Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/2358/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/2358/24 пров. № А/857/16236/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Глушка І.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року, ухвалене суддею Григоруком О.Б. у м. Івано-Франківську, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін у справі № 300/2358/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд визнати протиправними дії Управління держаної міграційної служби України в Івано-Франківській області щодо відмови у прийнятті декларації про відмову ОСОБА_1 від громадянства Російської Федерації та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства. 08 лютого 2024 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив. Визнав протиправною відмову у прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, оформлену листом від 01.12.2023. Зобов`язав Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2023 про прийняття декларації про відмову від громадянства та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211 гривень 20 копійок. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що неотримання позивачем документа про припинення громадянства Російської Федерації відбулося з незалежних від нього причин. З огляду на це, відповідно до приписів пункту 2 частини 2 статті 9 Закону України "Про громадянство України", позивач має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову задоволенні позову. Таку позицію обґрунтовує тим, що одночасно із заявою про прийняття до громадянства України, позивач подав письмове зобов`язання припинити громадянство Російської Федерації протягом 2-х років з моменту прийняття до громадянства України і подати до органу, що прийняв рішення про прийняття до громадянства України, документи про припинення громадянства Російської Федерації, а у разі неотримання з незалежних причин документа про припинення громадянства Російської Федерації подати декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації. Відповідач зазначає, що позивач не подав документи про припинення громадянства Російської Федерації у зв`язку з тим, що процедура оформлення припинення громадянства Російської Федерації щодо громадян, які перебувають в Україні, не здійснюється. Однак, на думку відповідача, вказана обставина не є підставою для подання декларації про відмову від громадянства Російської Федерації. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 25.09.2021 позивач звернувся до Управління Держаної міграційної служби в Івано-Франківській області із заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням. Одночасно з вказаною заявою позивач надав зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України і подати органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) Російської Федерації, виданий уповноваженим на те органом цієї держави. Також, позивач зазначив про те, що у разі неотримання ним з незалежних причин документа про припинення громадянства (підданства) РФ, позивач зобов`язується подати декларацію про відмову від громадянства (підданства) цієї держави і повернути національний паспорт громадянина Російської Федерації до уповноваженого органу цієї держави. 15.12.2021 року позивач отримав тимчасове посвідчення громадянина України № НОМЕР_1 . 24.11.2023 позивач звернувся до управління ДМС в Івано-Франківській області із заявою, в якій повідомив про те, що взяв на себе зобов`язання після набуття громадянства України відмовитись від громадянства Російської Федерації, однак отримати документ про припинення громадянства Російської Федерації, він не зміг з незалежних від нього причин, а тому просив прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства. До вказаної заяви позивач долучив Декларацію про відмову від іноземного громадянства. Листом управління від 01.12.2023 відповідач повідомив позивача про відсутність у позивача підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства Не погодившись із цими діями відповідача позивач звернувся до суду з позовом. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон 2235-III). Порядок набуття громадянства України визначений розділом ІІ Закону № 2235-III, відповідно до пункту 3 статті 6 якого громадянство України набувається внаслідок прийняття до громадянства. Умови прийняття до громадянства України визначені статтею 9 Закону № 2235-III», зокрема, частиною першою указаної норми встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. За правилами частини другої статті 9 Закону № 2235-III, умовами прийняття до громадянства України є, зокрема, подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001року № 215 (далі - Порядок № 215). Порядок розгляду органами міграційної служби заяв і подань з питань громадянства України, рішення за якими приймає Президент України також визначений Порядком №

215. За правилами пункту 103 Порядку № 215, Державна міграційна служба України, зокрема, перевіряє: відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України; підтвердження документами виконання умов прийняття до громадянства України або виходу з громадянства України. Пунктом 119 Порядку № 215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон. Відповідно до статті 5 Указу Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 405, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2012 року № 715 (далі - наказ МВС України № 715) затверджено зразки документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку. З 19 грудня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14 грудня 2021 року № 1941-IX, яким, зокрема, змінено визначення незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) (далі - Закон № 1941-IX). Пунктом 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом та: 1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами «а», «б» пунктів 1-3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; 2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; 3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України; 4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; 5) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом. Отже, запроваджуючи інститут подання декларації про відмову від іноземного громадянства, законодавець в імперативному порядку, насамперед, зобов`язав іноземця, який звернувся із відповідною заявою до органу ДМС протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Такі дії передбачають активну поведінку іноземця, спрямовану на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання ним документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави. Норми статті 9 Закону України «Про громадянство України» передбачають можливість подання замість документа про припинення громадянства (підданства) іншої держави подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Така декларація передбачає необхідність викладення обставин, за яких особа, що набула громадянство України, не отримала документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави, і такі обставини не залежали від неї. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3) та до цього часу дія воєнного стану продовжена відповідними Указами Президента України. Крім того, загальновідомо, що у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації в Україну 24.02.2022 офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією, а тому посольства та консульства РФ в Україні припинили свою діяльність. Крім того, позивач, в умовах воєнного стану позбавлений можливості виїхати за кордон і у третій країні звернутися із заявою про припинення громадянства Російської Федерації. Разом з тим, хоча у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, консульські установи Російської Федерації в Україні не працюють, з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій та їх послідовності для реалізації можливості особи отримання документа про припинення громадянства держави-агресора, що в свою чергу призводить до фактичного порушення прав такої особи. Суд апеляційної інстанції зауважує, що відсутність у чинному законодавстві України альтернатив або відповідного правового механізму вирішення подібних спірних правовідносин нівелює можливість реалізації права особи, з огляду на неможливість де-факто ним скористатися, незважаючи на його проголошення де-юре, та не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими Законом № 2235-III. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі»). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії». Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява №35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позивач мав право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки, позивач позбавлений можливості отримати документ про припинення громадянства Російської Федерації з незалежних від нього причин. Аналізуючи зміст листа відповідача від 01.12.2023, у відповідь на подану позивачем декларацію, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, вирішуючи питання щодо прийняття/повернення декларації позивача обмежився лише роз`ясненнями норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, не прийняв декларацію та не надав мотивованої відмови позивачу в прийнятті такої декларації, зокрема, не зазначив, з яких саме долучених до звернення позивача документів видно, що підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства немає. Тому, апеляційний суд вважає, що відповідач діяв необґрунтовано, відмовивши позивачу у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства. Тому позовну вимогу про визнання протиправними дій Управління держаної міграційної служби України в Івано-Франківській області щодо відмови у прийнятті декларації про відмову ОСОБА_2 від громадянства Російської Федерації необхідно задовольнити. Щодо стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, апеляційний суд вважає, що позивач обрав вірний спосіб захисту порушеного права, а тому погоджується із судом першої інстанції про її задоволення, оскільки, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується і приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Вказані висновки є підставою для задоволення позову. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року в справі № 300/2358/24- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська І. В. Глушко