Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 713/3509/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 713/3509/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Пилип`юк І.В. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 11 грудня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : 19.09.2024 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову №756 від 17.06.2024 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 210 КУпАП. Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 23.09.2024 року позов залишено без руху, оскільки суд дійшов висновку, що остання за змістом і формою не відповідає вимогам ст.160 КАС України, а саме: -не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету; -не містить ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідача, відомих номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; -відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; -не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. 04.10.2024 року на виконання вимог ухвали від 23.09.2024 року представник позивача-адвокат Хованець А.І. надіслав до суду адміністративний позов у новій редакції та подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в обгрунтуванні якої зазначено, що ОСОБА_1 зразу ж після отримання оскаржуваної постанови звернувся за правничою допомогою до Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «ФОРС-МАЖОР», яким в той же день направлено адвокатський запит №2022/378 до ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням надати належним чином завірені копії документів з матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , які стали підставою для винесення постанови №756 від 17.06.2024 року, однак відповідь на запит (запит подавався повторно, оскільки перший у встановлений законом не був розглянутий) отримана лише 11.09.2024. Ухвалою від 10.10.2024 року у поновленні пропущеного строку для звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення №756 від 06.06.2024 року, відмовлено; адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення повернуто позивачу. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 10.10.2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обгрунтуванні апеляційної скарги, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи. За правилами ч.1 ст.294 та ч.2 ст.312 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Так, повертаючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено суду обставин об`єктивно непереборних, які не залежали від волевиявлення останнього і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного подання позову. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом ч.2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов`язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Ч.2 ст.286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови). За правилами ст.289 КУпАП позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови). В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Отже, строк на оскарження постанови у справах про адміністративні правопорушення становить десять днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови). В той же час в разі пропуску з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. При цьому, підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливлює своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги). Таким чином, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин. Тобто, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2021 року у справі №823/2363/18, досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідаю одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Поряд з цим, Верховний Суд у вказаній постанові звернув увагу, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку. Також, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №813/3756/17 досліджував питання строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, Суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права,-це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулось порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалось за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії. Отже, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. При цьому повинна слід розуміти як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Так, предметом спору у цій справі є постанова №756 від 17.06.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.210 КУпАП. Із позовної заяви судом встановлено, що копію оскаржуваної постанови позивачем отримано 04.07.2024, а відтак, судом першої інстанції вірно зауважено, що з вказаної дати останньому було відомо як про наявність, так і про зміст зазначеного документу. При цьому, ні в позовній заяві, ні в заяві про поновлення строків звернення до суду з позовом, які подані суду першої інстанції, ні в апеляційній скарзі, представником позивача не наведено поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом, не зазначено будь-яких обставин, які перешкоджали позивачу звернутись до суду з дотримання строків установлених ч.2 ст.286 КАС України, ст. 289 КУпАП. В той же час, колегія суддів вважає необгрунтованими посилання Хаванця А.І.-представника ОСОБА_1 , на те, що звернення до суду з пропуском процесуального строку зумовлене очікуванням відповіді на запит, яка надана відповідачем лише 11.09.2024, оскільки виходячи із норм ст.80 КАС України, позивач у разі неможливості самостійно отримати докази, які на його думку містять інформацію щодо предмета доказування, вправі подати до суду клопотання про витребування доказів судом. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відсутність підстав для поновлення строку на звернення до суду з позовом. За приписами п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України. За правилами ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, заявлений позов підлягає залишенню без руху із наданням позивачу строку для звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про відмову в поновленні процесуального строку та повернення позовної заяви позивачу. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.122, 123, 169, 243, 250, 286, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Граб Л.С. Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.