Постанова Дніпровський апеляційний суд № 196/1449/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2952/24 Справа № 196/1449/24 Суддя у 1-й інстанції - Костюков Д. Г. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2024 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро, апеляційну скаргу захисника Мироняк Тетяни Сергіївни в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Царичанського районного суду Дніпропетрвоської області від 14 листопада 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В : Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. При обставинах зазначених в протоколі, 15 жовтня 2024 року о 12.47 год. в с.Прядівка по вул.Мечнікова Дніпровського району водій ОСОБА_1 керував автомобілем Субару Оутбек н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився під відеофіксацію на б/к №799424, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Не погоджуючись з вищевказаною постановою захисник Мироняк Т.С. подала апеляційну скаргу, в якій постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дії працівників поліції були незаконними; ОСОБА_1 не було розяснено права та обовязки; ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан алкогольного спяныння. ОСОБА_1 та його захисник в судове засідання не з`явились, про місце та час розгялду справи повідомлені налженим чином. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всебічно не з`ясувавши всіх обставин події провадження у справі про адміністративне правопорушення. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному. Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Так, статтею 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння та відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на зазначений стан. Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції не надав оцінку обставинам справи, внаслідок чого дійшов до передчасного висновку про наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Так, ст. 35 Закону України Про Національну поліцію передбачений виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу. Відповідно до частини 1 вказаної статті поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Він нерозривно пов`язаний з моментом вчинення правопорушення, що підтверджується зазначеною статтею Закону України «Про Національну поліцію», оскільки в ній йдеться про підстави за наявності яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби які рухаються, і так само містить обов`язок поліцейського повідомити водію про причини зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки, за умови відсутності задокументованого порушення Правил дорожнього руху може поставити під сумнів подальші дії працівників поліції. Так, відповідно до рапорта працівника поліції, 15.10.2024 року на лінію 102 до ЧЧ ВП № 11 ДРУП надійшло повідомлення про те, що в с. Прядівка водія автомобіля Субару Оутбек, гр. ОСОБА_1 керує авто з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Так, у Постанові Верхового суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17 зазначено, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм Правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення. В даному випадку працівниками поліції належним чином не задокументовано і не долучено до матеріалів справи належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження законності зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 згідно з ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію". Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими без законних підстав, а тому складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не можна вважати допустимим доказом. Крім того, за змістом частини першої статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Як передбачено п. 7 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 №1376 та зареєстрованої Міністерством юстиції України від 01.12.2015 №1496/27941 не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його скалено. Протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності (п. 8 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 №1376). Так з протоколу по адміністративне правопорушення серії ААД № 589077 від 15.10.2024 вбачається, що він містить виправлення в графі порушення пункту ПДР України. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення, однак може визнаватись джерелом доказів у справі лише за умови його відповідності вимогам ст.ст. 254-256 КУпАП. Оскільки, вказаний протокол складений з порушення вимог чинного законодавства, апеляційний суд вважає його недопустимим доказом у справі, який не може бути прийнятий судом та бути належним підтвердженням вчинення правопорушення. Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева», будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що має зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня. У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В п. 39 Рішення ЄСПЛ «Лучанінова проти України» Суд зробив висновок, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушив заявник у зазначеній справі, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням, Суд вважає, що провадження, про яке йдеться (справа про адміністративне правопорушення), є кримінальним для цілей застосування Конвенції. Згідно зі статтею 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості як і сам протокол, в даному випадку не можна визнати доказом вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Мироняк Тетяни Сергіївни в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Постановити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати не винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя А.О. Пістун