Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/1425/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1425/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 серпня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Штульман І.В. суддів: Маринчак Н.Є., Черпака Ю.К., при секретарі судового засідання Верес П.О., за участю: Вахненка Сергія Володимировича - представника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: 08 січня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Тарасенко Дар`я Юріївна звернулася в Київський окружний адміністративний суд з адміністративним позов до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби (далі - Центральне міжрегіональне управління ДМС) у місті Києві та Київській області (далі - відповідач) про: - визнання протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління ДМС в м. Києві та Київській області прийняти у ОСОБА_2 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства Російської Федерації (далі - РФ); - зобов`язання Центрального міжрегіонального управління ДМС в м. Києві та Київській області прийняти у ОСОБА_2 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 02 листопада 2023 року замість документа про припинення громадянства РФ. В обґрунтування позовних вимог представник ОСОБА_2 - адвокат Тарасенко Д.Ю. зазначала, що позивач вчиняла всі необхідні дії для отримання громадянства України, а вихід із громадянства іншої держави не міг бути здійснений через обставини, що не залежали від неї. Представник позивача наголошує, що оспорюване рішення є протиправним, а дії відповідача суперечать принципу пропорційності, обґрунтованості та вчинені без врахування всіх фактичних обставин справи. Водночас, представник позивача стверджує, що обґрунтування відповідача, яке покладено в основу спірного рішення, є безпідставним. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, яке оформлено листом від 22 листопада 2023 року №А-2067/6/8010-23/8010.4.2/3969-23 про відмову у прийнятті декларації ОСОБА_2 про відмову від іноземного громадянства від 02 листопада 2023 року. Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області прийняти подану ОСОБА_2 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 02 листопада 2023 року замість документа про припинення громадянства Російської Федерації. Стягнуто з Центрального міжрегіонального управління ДМС у місті Києві та Київської області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з реального намагання ОСОБА_2 припинити громадянство РФ, однак у зв`язку з тим, що дипломатичні представництва чи консульські установи зазначеної країни не проводять свою діяльність на території України, у позивача не було можливості отримати документ про припинення громадянства зазначеної держави. Дана ситуація, на думку суду першої інстанції, підпадає під врегулювання частиною п`ятою статті 8 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року №2235-III (далі - Закон №2235-III в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою встановлено, що іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_2 , подаючи декларацію про відмову від іноземного громадянства, діяла в межах та відповідно до чинного законодавства. Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року, Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Апелянт посилається на Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб" від 14 грудня 2021 року №1941-IX, Указ Президента України від 13 серпня 2019 року №594 "Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання", наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28 грудня 2021 року №989 (далі - Наказ №989), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №1696/37318 від 30 грудня 2021 року "Про затвердження зразків деяких документів, які подаються для набуття громадянства України іноземцями, які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, які брали (беруть) участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України, та іноземцями, які зазнали переслідувань" та вказує, що у позивача відсутні правові підстави для подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Також представник відповідача зазначає про внесення змін до російського законодавства та можливість виходу громадянина Російської Федерації із громадянства РФ шляхом подання заяви до будь-якої закордонної установи по місцю перебування особи. Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Тарасенко Д.Ю. подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а скарга Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Тарасенко Д.Ю. подано до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та її представника. В судовому засіданні представник відповідача - Вахненко С.В. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги представника відповідача, мотивуючи це слідуючим. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом №2235-ІІІ. Відповідно до визначень, які містить частина перша статті 1 Закону №2235-ІІІ, громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. Положеннями статті 6 Закону №2235-ІІІ закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням. Згідно з частиною першою статті 8 Закону №2235-ІІІ особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням. Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство (частина друга статті 8 Закону №2235-ІІІ). Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав (частина третя статті 8 Закону №2235-ІІІ). Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави (частина четверта статті 8 Закону №2235-ІІІ). Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства (частина п`ята статті 8 Закону №2235-ІІІ). Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року №588/2006) затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України. Згідно з пунктом 24 Розділу II Порядку №215 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає: а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням; б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм); в) один із таких документів: декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства; зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні; декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності; заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту. Пунктом 119 Порядку №215 визначено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон. Пунктом 117 Порядку №215 у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що обов`язковою умовою набуття громадянства України іноземцем є подання ним зобов`язання припинити іноземне громадянство та виконання його протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України шляхом подання відповідного документу, а в разі не можливості його отримання декларації про відмову від іноземного громадянства. Тобто, іноземець, подаючи зобов`язання про припинення іноземного громадянства має вчинити активні дії з метою отримання та надання документу уповноваженого органу відповідної держави про вихід із громадянства іноземної держави до уповноваженого органу України або, у разі не можливості отримання такого документу, з незалежних від нього причин - подати декларацію про відмову від іноземного громадянства. При цьому, дворічний строк для вчинення таких дій розпочинається не з моменту подання іноземцем заяви про набуття громадянства України та прийняття рішення про оформлення набуття громадянства України, а з моменту реєстрації іноземця громадянином України. Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що 14 вересня 2021 року ОСОБА_2 подано заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням (а.с.71-72 том І), за результатами розгляду якої відповідачем прийнято рішення про оформлення позивачу набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону №2235-III від 29 листопада 2021 року (а.с.73 том І). ОСОБА_2 подано зобов`язання 8024-000001392 припинити іноземне громадянство від 14 вересня 2021 року (а.с.73 (зворотній бік аркушу) том І), в якому погодилась з тим, що у разі неотримання нею з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства РФ вона зобов`язана подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина Російської Федерації до уповноваженого органу цієї держави. Тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 від 13 грудня 2021 року терміном дії до 29 листопада 2023 року отримано позивачем 22 грудня 2021 року, що підтверджується розпискою, яка наявна в матеріалах особової справи ОСОБА_2 (а.с.88 том І). Довідку про реєстрацію громадянина України №3074/2021 від 13 грудня 2021 року, відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України", отримано позивачем 22 грудня 2021 року (а.с.88 том І), а отже у ОСОБА_2 з 29 листопада 2021 року розпочався перебіг дворічного строку для припинення громадянства Російської Федерації. У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом №2102-IX від 24 лютого 2022 року, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Дія воєнного стану, згідно з Указами Президента №133/2022 від 14 березня 2022 року, №259/2020 від 18 квітня 2022 року, №341/22 від 17 травня 2022 року, №573/2020 від 12 серпня 2022 року, №757/2022 від 07 листопада 2022 року, №58/2023 від 06 лютого 2023 року, №254/2023 від 01 травня 2023 року, №451/2023 від 26 липня 2023 року, №734/2023 від 06 листопада 2023 року, №49/2024 від 05 лютого 2024 року, №271/2024 від 06 травня 2024 року, №469/2024 від 09 серпня 2024 року триває і на даний час. Відповідно до заяви Міністерства закордонних справ України щодо розриву дипломатичних відносин з Російською Федерацією, опублікованої 24 лютого 2022 року о 11 год 52 хв (https://mfa.gov.ua/news/zayava-mzs-ukrayini-shchodo-rozrivu-diplomatichnih-vidnosin-z-rosijskoyu-federaciyeyu) Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Російською Федерацією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року. Отже, з 24 лютого 2022 року будь-які дипломатичні відносини з Російською Федерацією є припиненими. Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що з моменту отримання позивачем ОСОБА_2 довідки про реєстрацію громадянина України №3074/2021 від 13 грудня 2021 року до моменту початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України минуло 2 місяці і 11 днів. Відповідно до статті 1 Закону №2235-III (у редакції, чинній станом на час подання позивачем зобов`язання про припинення іноземного громадянства) зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури. Зважаючи на викладене, суд вважає, що обов`язковою передумовою для визнання причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства незалежною від особи, є факт звернення/прийняття клопотання такої особи уповноваженим органом держави її громадянства, в даному випадку Р.Ф . Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 12 серпня 2023 року зверталася із заявою до Міністерства закордонних справ Російської Федерації про припинення громадянства. За результатами розгляду вказаної заяви Міністерство закордонних справ Російської Федерації листом від 16 серпня 2023 року за вих. №22813/кд-гр повідомило заявницю про те, що з заявою про вихід з російського громадянства вона може звернутися в російські закордонні установи в країні постійного проживання (Україна) після відновлення їх роботи або в російську закордонну установу в третій країні за наявності в неї документа, який підтверджує повноваження органу іноземної держави на проживання в такій державі (а.с.20 том І). Отже, наведені обставини свідчать про те, що позивач вчиняла дії з метою припинення громадянства Російської Федерації, проте не з залежних від неї обставин не змогла отримати документ про припинення такого громадянства. Частиною п`ятою статті 8 Закону №2235-III встановлено, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинен подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України. Іноземець, який має усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від нього причин не може отримати його, подає декларацію про відмову від іноземного громадянства. У статті 1 Закону №2235-III визначено, що декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав. Наведене нормативно-правове регулювання дає підстави дійти висновку, що у разі не можливості отримання іноземцем документа про припинення громадянства (підданства) іноземної держави з незалежних від нього причин, останній має право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства. Так, підставою для відмови у прийнятті поданої позивачем декларації про відмову від громадянства Російської Федерації, відповідач послався на Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб" від 14 грудня 2021 року №1941-IX (далі - Закон №1941-IX), Указ Президента України від 13 серпня 2019 року №594 "Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання" (далі - Указ №594), наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28 грудня 2021 року №989, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №1696/37318 від 30 грудня 2021 року "Про затвердження зразків деяких документів, які подаються для набуття громадянства України іноземцями, які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, які брали (беруть) участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України, та іноземцями, які зазнали переслідувань" та вказав, що у позивача ОСОБА_2 відсутні правові підстави для подання декларації про відмову від іноземного громадянства (далі - Наказ №989). Пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №1941-IX установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом та: 1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б" пунктів 1-3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; 2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; 3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України; 4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"; 5) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом. При цьому, як Указ №594, так і Наказ №989 підлягають застосуванню до осіб, перелік яких визначено у пункті 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №1941-IX. Право позивача на подання декларації про відмову від громадянства іноземної держави закріплено положеннями частини п`ятої статті 8 Закону №2235-III, як особи, що набула громадянства України за територіальним походженням. Наказом Міністерства внутрішніх справи України від 16 серпня 2012 року №715 "Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку", який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за №1549/21861, затверджено зразки документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, згідно з формами, у тому числі форму 45 "Декларація про відмову від іноземного громадянства" (далі - Наказ №715). З аналізу наведеного слідує, що іноземці, які набули статусу громадянина України, зокрема за територіальним походженням та не отримали документа про припинення громадянства (підданства) іноземної держави з незалежних від них причин подають до міграційного органу декларацію про відмову від іноземного громадянства за формою 45, затвердженою Наказом №715. У разі, якщо іноземці є особами, які відповідають підпунктам 1-5 пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №1941-IX, декларації про відмову від іноземного громадянства подаються за формами, затвердженими Наказом №989, з урахуванням вимог встановлених підпунктами 1-5 пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №1941-IX. З аналізу матеріалів справи і норм права, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивач не підпадає під дію положень пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №1941-IX, а застосування відповідачем положень і Указу №594, Наказу №989 є безпідставними та необґрунтованими. Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення заява від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Chahal проти Об`єднаного королівства" (заява №22414/93) Європейський суд з прав людини зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145). Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України"). Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача, яке оформлено листом від 22 листопада 2023 року №А-2067/6/8010-23/8010.4.2/3969-23 про відмову у прийнятті декларації позивача про відмову від іноземного громадянства. Щодо посилання відповідача на Наказ №989, суд апеляційної інстанції вважає, що він не підлягає застосуванню, оскільки він був прийнятий на виконання Закону України від 06 червня 2019 року №2743-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України» та Закону України від 14 грудня 2021 року №1941-IX «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб». Щодо посилання представника відповідача у судовому засіданні, що позивач ОСОБА_2 мала змогу виїхати до інших держав з метою подання в будь-якій установі РФ заяву про вихід із громадянства, зокрема до Молдови, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що ОСОБА_2 має двох малолітніх дітей, які народилися 02 вересня 2022 року та підтверджується свідоцтвом про народження виданих 08 вересня 2022 року Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві (а.с.24,25 том І), а отже в даному випадку дані обставини (малолітні діти - річного віку) є обтяжуючими обставинами для здійснення позивачем ОСОБА_2 поїздок до інших держав, з метою подання вищезазначеної заяви. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи містися довідка за формою ОК-5, яка підтверджує, що ОСОБА_2 офіційно працює на території України з листопада 2007 року та отримує заробітну плату та здійснює відповідні відрахування до Пенсійного фонду України (а.с. 196-201 том І). Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у місті Києві та Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.В. Штульман Судді: Н.Є. Маринчак Ю.К. Черпак Повний текст постанови складено 28 серпня 2024 року.