Постанова 4873 № 925/161/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" листопада 2024 р. Справа№ 925/161/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Суліма В.В. суддів: Коротун О.М. Майданевича А.Г. при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А. за участю представників сторін: від позивача: не прибув; від відповідача : Костенко В.В. (поза межами приміщення суду) розглянувши матеріали апеляційної скарги Мереф`янської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.08.2024 року (повний текст рішення складено і підписано 03.09.2024 року) у справі №925/161/24 (суддя Спаських Н.М.) за позовом Мереф`янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджигазтрейд" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 524 427,74 грн,- ВСТАНОВИВ: Мереф"янська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджигазтрейд" (далі - відповідач) про визнання недійсними додаткових угод №3 від 09.03.2021 року, №4 від 14.09.2021 року, №5 від 19.10. 2021 року та №6 від 22.11.2021 року до договору №40-ЕГТ-21/Е про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2020 року; стягнення з відповідача заборгованості в сумі 524 427, 74 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що укладені сторонами додаткові угоди №3 від 09.03.2021 року, №4 від 14.09.2021 року, №5 від 19.10.2021 року та №6 від 22.11.2021 року до договору №40-ЕГТ-21/Е про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2020 року - суперечать положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" і тому мають бути визнані недійсними. За наслідками недійсності з відповідача позивач просить стягнути 524 427,74 грн зайво сплачених коштів. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.08.2024 року у позові відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Мереф`янська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Черкаської області від 09.08.2024 року у справі №925/161/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 236 Господарського процесуального кодексу України. Так, за твердженням скаржника, підписання спірних додаткових угод було необхідне задля уникнення соціальної напруги в громаді, оскільки закуплена електроенергія використовувалася для критичної інфраструктури тергромади, в т.ч. закладів загальної та дошкільної освіти Мереф`янської міської територіальної громади, а не підписання додаткових угод спричинило б припинення відповідачем електропостачання позивачу, що б потягнуло за собою тяжкі наслідки для населення тергромади Харківського регіону, Крім того, якщо б позивач скористався правом на отримання електроенергії у постачальника останньої надії, це призвело б до збільшення видатків на відповідну оплату. Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% шляхом укладення додаткових угод є нечесною і не добросовісною діловою практикою з боку постачальника за договором. При цьому, представник скаржника зауважив, що відповідач при виконанні взятих на себе обов`язків, відповідно до умов договору, допустив зловживання правом на збільшення ціни електричної енергії та використав його на шкоду позивача, а саме отримав преваги від своєї недобросовісної поведінки у вигляді надмірно отриманих коштів по договору. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М. Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мереф`янської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.08.2024 року у справі №925/161/24 своєю ухвалою від 24.09.2024 року. 09.10.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник відповідача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. При цьому, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що рішення Господарського суду Черкаської області від 09.08.2024 року у справі №925/161/24 є законним та обґрунтованим, винесеним з повним, всебічним та об`єктивним дослідженням в сукупності всіх обставин справи, а тому не підлягає скасуванню. Разом з цим, представник відповідача зауважив, що відповідний договір про закупівлю був укладений у суворій відповідності до положень тендерної документації, якою визначено, що договір укладається на умовах замовника. При цьому, саме замовник складає проект договору про закупівлю та визначає істотні умови до нього, а також порядок внесення змін до такого договору. Крім того, представник відповідача вказав, що позивач укладав спірні додаткові угоди без будь-яких заперечень, то слід вважати, що вони повністю відповідали інтересам Мереф`янської міської ради. В протилежному випадку, будучі повністю управленою стороною за договором, позивач би відмовився від їх укладання та отримав електроенергію по первісній ціні без будь-яких санкцій з боку постачальника та негативних для себе наслідків. Водночас, позивач не стверджує, що перед укладанням спірних додаткових угод до договору він не перевіряв відповідну інформацію, зокрема, щодо збільшення ціни на електроенергію, оскільки така бездіяльність з боку Мереф`янської міської ради була б явним недбальством у виконанні посадових обов`язків працівників міськради. При цьому, скаржник вказав, що позивач міг достроково розірвати відповідний договір, якби вважав пропозиції постачальника по збільшенню ціни неприйнятними для себе. Натомість, позивач добровільно підписав спірні додаткові угоди до договору про збільшення ціни електроенергії із відповідачем та повністю їх виконав. Крім того, скаржник звернув увагу, на практику Верховного Суду викладену в постанові від 17.04.2024 року №127/12240/22, відповідно до якої, зокрема, при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти поверненню потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. Враховуючи той факт, що Мереф`янська міська рада є стороною та підписантом договору №40-ЕГТ-21/Е про постачання електричної енергії від 28.12.2020 року та спірних додаткових угод №3 від 09.03.2021 року, №4 від 14.09.2021 року, №5 від 19.10.2021 року та №6 від 22.11.2021 року до відповідного договору, вимога із визнання їх недійсними та повернення коштів в сумі 524427,74 грн є недобросовісною поведінкою, а відповідно порушенням приписів п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України, а тому не підлягає задоволенню. 06.11.2024 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України. 22.11.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника скаржника надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких останній зазначив, що при здійсненні розрахунку загальної суми необґрунтовано отриманих коштів було допущено технічну помилку , а саме у розмірі 91072,98 грн було пораховано двічі, а тому сума необґрунтовано отриманих коштів відповідачем за договором з урахуванням додаткових угод №№3-6 складає 433354,76 грн, а не 524427,74 грн. Крім того, 22.11.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника скаржника надійшла заява про повернення надмірно сплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги по справі №925/161/24. Розглянувши заяву Мереф`янської міської ради про повернення надмірно сплаченого судового збору, колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір". Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" встановлені виключні підстави для повер-нення судового збору (за наявності клопотання особи, яка сплатила судовий збір), а саме: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмова у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та каса-ційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Відповідно до ч. 2 ст. 7 вказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті повністю. Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника про сплату судового збору за подання апеляційної скарги виходячи із суми судового збору за подання позовної заяви із застосуванням пониженого коефіцієнта 0,8 та повторного застосування пониженого коефіцієнта 0,8 при поданні апеляційної скарги, колегія суддів не визнає переконливими доводами. Адже, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону Укрїани "Про судовий збір" понижений коефіцієнт 0,8 застосовується для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а не повторно з урахуванням застосованого пониженого коефіцієнту при поданні позовної заяви. З огляду на вищевикладене, розрахунок заявника є необґрунтованим через безпідставне обчисленння суми судового збору, виходячи з розміру за подання позовної заяви із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8, а у даному випадку повторне застосування позивачем вказаного коефіцієнта є помилковим. Представник відповідача в судовому засіданні 27.11.2024 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник скаржника в судове засідання 27.11.2024 року Північного апеляційного господарського суду не прибув. Про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне. Так, за твердженням позивача, останній, будучи головним розпорядником коштів місцевого бюджету, є власником спірних грошових коштів, сплачених за електроенергію та є представником інтересів територіальної громади в силу вимог чинного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Одним із основних принципів місцевого самоврядування, згідно з вимогами ст.4 Закону, є судовий захист прав місцевого самоврядування. Згідно ст. 18-1 Закону України орган місцевого самоврядування може звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2021 року за результатами проведення оголошеної Виконавчим комітетом Мереф`янської міської ради (споживач), як бюджетною установою, процедури закупівлі шляхом проведення відкритих торгів № UA-2020-11-27-009552-b (предмет закупівлі «Електрична енергія») із відповідачем (постачальник), як переможцем торгів було укладено договір №40-ЕГТ-21/Е від 28.12.2020 року (далі - тексту договір), відповідно до умов кого, постачальник, зобов`язався продавати позивачу, як споживачу з 01.01. 2021 року по 31.12.2021 року (п. 13.1) електричну енергію за кодом ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія кількість товару: 1 270 000 кВт/год (1270 МВт/год), а споживач зобов`язувався прийняти та оплатити такий товар на умовах та в порядку, передбаченому договором. На момент укладення договору загальна ціна електричної енергії згідно Комерційної пропозиції та розділу 5 Договору становила 2,37 грн з ПДВ за 1 кВт/год, а загальна вартість Договору 3 009 900,00 грн з ПДВ (із яких: сплата за рахунок бюджетних коштів 2 890 261,77 грн, відшкодування від орендарів 119 638,23 грн). Відповідно до п. 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Згідно п. 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Ціна 1 кВт/ год. електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії становить 2,37 грн. Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію. Відповідно до пунктів 5.4, 5.5 договору сторонами погоджено, що ціна (сума) цього договору розрахована згідно очікуваної вартості предмету закупівлі, відповідає остаточній тендерній пропозиції учасника. Умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Згідно п. 5.8. договору, у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки (висновку), виданої торгово-промисловою палатою України, регіональною торгово-промисловою палатою, органами державної статистики, ДП «Держзовнішінформ», біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями. Згідно із ч.6 ст.67 Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 р. № 3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії», Сторони також можуть використовувати інформацію з вебсайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Водночас, перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку та перелік підтверджуючих документів не є вичерпним. Відповідно до п. 13. договору, останній набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з 01.01.2021 року, до 31.01.2021 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов`язав за цим договором. При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що між сторонами немає спору, що в частині кінцевого строку дії договору, його укладено до 31 грудня 2021 року ( в п. 13.1. у назві місяця допущено описку) і сторони в подальшому не змінювали цей строк. Доказів визнання договору недійсним чи його розірвання за згодою сторін в період строку дії договору, матеріали справи не містять. За своєю правою природою укладений між сторонами договір є договором поставки та відповідає ст. 714 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Станом на час подання позову до суду першої інстанції договір обома сторонами по поставці товару та його оплаті сторонами виконано у повному обсязі та у відповідності до його умов. Додатковою угодою № 1 від 14.01.2021 року (а.с. 29 том 1 оборот) сторонами погоджено, що по тексту договору Виконавчий комітет Мереф`янської міської ради (як споживача) замінено на Мереф`янську міську раду. Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору, зокрема, додатковою угодою №1 до договору від 14.01.2021 року були внесені зміни в частині заміни юридичної особи «Споживача» з Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради на Мереф`янську міську раду та вказівкою їх актуальних даних щодо місцезнаходження та банківських реквізитів. Також до договору укладалась додаткова угода № 2, але вона була скасована додатковою угодою № 3 від 09.03.2021 року, у зв`язку з технічними помилками у її тексті. Так, сторонами не заперечується, що спірними додатковими угодами було збільшено ціну за одиницю товару та одночасно зменшено обсяг електроенергії, що постачається, а саме: - додаткова угода №3 від 09.03.2021 року збільшила ціну електричної енергії з 2,37 грн до 2,55 грн. з ПДВ за 1 кВт/год. та зменшено річний об`єм електричної енергії до 1 186 769 кВт/год, а загальна вартість обсягу поставки електричної енергії склала 3 009 899,85 грн. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами і поширює свою дію на період з 01.02.2021 року у відповідності до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України (а.с. 34 том 1). - додаткова угода №4 від 14.09.2021 року поширювала свою дію на період з 01.09.2021 року у відповідності до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, та за її умовами зменшено річний плановий обсяг постачання електричної енергії до 1 140 018 кВт/ год, збільшено ціну електричної енергії до 2,76948 грн з ПДВ за 1 кВт*год, загальна вартість обсягу поставки електричної енергії склала 3 009 898,05 грн (а.с. 35 оборот том 1). - додаткова угода №5 від 19.10.2021 року до договору, яка поширювала свою дію на період з 04.10.2021 року у відповідності до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, та за умовами якої зменшено річний плановий обсяг постачання електричної енергії до 1 106 311 кВт*год, збільшено ціну електричної енергії до 3,01086 грн з ПДВ за 1 кВт*год, загальна вартість обсягу поставки електричної енергії склала 3 009 897,50 грн (а.с. 37 том 1). - додаткова угода №6 від 22.11.2021 року до договору, яка поширювала свою дію на період з 01.11.2021 року у відповідності до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, та за умовами якої зменшено річний плановий обсяг постачання електричної енергії до 1 060 022 кВт*год, збільшено ціну електричної енергії до 3,27636 грн з ПДВ за 1 кВт*год, загальна вартість обсягу поставки електричної енергії склала 3 009 895,69 грн (а.с. 38 оборот том 1). Так, за твердженням позивача, укладення спірних додаткових угод про збільшення ціни електроенергії відбулося в порушення вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» через укладення Додаткових угод без належних доказів коливання ціни на електроенергію в бік збільшення та з виходом за межі 10% порогу, який не можна перевищувати при збільшенні ціни договору. Крім того, позивач зауважив, що надані відповідачем для укладення спірних додаткових угод довідки ТПП про коливання ціни на ринку електроенергії не відображають середньозважену ціну на електроенергію, що існувала на дати укладення договору та на дати спірних додаткових угод до нього. Самі довідки включають значні періоди без включення до них конкретних дат (дат укладення додаткових угод чи повідомлення про намір їх укладення) що не дозволяє визначити наявність та масштаб коливання ціни на електроенергію на ринку під час дії договору та укладення спірних додаткових угод. Як вбачається з матеріалів справ та правильно встановлено судом, саме скаржник, як замовник у процедурі закупівлі, самостійно розробив порядок внесення змін до ціни договору у бік її збільшення у п. 13 Комерційної пропозиції (а.с. 28 том 1) та у п. 5.5.8 договору (а.с. 19 том 1). Так, форма та зміст відповідної довідки чинним законодавством не визначені і сторонами суду протилежного не доведено. Позивач при підписанні договору не наполягав на тому, щоб затвердити форму довідки і всі вимоги до її змісту, щоб вона вважалася належним доказом коливання ціни для змін до умов договору. За цими істотними умовами договору споживач вимагає, щоб постачальник письмово звертався до споживача із відповідною пропозицією, яка кожного разу має бути обґрунтованою, документально підтвердженою та базуватися на факті об`єктивного коливання ціни на ринку електроенергії в бік збільшення. Постачальник повинен надати і документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, в яких постачальник пропонує збільшити ціну. Так, скаржник сам визначив, що документ, що підтверджує збільшення ціни товару, має бути у вигляді довідки (висновок ТПП України, її регіональною палатою, органами державної статистики, ДП "Держзовнішінформ", біржами і уповноваженими органами і організаціями). Сторони також можуть використовувати інформацію з веб-сайту ДП "Оператор ринку". Перелік органів та установ, які можуть надавати інформацію про коливання цін електроенергії та перелік підтверджуючих документів сторони договору не обмежують. Постачальник (відповідач) в свою чергу збільшення ціни по кожній додатковій угоді до договору підтвердив експертними висновками та ціновими довідками ТПП, які прямо спираються на офіційні відомості ДП "Оператор ринку" з приводу ціни на електроенергію. За період дії договору між сторонами та виходячи з Експертних висновків Черкаської ТПП, ДП "Оператор ринку" (на відкриті відомості з платформи якого спиралася ТПП) підтверджував лише стійку тенденцію до зростання ціни електроенергії. Норма ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не містить переліку обов`язкових параметрів, критеріїв для порівняння, які має містити документ на підтвердження про збільшення ціни на ринку електроенергії, щоб бути належним доказом для обґрунтованого підняття ціни товару сторонами Договору про публічні закупівлі. Тобто, позивач не довів власними належними і допустимими доказами, недостовірність довідок відповідача (Експертні висновки Черкаської ТПП) до кожної спірної додаткової угоди. Водночас колегія суддів відзначає, що параграфом 1 глави 5 розділу 1 Господарського процесуального кодексу України унормовані основні положення про докази. При цьому спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку. Отже, під час визначення доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (зокрема, Державної служби статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислової палати України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 Розділу 1 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, довідки, експертні висновки Торгово-промислової палати України, ДП "Держзовнішінформ", тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім, судами у порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2024 року у справі № 918/308/23. Натомість, як правильно зазначив суду першої інстанції, не заперечивши проти довідок на момент укладення додаткових угод, позивач через два роки після виконання договору доводить, що надані постачальником довідки на підтвердження росту ціни на електроенергію є неналежними первинними документами. При цьому, скаржник не наводить належними та допустимими доказами якою має бути відповідна довідка, які відомості в себе включати, тощо. Щодо твердження скаржника про порушення сторонами при укладенні спірних додаткових угод вимог пункту 2) ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який підставність зміни істотних умов договору про закупівлю пов`язує виключно із фактом збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, колегія суддів відзначає наступне. Стаття 15 Цивільного кодексу України встановлює право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. В силу ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон). Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Згідно з пунктами 6, 11, 22 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі": договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - суб`єкти, визначені згідно із ст. 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону. При цьому предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті. що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього передбачені ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Згідно з ч. 4, 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила. За правилами чинних на час укладення договору частин 4, 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (2020 -2021 роки): ч.

4. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. ч.

5. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Метою Закону України "Про публічні закупівлі", як зазначалося вище, є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Поряд з цим перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10 % у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги. Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі". Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Дана норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Так, обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). Отже право сторін договору збільшити ціну товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку можливе за наявності двох умов: 1 - така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 2 - збільшення ціни не більше 10 відсотків від ціни зазначеної в договорі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19. Як вбачається з матеріалів справи, оспорена додаткова угода № 3 укладена зі збільшенням ціни товару на 9%, що відповідає ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". Тоді як, додатковими угодами №№ 4, 5 та 6 до договору на постачання енергетичної енергію споживачу №40-ЕГТ-21/Е від 28.12.2020 року, укладені між Мереф`янською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» від початкової тендерної пропозиції було збільшено ціну електричної енергії на 38,2%, а її обсяг зменшився. Тобто, зазначеними правочинами було порушено визначену Законом України "Про публічні закупівлі" граничну 10% межу зміни ціни товару, тим самим було спотворено результати торгів та знівельовано економію бюджетних коштів, яку було отримано під час підписання договору. Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18 наголосив, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі". Щодо твердження відповідача, що позивачем порушено принцип Естопель - заборона суперечливої поведінки, наслідком чого є вжиття судом заходів до припинення зловживання правом шляхом відмови в позові на підставі ст. 13 Цивільного кодексу України, колегія суддів відзначає наступне. Так, Естопель це заборона стороні поводитися всупереч її попередній поведінці (заявам, твердженням, обіцянкам, фактичній поведінці і навіть бездіяльності) у тих випадках, коли така поведінка не пов`язує цю сторону і не примушує до послідовності з огляду на правочин чи інший формально-правовий ефект, але попередня поведінка сформувала в іншої сторони довіру і розумні очікування, і їх підрив (внаслідок непослідовності) призведе до явної несправедливості. Особа, яка має якесь право, і своєю поведінкою створює в іншої особи відчуття, що вона цим правом користуватися не буде, а згодом всупереч колишній власній поведінці намагається скористатися своєю формальною правовою позицією, то за наявності низки ознак суд на підставі принципу естопель може відмовити у захисті такого права за ч. 2, 3 ст. 13 Цивільного кодексу України, вбачаючи зловживання правом. Обов`язкові умови для застосування естопелю: (a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель. Довіра добросовісної сторони має стати результатом попередньої поведінки недобросовісної сторони, здатної сформувати таку довіру (наприклад, будь-яких заяв, обіцянок, фактичної поведінки, що формує в іншої сторони обґрунтовані очікування, у тому числі й бездіяльності) (b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони. У добросовісної сторони мають виникнути певні очікування щодо подальшої поведінки іншої особи. Сторона має розумні підстави для того, щоб покладатися на поведінку контрагента (c) очевидна несправедливість підриву довіри. Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення "каскадних" додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі". Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 Цивільного кодексу України). Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір купівлі-продажу (поставки) товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. Тобто, беручи участь у процедурі публічних закупівель, товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо застосування до даних правовідносин принципу Естопель до позивача, оскільки саме відповідач при виконанні взятих на себе обов`язків, відповідно до умов договору, допустив зловживання правом на збільшення ціни електричної енергії та відповідно надмірно отримав кошти по договору. Крім того, твердження відповідача, що умови договору давали повне право позивачу взагалі не підписувати невигідні для нього спірні додаткові угоди, що б спонукало відповідача вносити зміни до договору через суд, а весь цей час (до моменту набрання рішенням законної сили) позивач би отримував електроенергію за її первісною ціною, яка діяла на момент підписання договору, не спростовують висновків суду. Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей. З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. За приписами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Матеріалами справи підтверджено, що оспорювані додаткові угоди №№ 4, 5 та 6 до договору були укладені з порушенням умов договору та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про державні закупівлі". З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині визнання угод №№ 4, 5 та 6 недійсними підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 524 427,74 грн, колегія суддів відзначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як вбачається з матеріалів справи, Мереф`янській міській раді протягом 2021 року на підставі актів приймання-передачі електричної енергії постачальником-відповідачем було передано по договору від 28.12.2020 року електричної енергії у обсягах 1 060 022 кВт/год на загальну суму 2945606,91 грн з ПДВ в наступних об`ємах: -в січні 2021року - 110517 кВт/год за ціною 2,37 за 1 кВт/год на суму 261 925,30 грн; - в період з лютого по серпень 2021 року - 505961 кВт/год за ціною 2,55 за 1 кВт/год на суму 1 290 200,55 грн; - в період з вересня по 03 жовтня 2021 року - 70623 кВт/год за ціною 2,76948 за 1 кВт/ год на суму195 588,98 грн; - в період з 04 жовтня по 31 жовтня 2021 року - 90137 кВт/год за ціною 3,01086 за 1 кВт/год на суму 271 389,89 грн; - в період з листопада по грудень 2021 року - 282784 кВт/год за ціною 3,27636 за 1 кВт/год на суму 926 502,19 грн; Позивачем повністю сплачені грошові кошти на рахунок відповідача за електроенергію на підставі наявних у справі актів приймання-передачі електричної енергії, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 2 945 606,91 грн з ПДВ. Кількість електричної енергії, оплаченої за ціною згідно з додатковою угодою №4 від 14.09.2021 року помножена на ціну, передбачену договором, - є сумою належною до сплати за умови договору, а саме: 70623 мВт/год*2,37 грн. за 1 кВт/год =167376,51 грн. Сумою необґрунтовано отриманих коштів за вказаний період є різниця між сумою, сплаченою за електричну енергію за ціною, передбаченою додатковою угодою №4 від 14.09.2021 року, та між сумою, належною до сплати за ціною договору, що є сумою безпідставно отриманих грошових коштів, а саме: 195588,98 грн - 167376,51 грн = 28212,47 грн. Кількість електричної енергії, оплаченої за ціною згідно з додатковою угодою №5 від 19.10.2021 року помножена на ціну, передбачену договором, - є сумою належною до сплати за умови договору, а саме: 90137 мВт/год*2,37 грн. за 1 кВт/год = 213624,69 грн. Сумою необґрунтовано отриманих коштів за вказаний період є різниця між сумою, сплаченою за електричну енергію за ціною, передбаченою додатковою угодою №5 від 19.10.2021 року, та між сумою, належною до сплати за ціною договору, що є сумою безпідставно отриманих грошових коштів, а саме: 271389,89 грн - 213624,69 грн = 57765,20 грн. Кількість електричної енергії, оплаченої за ціною згідно з додатковою угодою №6 від 22.11.2021 року помножена на ціну, передбачену договором, - є сумою належною до сплати за умови договору, а саме: 282784 мВт/год*2,37 грн. за 1 кВт/год = 670198,08 грн. Сумою необґрунтовано отриманих коштів за вказаний період є різниця між сумою, сплаченою за електричну енергію за ціною, передбаченою додатковою угодою №6 від 22.11.2021 року, та між сумою, належною до сплати за ціною договору, що є сумою безпідставно отриманих грошових коштів, а саме: 926502,19 грн - 670198,08 грн = 256304,11 грн. Таким чином, позивачем, як споживачем надмірно сплачено відповідачу 342281,78 грн (28212,47 грн + 57765,20 грн +256304,11 грн) коштів за електроенергію, яку фактично не було поставлено, що зумовило істотне зменшення обсягу товару (електричної енергії), що становить предмет закупівлі. А тому, позовні вимоги в частині стягнення 342281,78 грн підлягають задоволенню. Разом з цим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 91072,98 грн згідно з додатковою угодою №3 від 09.03.2021 року не підлягають задоволенню, оскільки, остання є чинною та не визнана недійсною в судовому порядку. При цьому, колегія суддів відзначає, що при розрахунку позивачем основної заборгованості вкралася арифметична/технічна помилка, яка була врахована апеляційним судом при ухваленні даної постанови. Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу є безпідставними, необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Так, зазначені в апеляційній скарзі доводи частково знайшли своє підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції. А тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України). Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи скаржника, зокрема, щодо невідповідності додаткових угод № №4, 5 та 6 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню, апеляційна скарга Мереф`янської міської ради - задоволенню частково. Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Мереф`янської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.08.2024 року у справі №925/161/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 09.08.2024 року у справі №925/161/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Визнати недійсним додаткові угоди №4 від 14.09.2021 року, №5 від 19.10. 2021 року та №6 від 22.11.2021 року до договору №40-ЕГТ-21/Е про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2020 року. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджигазтрейд" (вул. Байди Вишневського, 37, м. Черкаси, Черкаська область, 18001, код ЄДРПОУ 43729979) на користь Мереф`янської міської ради (вул. Дніпровська, буд. 213, м. Мерефа, Харківська область, 62472, код ЄДРПОУ 04058692) 342281 (триста сорок дві тисячі двісті вісімдесят одна) грн, 78 коп. заборгованості та 11374 (одинадцять тисяч триста сімдесят чотири) грн 57 коп. судового збору. В решті вимог в позові відмовити.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджигазтрейд" (вул. Байди Вишневського, 37, м. Черкаси, Черкаська область, 18001, код ЄДРПОУ 43729979) на користь Мереф`янської міської ради (вул. Дніпровська, буд. 213, м. Мерефа, Харківська область, 62472, код ЄДРПОУ 04058692) 17061 (сімнадцять тисяч шістдесят одна) грн 85 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

5. Матеріали справи №925/161/24 повернути до Господарського суду Черкаської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Сулім Судді О.М. Коротун А.Г. Майданевич Дата складення повного тексту 06.12.2024 року.