Постанова Сумський апеляційний суд № 577/6807/23

Справа №577/6807/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Кравченко В. О. Номер провадження 33/816/552/24 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 05 листопада 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 577/6807/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05.02.2024, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, установив: У поданій апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, оскільки він не був водієм т/з. Постановою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05.02.2024 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, і на нього згідно ст. 36 КУпАП накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком один рік. Стягнуто з ОСОБА_3 605,60 грн судового збору. Згідно постанови судді, 16.12.2023 о 16:20 в м. Конотоп по вул. Успенсько-Троїцькій водій ОСОБА_3 керував т/з ВАЗ 2110 д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, від проходження огляду на стан сп`яніння як на місті, так і в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Крім того, керуючи т/з у вказані день та час, рухаючись по вул. Успенсько-Троїцькій в напрямку центру м. Конотоп водій ОСОБА_3 не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, чим порушив вимоги п. 2.3б ПДР, в результаті чого на слизькій дорозі під час ожеледиці не впорався з керуванням та здійснив зіткнення спочатку з т/з «HYUNDAI IX 35» д. н. з. НОМЕР_2 під керуванням потерпілого ОСОБА_4 , а потім - із т/з «NISSAN QASHQAI» д. н. з НОМЕР_3 , яким керував потерпілий ОСОБА_5 , внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Апеляційний розгляд справи згідно положень ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП призначався на 14.03.2024 (від ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку з його мобілізацією до лав ЗСУ), 26.06.2024 (від ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку із зайнятістю його захисника), 20.09.2024 (від ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку з його лікарняним). 05.11.2024 ОСОБА_3 , будучи своєчасно сповіщеним у встановленому законом порядку про дату і місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання також не з`явився, та вкотре надіслав заяву про відкладення судового засідання у зв`язку із хворобою його захисника. Відповідно ч. 4-6 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р, «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати §1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). «Роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними» (п. 28 рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04; рішення від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України») і «запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі є завданням саме державних органів» (п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», заява № 26976/06). «Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02; рішення від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява № 30979/96). У іншому своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що «заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання». З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності ОСОБА_3 , оскільки це не суперечить положенням ст. 268, 294 КУпАП. При цьому апеляційним судом було надано достатньо можливостей для ОСОБА_3 реалізувати своє право на доступ до суду, брати участь в розгляді справи, так як судові засіданні в апеляційній інстанції призначалися чотири рази протягом тривалого періоду часу, в жодне судове засідання ОСОБА_3 не з`явився, хоча підстави для подання заяв про відкладення розгляду справи 26.06.2024 і 05.11.2024 були пов`язані виключно із неможливістю участі захисника ОСОБА_3 , а не його безпосередньо, при цьому рухом справи він не цікавився, своєї правової позиції в будь-який доступний спосіб, у тому числі через участь свого захисника, не висловив, а відтак такі дії неодмінно перешкоджають справедливому розгляду справи і спрямовані на свідоме затягування судового процесу, що є проявом зловживання процесуальним правом, незважаючи на відсутність у КУпАП загального положення (визначення) про заборону зловживання процесуальними правами, так як така заборона є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права. Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Розглянувши протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД № 284884 від 16.12.2023 та серії ААД № 284885 від 16.12.2023, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що водій ОСОБА_3 16.12.2023 о 16:20 в м. Конотоп по вул. Успенсько-Троїцькій керував т/з ВАЗ 2110 д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова), не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, у результаті чого здійснив зіткнення з т/з «HYUNDAI IX 35» д. н. з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 і т/з «NISSAN QASHQAI» д. н. з НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, а також відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та, окрім протоколів, об`єктивно підтверджується доказами в справі, зокрема: - схемою місця ДТП, яка сталася 16.12.2023 по вул. Успенсько-Троїцькій в м. Конотоп, якою зафіксовано дорожню обстановку, розташування та пошкодження т/з ВАЗ 2110 д. н. з. НОМЕР_1 , т/з «HYUNDAI IX 35» д. н. з. НОМЕР_2 , т/з «NISSAN QASHQAI» д. н. з НОМЕР_3 , відповідні заміри тощо; - фотографіями з місця ДТП; - показаннями потерпілого ОСОБА_4 , згідно яких у день події він рухався на т/з «HYUNDAI IX 35» д. н. з. НОМЕР_2 по вул. Успенсько-Троїцькій у напрямку вул. Клубна. Крім нього в салоні т/з перебували ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . У зустрічному напрямку з-під мосту на великій швидкості виїхав т/з ВАЗ 2110 д. н. з. НОМЕР_1 , який понесло юзом на зустрічну полосу руху, де відбулося зіткнення спочатку з його т/з, а потім ще і з т/з «NISSAN QASHQAI» д. н. з НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 . Коли транспортні засоби зупинилися, з водійського місця вискочив ОСОБА_3 і почав тікати, але був затриманий ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , при цьому ОСОБА_3 кричав, що не був за кермом. Дружина ОСОБА_3 підійшла на місце ДТП хвилин через 20 і почала стверджувати, що саме вона перебувала за кермом під час пригоди, обіцяючи добровільно відшкодувати завдані збитки, якщо ОСОБА_4 повідомить, що за кермом була саме дружина. Спочатку він погодився, але ОСОБА_3 став усіх присутніх ображати, висловлюватися нецензурною лайкою та кричати, що нічого платити не збирається. Тоді ОСОБА_4 сказав правду, що за кермом перебував саме ОСОБА_3 , про що надав письмові пояснення поліцейським; - показаннями потерпілого ОСОБА_5 , згідно яких виїхавши на зустрічну смугу руху т/з ВАЗ 2110 д. н. з. НОМЕР_1 спочатку здійснив зіткнення з т/з «HYUNDAI IX 35» д. н. з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , а потім з його т/з «NISSAN QASHQAI» д. н. з НОМЕР_3 . Коли транспортні засоби зупинилися, то він побачив як з т/з ВАЗ 2110 д. н. з. НОМЕР_1 вийшов ОСОБА_3 та, розмовляючи по телефону, закрив двері т/з і спробував покинути місце пригоди, але він спільно з ОСОБА_7 затримали його та чекали прибуття поліції. Дружина ОСОБА_3 підійшла лише хвилин через 20-30. ОСОБА_3 кричав, що не був за кермом, а його дружина казала, що саме вона вчинила ДТП, хоча за кермом перебував ОСОБА_3 і більше в салоні т/з нікого не було; - показаннями свідка (поліцейського) ОСОБА_8 , згідно яких він оформляв процесуальні документи за фактом ДТП. Прибувши на місце пригоди за викликом він побачив три розбиті автомобілі, усі свідки вказували на ОСОБА_3 як на особу, яка вчинила ДТП. Останній мав явні ознаки сп`яніння, а тому йому було запропоновано пройти відповідне обстеження як на місці, так і в закладі охорони здоров`я, але ОСОБА_3 відмовився. Дружина ОСОБА_3 підійшла на місце пригоди, коли вже оформлялося ДТП і ніяк не могла перебувати за кермом під час аварії; - показаннями свідка ОСОБА_7 , згідно яких під час ДТП він перебував у т/з «HYUNDAI IX 35» д. н. з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_4 . Із-під мосту на великій швидкості вилетів т/з ВАЗ 2110 д. н. з. НОМЕР_1 , який занесло на зустрічну смугу, де сталося зіткнення з їх т/з, а потім і з т/з «NISSAN QASHQAI» д. н. з НОМЕР_3 . Коли транспортні засоби зупинилися, то із т/з ВАЗ вийшов ОСОБА_3 , який спробував втекти, але був затриманий ним та ОСОБА_5 . Через деякий час підійшла дружина ОСОБА_3 і почала стверджувати, що за кермом перебувала вона; - аналогічними показаннями свідка ОСОБА_6 ; - відеозаписами з технічних засобів поліцейських, з яких убачається, що водію ОСОБА_3 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з наявними у нього відповідними ознаками із застосуванням спеціального технічного засобу чи в закладі охорони здоров`я, на що останній категорично відмовився. Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Диспозиції ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетними, тобто відсилають до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколах та у постанові судді суду першої інстанції присутні посилання на порушення водієм ОСОБА_3 вимог 2.3б ПДР, згідно яких для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом т/з і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, а також п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». У разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає огляду на відповідний стан сп`яніння. Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп`яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (ч. 6 ст. 266 КУпАП, п. 6, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»). Таким чином, водій ОСОБА_3 , який керував т/з і щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння в установленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення (п. 2.5 ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні відносно ОСОБА_3 протоколів про адміністративні правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що т/з керував не він, то вони не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать наведеним вище доказам, згідно яких і потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , і свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 безпосередньо в судовому засіданні підтвердили, що одразу після вчинення ДТП зі сторони водія т/з ВАЗ 2110 д. н. з. НОМЕР_1 вийшов саме ОСОБА_3 , після чого закрив двері свого т/з та почав йти з місця події, але був затриманий потерпілим ОСОБА_5 і свідком ОСОБА_7 . Також вказані особи пояснили, що більше із т/з ВАЗ 2110 д. н. з. НОМЕР_1 ніхто не виходив, а дружина ОСОБА_3 підійшла вже після ДТП приблизно через 20-30 хв. З відеозаписів вбачається, що поліцейським від потерпілого ОСОБА_4 відбирались пояснення, у яких потерпілий дійсно зазначав про те, що т/з керував не ОСОБА_3 , а жінка. У той же час, будучи допитаним у суді першої інстанції, потерпілий ОСОБА_4 вказаний факт спростував та пояснив, чому він дав такі пояснення, а саме надав їх на прохання дружини ОСОБА_3 , оскільки вона обіцяла добровільно відшкодувати завдані збитки, якщо він скаже, що за кермом була вона, на що він погодився. Однак потім ОСОБА_3 став усіх присутніх ображати, висловлюючись нецензурною лайкою та кричати, що нічого не буде платити, тому він надав правдиві пояснення, зокрема, що за кермом перебував саме ОСОБА_3 , про що були складені письмові пояснення. Таким чином, надані первинні пояснення потерпілого ОСОБА_4 були одразу ж ним спростовані та надані інші пояснення, які поліцейський згідно ст. 251, 255 КУпАП і долучив до протоколів про адміністративні правопорушення, і на яких наполягав ОСОБА_4 у суді першої інстанції. При цьому апеляційний суд враховує, що такі показання потерпілого не є єдиними або ж вирішальними доказами вини ОСОБА_3 , так як об`єктивно узгоджуються з показаннями іншого потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Крім того, потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили свої показання також і апеляційному суду, надіславши на адресу суду свої відповідні заяви. Апеляційним судом не встановлено таких суттєвих суперечностей між показаннями потерпілих і свідків та відеозаписами щодо моменту прибуття на місце події поліцейських і дружини ОСОБА_3 , які могли б вплинути на висновки про винуватість останнього, тому доводи апеляційної скарги в цій частині також не заслуговують на увагу. Враховуючи викладене, сукупність всіх обставин справи, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що за вказаних у протоколах про адміністративні правопорушення та постанови судді обставин автомобілем керував саме ОСОБА_3 , що вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих доказів, оскільки версія уповноваженої особи, яка склала протоколи, пояснює всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події. Наявності таких обставин, яким неможливо надати розумного пояснення або які б свідчили про можливість іншої версії події, не встановлено. Будь-який обґрунтований сумнів спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія події, яка дає підстави для висновку про те, що водієм т/з ВАЗ 2110 д. н. з. НОМЕР_1 був ОСОБА_3 . Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколах обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протоколи про адміністративні правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, - постановив: Постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05.02.2024 відносно ОСОБА_9 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов