Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/4630/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8194/24 Справа № 183/4630/23 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 43 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П., при секретарі - Шавкун Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах якої діє ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новомосковської міської ради в особі відділу реєстрації та обліку громадян, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Новомосковської міської ради як орган опіки та піклування про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду у своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , 2013 року народження з позовом до Виконавчого комітету Новомосковської міської ради в особі відділу реєстрації та обліку громадян, в якому просив визнати дії відповідача щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протиправними та зобов`язати поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Позов мотивовано тим, що у квітні 2023 року йому стало відомо, що його з донькою знято з реєстрації місця проживання. 14 лютого 2022 року ТОВ «ФК «Дніфпрофінансгруп» у порядку ЗУ«Про іпотеку» звернуло стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_2 . Проте, з будь-яким позовом, у тому числі про звернення стягнення на предмет іпотеки та/або зняття з реєстрації осіб, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до суду не зверталося. Вважають таке зняття з реєстрації без відповідного рішення суду, протиправним та таким, що порушує їх житлові права. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах якої діє Іжовський В.Д. відмовлено (а.с.178-181). Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем у позові не зазначено та не підтверджено належними та допустимими доказами обставини, які б свідчили про протиправність дій відповідача, на підставі чого суд зробив висновок про правомірність дій відповідача щодо зняття з зареєстрованого обліку місця проживання позивача та його малолітньої дитини, тому позов суд першої інстанції визнав безпідставним. Крім цього, окремою підставою для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив пред`явлення позову не до належного відповідача, тоді як у справі має бути відповідачем ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», як власник спірної квартири та за заявою якого відділ реєстрації та обліку громадян виконкому Новомосковської міської ради здійснював реєстраційні дії, яке у справі визначено позивачем третьою особою. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Жура Н.В. подав апеляційну скаргу (а.с. 187-190), посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при встановленні дійсних обставин справи не враховано того факту, що спірна квартира була придбана ОСОБА_3 не лише за кредитні кошти. Вартість квартири перевищувала ті кошти, які отримувались у кредит, а, відтак, виселення з квартири, яка є предметом іпотеки, відбувається з наданням іншого житла, як про це зазначено у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі №6-875цс15. ТОВ ФК Дніпрофінансгруп, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, у жовтні 2024 року подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , де просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Наголошує, що скаржником не зазначено жодних обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення судом норм як матеріального, так і процесуального права. Разом з цим зазначає, що відповідач в межах своїх повноважень та у законний спосіб провів зняття з реєстраційного обліку за спірною адресою позивача та його доньки, враховуючи, що на той момент ТОВ ФК Дніпрофінансгруп вже було власником спірної квартири. Доводи апеляційної скарги щодо придбання спірної квартири вартістю, яка перевищує отриманий кредит, не підтверджені належними та допустимим доказами. Інші учасники справи, не скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подавали, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , а також його малолітня донька ОСОБА_2 , 2013 року народження, були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що не заперечується сторонами у справі та підтверджується копією паспорта позивача та копіями заяв про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (а.с.4,60). Власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , була ОСОБА_3 , яка придбала квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 11 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бака О.В. р.№2644. На підставі договору іпотеки від 11 липня 2008 року №849715/ФЛ-3, ОСОБА_3 як іпотекодавець передала, а ВАТ «КБ «Надра», як іпотекодержатель, прийняло зазначену квартиру в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 11 серпня 2008 року за договором іпотеки №849715/ФЛ, укладеним між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра» (а.с.8-14). За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 20 січня 2022 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» мало статус іпотекодержателя за вищезазначеним договором іпотеки. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 серпня 2023 року власником (іпотекодержателем) квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на підставі договору іпотеки №849715/ФЛ-3 від 11 липня 2008 року, договору про відступлення прав вимоги №509 від 17 липня 2020 року (а.с.55-56). 28 березня 2023 року до органу реєстрації Виконавчого комітету Новомосковської міської ради звернувся власник вищевказаної квартири - ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» в особі Белікова Є.Є., який діяв на підставі довіреності, із заявою про зняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), що підтверджується копіями відповідних заяв (а.с.60). Судом встановлено, що 28 березня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знято з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , відділом реєстрації та обліку громадян Виконавчого комітету Новомосковської міської ради. До заяви про зняття осіб з реєстрації заявником надано довіреність від ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» в особі директора Скребець О.С., на ім`я ОСОБА_4 , строком дії до 26 серпня 2023 року; копію статуту ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»; копію договору іпотеки від 11 липня 2008 року; Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; копію паспорта представника власника; квитанцію про сплату адміністративного збору (а.с.55-61). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що, позивачі, як члени сім`ї власника спірної квартири, які були зареєстровані у спірній квартирі, мають сервітутне право на користування житлом, що врегульовано ст. 405 ЦК України та ст. 156 ЖК України, що безпосередньо пов`язано із правом особи на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, у відповідності до норм ЗУ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в редакції до 01 грудня 2021 року. Однак, у відповідності до ЗУ Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні, що набув чинності після 01 грудня 2021 року, та постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року за №265 встановлено та затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), який регулює звернення особи власника житла, до органу реєстрації із заявою про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), яким на момент звернення до органу реєстрації був ТОВ ФК Дніпрофінансгруп. Тобто, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та у встановлений законом спосіб. Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що відповідач у даній справі є неналежним відповідачем, адже належним відповідачем в категорії таких справ є особи, за заявою якої позивача було знято з реєстрації місця проживання в житловому приміщенні та його власник на момент розгляду справи, за рахунок якого можливо задовольнити такі позовні вимоги, що визначено у висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 лютого 2023 року у справі №489/3691/20 та від 20 березня 2024 року у справі №496/2584/21. Натомість, у даній справі заяву про зняття з реєстраційного обліку подавало ТОВ ФК Дніпрофінансгруп, як власник спірного житлового приміщення та іпотекодержатель, однак позивачі вимог до ТОВ ФК Дніпрофінансгруп у цій справі не пред`являють, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову. Колегія суддів цілком погоджується з висновками суду першої інстанції. Згідно із частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За приписами статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Водночас, Основний Закон України так само гарантує право кожного на житло, невід`ємною складовою якого є заборона на примусове позбавлення житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції). Вказане конституційне положення знайшло своє закріплення у статті 9 Житлового кодексу України, відповідно до якої ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. Колегія суддів відзначає, що позивачів знято з реєстраційного обліку 28 березня 2023 року та на той час діяли положення ЗУ Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні, що набув чинності після 01 грудня 2021 року, та постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року за №265, якими встановлено та затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), який регулює звернення особи власника житла, до органу реєстрації із заявою про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування). Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши їх характер, та дійшов висновку, що порушень відповідача у проведенні зняття позивачів з реєстраційного обліку за спірною адресою не встановлено, з чим повністю погоджується і колегія суддів. Натомість, суд першої інстанції вірно визначився з колом відповідачів та їх неналежністю у даній справі, вірно зазначивши, що відповідач Виконавчий комітет Новомосковської міської ради є неналежним відповідачем, адже є лише державним реєстратором, який позбавлений права вирішувати правомірність звернення особи із заявою про зняття з реєстрації осіб, керуючись при цьому лише відповідністю до Положення переліку поданих документів. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем у позовній заяві не зазначено та не підтверджено належними та допустимими доказами обставин, які б свідчили про протиправність дій відповідача, а до ТОВ ФК Дніпрофінансгруп, за заявою якого було проведено зняття з реєстрації позивачів, вимоги не пред`являлись. Стаття 51 ЦПК України передбачає, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному законом. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд першої інстанції, як і колегія суддів позбавлені можливості залучити до участі у справі належних відповідачів, оскільки немає передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі без відповідної заяви позивача. Розгляд справи з неналежним відповідачем або за відсутності всіх належних відповідачів позбавляє суд можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті. Так, враховуючи що позов про визнання дій щодо зняття з реєстраційного обліку та поновлення реєстрації місця проживання, належить пред`являти до ТОВ ФК Дніпрофінансгруп, на якому за усталеною судовою практикою лежить обов`язок про виконання вимог позивачів, а в діях визначеного позивачем відповідача не встановлено порушень процедури проведення реєстраційних дій, тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено про неможливість розгляду цієї справи, де позовні вимоги пред`явлені до неналежного відповідача, з чим повністю погоджується і колегія суддів. Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано вартість спірної квартири, яка перевищувала отримані кошти у кредит, що, на думку позивача, є підставою для задоволення позовних вимог, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки у разі пред`явлення позову до неналежного відповідача суд позбавлений можливості всебічно та об`єктивно розглянути справу по суті спору, який виник саме з ТОВ ФК Дніпрофінансгруп, яке не є співвідповідачем. Також колегія суддів не приймає до уваги надане рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2024 року, яким за позовом ОСОБА_3 до ТОВ ФК Дніпрофінансгруп припинено право власності відповідача на спірну квартиру (а.с.239-242), оскільки такі докази не стосуються вимог позивачів у цій справі, пред`явлених не до ТОВ ФК Дніпрофінансгруп . За таких підстав колегія суддів приходить до висновку про ухвалення рішення судом першої інстанції без порушень норм процесуальних та матеріальних норм, з правомірною відмовою у задоволенні позову, який пред`явлений не до тієї особи. Згідно ст. 16 ЦК України та ст. 13 ЦПК України кожна особа самостійно вибирає спосіб захисту в суді своїх прав і розпоряджається предметом спору на власний розсуд; суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частина 4 ст.10 ЦПК України зобов`язує суд сприяти: всебічному і повному з`ясуванню щодо обставин спору; роз`яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджати про вчинення або не вчинення процесуальних дій, здійсненню їх прав у випадках, що встановлені цим Кодексом. Частина 5 ст. 12 ЦПК України передбачає, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Колегія суддів наголошує, що скаржником не зазначено жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були досліджені судом першої інстанції та чому не була надана правова оцінка. Такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, що було б підставою для застосування положень ст. 376 ЦПК України. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року -залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича Т.П. Красвітна