - у разі подання до суду заяв, клопотань чи заперечень, у тому числі і з доданими до них додатками на підтвердження вимог цих заяв, клопотань, заперечень. Колегія суддів враховує, що у справі, яка переглядається, представник позивачок подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додав додатки - докази понесення витрат на правничу допомогу, які є складовими заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини 4 статті 183 ЦПК України щодо подання заяв, а не частини 9 статті 83 ЦПК України щодо подання доказів. Тому під час вирішення питання про прийняття до розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення суд мав застосувати відповідні наслідки - повернення заяви без розгляду. При застосуванні наведених норм права до правовідносин сторін апеляційний суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12 квітня 2023 року в справі № 626/133/21. Крім того, Верховний Суд в постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини 6 статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Наведене вище суд першої інстанції не врахував і зробив помилковий висновок про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу у справі. З огляду на викладене додаткове рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про залишення без розгляду заяви представника позивачок ОСОБА_8 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 вересня 2024 року в частині вирішення спору щодо позовних вимог ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 вересня 2024 року задовольнити частково. Виключити з мотивувальної частини рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 вересня 2024 року посилання на підтвердження встановлених у справі обставин на вирок районного суду в м. Пшемислі (Республіка Польща) від 22 липня 2022 року. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 вересня 2024 року змінити і зменшити стягнуту з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму морального відшкодування до 282000 грн (двісті вісімдесят дві тисячі грн). В решті рішення суду залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2024 року задовольнити частково. Додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2024 року скасувати. Заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ОСОБА_8 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повернути без розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 грудня 2024 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта