Постанова 4805 № 274/6223/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/6223/22 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В. Категорія 56 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Шевчук А.М. з участю секретаря судового засідання Антоневської В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №274/6223/22 за позовом Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення безпідставно набутих коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Дмитрієва Жанна Анатоліївна на рішенняБердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Корбута В.В. в с т а н о в и в: У листопаді 2022 року Міністерство оборони України звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь безпідставно набуті грошові кошти в якості одноразової грошової допомоги у сумі 440 500,00 грн., шляхом зарахування їх на розрахунковий рахунок ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 травня 2023 року позов Міністерства оборони України до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України безпідставно набуті грошові кошти в якості одноразової грошової допомоги у розмірі 440 500,00 грн. шляхом зарахування їх на розрахунковий рахунок ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішенняБердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 травня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що справа була розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Зазначає, що у справі зазначена адреса його проживання, яка не відповідає і не відповідала дійсності на час відкриття провадження у справі: АДРЕСА_1 , оскільки він проживає та офіційно зареєстрований з 13 вересня 2021 року за адресою: АДРЕСА_2 . Вказує, що зі змісту листа виконавчого комітету Бердичівської міської ради на запит суду першої інстанції щодо надання інформації про місце реєстрації ОСОБА_1 , за своїм змістом не є зрозумілим і не дає відповіді на питання, чи його знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , чи то він зареєстрований як проживаючий за вказаною адресою. Отже, Бердичівський міськрайонний суд за наведених обставин не мав жодних підстав розглядати вказану справу, так як вона не підсудна цьому суду. Зазначає, оскільки оскаржуване рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), то відповідно до ст. 378 ЦПК України воно підлягає скасуванню. Вважає, що грубі порушення норм ЦПК України при розгляді даної справи призвели до того, що він не одержав за місцем своєї реєстрації ні ухвали про відкриття провадження по справі, ні позовної заяви з додатками, був позбавлений можливості надати суду відзив на позовну заяву, належним чином реалізувати свої права як відповідач по справі. По суті спору вказує, що фактично позивач самостійно визначив розмір одноразової грошової допомоги, цей розмір не визначався рішенням суду. Крім того, позивачу були відомими ті обставини, що 24 вересня 2018 року його звільнено з військової служби, 21 травня 2018 року, під час огляду медико-соціальною експертною комісією, його визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок поранення, пов`язаного з захистом Батьківщини, а 17.07.2018 року під час повторного огляду медико-соціальною експертною комісією визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок тієї самої причини. Отже, він не вживав жодних протиправних дій для отримання одноразової грошової допомоги, на отримання якої мав право. Вважає, що відповідальність за неправильне нарахування суми одноразової грошової допомоги мають нести особи, винні у допущенні такої помилки. Позивач у додаткових поясненнях зазначив, що виплата відповідачу одноразової грошової допомоги у більшому розмірі Міністерством оборони України була здійснена не добровільно, а в примусовому порядку. Так, ОСОБА_1 у 2018 році з різницею в декілька місяців встановлено спочатку третю, а потім другу групу інвалідності з однакової причини. Останній звернувся із заявами щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, однак йому було відмовлено. На виконання рішення суду у справі №240/5473/18 у серпні 2019 року Боголюбський отримав виплату одноразової грошової допомоги. Після отримання коштів, відповідач повторно звернувся до суду, оскарживши рішення про відмову у призначенні допомоги як інваліду 2 групи. На момент повторного звернення до суду ОСОБА_1 вже отримав кошти як інвалід 3 групи, він повинен був повідомити про це суд в позовній заяві, адже ця інформація є істотною та впливала на розмір призначеної судом допомоги. За вказаних обставин відповідач має повернути безпідставно отримані від Міністерства оборони України кошти. Що стосується твердження апелянта про не підсудність справи Бердичівському міськрайонному суду Житомирської області, то за наявною в електронному кабінеті інформацією, судом вживались заходи щодо отримання офіційної інформації про місце реєстрації відповідача, зокрема є запит суду до органу державної реєстрації та відповідь на нього. В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Дмитрієва Ж.А. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, рішення скасувати та направити справу за підсудністю. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 травня 2023 року залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням від 02.09.2019 р. № 94 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі Комісія МОУ) на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 р. у справі № 240/5437/18 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2019 р. вирішено призначити одноразову грошову допомогу лейтенанту в запасі ОСОБА_1 , якого 24.09.2018 р. звільнено з військової служби та 21.05.2018 р. під час огляду медико-соціальною експертною комісією визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з захистом Батьківщини, у розмірі 440 500,00 грн., та здійснити виплату з урахуванням раніше виплаченої допомоги 20 300,00 грн. у розмірі 420 200,00 грн. що підтверджується витягом з протоколу засідання Комісії МОУ (а.с.109). Наказом від 12.08.2019 р. № 302 Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 наказано начальнику відділу фінансового забезпечення кошти, отримані для виплати одноразової допомоги, перерахувати ОСОБА_1 у розмірі 420 200,00 грн. (а.с.110). На виконання вказаного наказу платіжним дорученням від 14.08.2019 р. № 1422 грошові кошти у розмірі 420 200,00 грн. були перераховані ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (а.с.111). Відповідно до рішення від 13.05.2021 р. № 73 Комісії МОУ на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 р. у справі №240/5437/18, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2019 р. та постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20.04.2021 р. ВП № 65219921 вирішено призначити одноразову грошову допомогу лейтенанту в запасі ОСОБА_1 , якого 24.09.2018 звільнено з військової служби та 21.05.2018 р. під час огляду медико-соціальною експертною комісією визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з захистом Батьківщини, та 17.07.2018 р. під час повторного огляду медико-соціальною експертною комісією визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок тієї самої причини, у розмірі 528 600,00 грн., що підтверджується витягом з протоколу засідання Комісії МОУ (а.с.112). Наказом від 24.05.2021 р. № 206 військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 наказано начальнику відділу фінансового забезпечення кошти, отримані для виплати одноразової допомоги, перерахувати ОСОБА_1 у розмірі 528 600,00 грн. (а.с.113). На виконання вказаного наказу платіжним дорученням від 26.05.2021 р. № 1060 грошові кошти у розмірі 528 600,00 грн. були перераховані ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (а.с.114). Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що виплата проведена ОСОБА_1 не добровільно, а на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 у справі № 240/5437/18, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2019 та постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20.04.2021 ВП № 65219921, а ОСОБА_1 , звертаючись з заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з визнанням його особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з захистом Батьківщини, не зазначив у ній або іншим чином не повідомив, що йому вже була призначена одноразова грошова допомога у зв`язку з визнанням його особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з захистом Батьківщини, тобто діяв недобросовісно. Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. У разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи (ч. 6 ст. 187 ЦПК України). Приписами ч. 8 ст. 187 ЦПК України передбачено, що суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. У відповідності до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Позивач у заяві зазначав, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Зі змісту відповіді виконавчого комітету Бердичівської міської ради за №07-09/960 від 05.04.2024 на запит суду першої інстанції, не вбачається, за якою адресою зареєстрований ОСОБА_1 (а.с.13). ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказував, що справа була розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Зазначає, що у справі зазначена адреса його проживання, яка не відповідає і не відповідала дійсності на час відкриття провадження у справі: АДРЕСА_1 , оскільки він проживає та офіційно зареєстрований з 13 вересня 2021 року за адресою: АДРЕСА_2 . Колегія апеляційного суду погоджується з такими доводами апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_1 (відповідач по справі) згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №792694 від 18.09.2024 на запит Житомирського апеляційного суду з 13 вересня 2021 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Будь-яких доказів того, що апелянт зареєстрований за іншою адресою матеріали справи не містять, і позивачем таких доказів суду не надано. За загальним правилом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Чинним цивільним процесуальним законодавством України передбачено, що спір щодо стягнення безпідставно набутих коштів підсудний суду за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання або перебування відповідача (правила загальної підсудності, стаття 27 ЦПК України) та не передбачає альтернативної підсудності щодо можливості розгляду вказаної справи за зареєстрованим місцем проживання позивача. Відтак, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , яка за територіальною підсудністю відноситься до Богунського районного суду м. Житомира, позов про стягнення безпідставно набутих коштів у даній справі не міг бути розглянутий Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області. Статтею 378 ЦПК України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції ( підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. Встановлено, що відповідач не був повідомлений та не приймав участі при розгляді справи в суді першої інстанції, а тому був позбавлений можливості подати заяву про непідсудність справи, поштова кореспонденція, яка направлялася на зазначену позивачем адресу ( АДРЕСА_3 ), поверталася з відміткою Укрпошти - «адресат не проживає» (а.с.127, 129). Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності. Таким чином, колегія суддів вважає переконливими доводи апеляційної скарги щодо необхідності скасування рішення і направлення справи на розгляд до Богунського районного суду м. Житомира за встановленою підсудністю, відповідно до положень ч. 1 ст. 378 ЦПК України. Керуючись ст. 367, 368, 374, 378, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Дмитрієва Жанна Анатоліївна, задовольнити. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 травня 2023 року скасувати, а справу №274/6223/22 за позовом Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення безпідставно набутих коштів направити на розгляд за встановленою законом підсудністю до Богунського районного суду м. Житомира. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 грудня 2024 року. Головуючий Судді