Постанова Сумський апеляційний суд № 577/1916/24

Справа №577/1916/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гетьман В. В. Номер провадження 33/816/720/24 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 29 листопада 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 577/1916/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16.04.2024, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП, установив: У поданій апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді та закрити провадження в справі за відсутністю складу правопорушення, оскільки працівники поліції зупинили т/з безпідставно, ознак сп`яніння він не мав, що підтверджується висновком лікарня, тому вимога пройти огляд була незаконною, відсторонений від керування т/з він не був, посвідчення водія у нього не вилучалося. Постановою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16.04.2024 ОСОБА_4 визнаний винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком один рік. Стягнуто з ОСОБА_4 605,60 грн судового збору. Згідно постанови судді, 01.04.2024 о 19 год. по вул. Б. Хмельницького м. Конотопа ОСОБА_4 керував автомобілем «Honda Crosstour» н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка не відповідає обстановці, зіниці очей звужені та не реагують на світло), від проходження медичного огляду на ступінь наркотичного сп`яніння в установленому порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Апеляційний розгляд справи згідно положень ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП призначався на 02.08.2024 та 29.11.2024, але ОСОБА_4 , будучи відповідно вимог ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП своєчасно сповіщеним у встановленому законом порядку про дату і місце розгляду апеляційної скарги, в жодне судове засідання не з`явився та будь-яких заяв чи клопотань від нього не надійшло. Відповідно ч. 4-6 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р, «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати §1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). «Роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними» (п. 28 рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04; рішення від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України») і «запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі є завданням саме державних органів» (п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», заява № 26976/06). «Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02; рішення від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява № 30979/96). У іншому своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що «заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання». З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності ОСОБА_4 , оскільки це не суперечить положенням ст. 268, 294 КУпАП. Апеляційний суд забезпечив ОСОБА_4 можливість реалізувати своє право доступу до суду, брати участь в розгляді справи, однак у жодне судове засідання ОСОБА_4 не з`явився, рухом справи не цікавився, своєї правової позиції в будь-який доступний спосіб не висловив, а відтак такі дії неодмінно перешкоджають справедливому розгляду справи і спрямовані на свідоме затягування судового процесу, що є проявом зловживання процесуальним правом, незважаючи на відсутність у КУпАП загального положення (визначення) про заборону зловживання процесуальними правами, так як така заборона є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права. Судові повістки надсилалися апеляційним судом на адресу, вказану ОСОБА_4 у його апеляційній скарзі, а тому, будучи обізнаним про те, що в цій справі відомим для держави в особі суду місцем його проживання є вказана вище адреса, ОСОБА_4 мав сумлінно поставитися до того, що на цю адресу можуть направлятися листи/повістки, які напряму стосується його законних прав та інтересів, ймовірне надходження яких він повинен був очікувати та слідкувати за ними, що у свою чергу вказувало б на його належну процесуальну поведінку. Лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав судову повістку за належною адресою, не може свідчити про порушення права особи на доступ до суду, так як це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції, вказавши її у офіційному документі, що узгоджується з положеннями п. 91, 99, 100, 101 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 та з правовим висновком ВП ВС (постанова № 800/547/17 від 25.04.2018). При цьому сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 656437 від 01.04.2024, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що водій ОСОБА_4 керував т/з із ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на відповідний стан у встановленому законом порядку, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та, окрім протоколу, об`єктивно підтверджується відеозаписами з технічних засобів поліцейських, з яких убачається, що останніми зупинений т/з, за кермом якого перебував ОСОБА_4 . У подальшому ОСОБА_4 запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, на що останній відмовився. Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_4 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Разом з тим, відповідно п. 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Необхідно зауважити, що положення ст. 266 КУпАП не регламентують дії поліцейського та не визначають порядок і форму фіксації ним відмови водія (особи, яка керує т/з) від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, а тому у разі вчинення вказаними особами таких дій поліцейському слід керуватись п. 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», згідно якого у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Таким чином, ОСОБА_4 , який керував т/з і щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані наркотичного сп`яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) і «кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку» (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні відносно ОСОБА_4 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього. Про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_4 підлягав огляду на стан сп`яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам п. 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є необгрунтованими. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що керований ним т/з був зупинений безпідставно, то вони не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки правомірність дій поліцейських щодо зупинки т/з не знаходиться у причинному зв`язку з безальтернативним обов`язком водія т/з пройти відповідний установлений законом огляд з метою встановлення стану сп`яніння на вимогу поліцейського. Наданий ОСОБА_4 висновок медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 69 від 10.04.2024 не може бути прийнятий до уваги як доказ його невинуватості, оскільки по-перше, протокол відносно ОСОБА_4 складено за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, тобто незалежно від факту перебування особи у такому стані, а по-друге, цей висновок отриманий з порушенням процедури огляду: 1) не в присутності працівника поліції; 2) після спливу двох годин з моменту встановлення підстав для здійснення огляду (ст. 266 КУпАП). Тобто проходження огляду шляхом самозвернення відбулося без дотримання його істотних та обов`язкових умов і виходило за межі провадження (належної процедури) в цій справі, у зв`язку з чим вказаний вище висновок є недопустимим доказом. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 в тій частині, що поліцейські не відсторонили його від керування т/з після складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП є необгрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Не заслуговують на увагу і твердження апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що працівники поліції в порушення вимог закону не вилучали у нього посвідчення, оскільки наявність у ОСОБА_4 такого посвідчення перевірялася поліцейськими за допомогою додатку «Дія», так як останній пред`явив указаний документ в електронному виді, а тому вони фізично не могли це зробити, тому не вилучення посвідчення водія згідно ст. 265-1 КУпАП жодним чином не вплинуло на протокол про адміністративне правопорушення та його відповідність вимогам ст. 256 КУпАП. Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16.04.2024 відносно ОСОБА_5 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов