Ухвала КАС ВС № 560/8047/24

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 09 грудня 2024 року м. Київ справа №560/8047/24 адміністративне провадження № К/990/44280/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.06.2024 (суддя Петричкович А.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 (колегія у складі: судді-доповідача - Залімського І.Г., суддів, Сушка О.О., Мацького Є.М.) у справі № 560/8047/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФ України в Хмельницькій області, відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Хмельницькій області щодо визначення розміру доплати за понаднормативний стаж ОСОБА_1 з 04.06.2008; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 04.06.2008 шляхом збільшення її на 1 (один) процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести виплату пенсії з урахуванням проведених виплат. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.06.2024, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024, позов в частині позовних вимог за період з 04.06.2008 по 27.11.2023 повернуто позивачу на підставі ч. 2 ст. 123, п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Рішенням від 12.07.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд задовольнив іншу частину позовних вимог. 19.10.2024 до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій останній просить скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.06.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. У касаційній скарзі позивач зазначає, що суди першої та апеляційної неправильно застосували норми процесуального права при вирішенні питання щодо дотримання ним строку звернення до суду із позовною заявою в частині вимог за період з 04.06.2008 по 27.11.2023. Також, посилаючись на постанови Верховного Суду від 25.05.2016 у справі № 164/1904/14-ц, від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17, від 30.10.2018 у справі № 493/1867/17, від 22.01.2019 у справі № 201/9987/17 (2-а/201/304/2017), від 30.01.2020 у справі № 554/5119/16-а, від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18, постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, від 09.07.2019 у справі № 676/1557/16-ц, вказує, що шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України, не застосовується у спорах, пов`язаних із правом особи на соціальний захист. Невиплата пенсії за минулий час є нічим іншим, як триваючим правопорушенням, а тому строк звернення до суду із позовною заявою у такому випадку починає свій перебіг саме після отримання особою листа-повідомлення від органу Пенсійного фонду України, а не після отримання призначеної пенсії за відповідний період. Більш того відповідно до норм чинного законодавства право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час не обмежується жодним строком. Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого. За змістом п.п. 3 і 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з?ясовує, зокрема: чи відповідає позовна заява вимогам статей 160, 161, 172 КАС України; чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Частина 1 ст. 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За змістом положень ч.ч. 1 і 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Разом з тим, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Тобто, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, з огляду на ч. 2 ст. 123 КАС України, є повернення позовної заяви до відкриття провадження у справі чи залишення позовної заяви без розгляду у разу виявлення факту пропуску строку після відкриття провадження у справі. Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2024 позов залишено без руху та запропоновано позивачу у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та наданням доказів поважності причин пропуску такого строку. 18.06.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення, в якій позивач навів мотивацію, аналогічну тій, що й в долученій до позовної заяви заяві від 28.05.2024. А саме позивач покликався на відсутність строкового обмеження виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини територіального органу Пенсійного фонду України. Крім того, зазначив, що про порушення своїх прав дізнався лише у січні 2024 року з протоколу про призначення пенсії. Хмельницький окружний адміністративний суд, констатувавши факт неусунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений спосіб (а саме шляхом подання заяви про поновлення строку звернення із наведеними у ній іншими підставами для поновлення строку, ніж ті, які були визнані судом неповажними в ухвалі від 03.06.2024), ухвалою від 26.06.2024 повернув ОСОБА_1 позовну заяву. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що предметом спору у цій справі є бездіяльність органу Пенсійного фонду України щодо перерахунку позивачу пенсії за віком понаднормового стажу відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період починаючи з 04.06.2008. Про порушення своїх прав щодо нарахування пенсії у неналежному розмірі позивач повинен був дізнатися після призначення пенсії, а саме з 04.06.2008, але із цим позовом ОСОБА_1 звернувся суду у травні 2024 року (тобто, з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з позовними вимогами). Тим часом законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист. У контексті наведеного суд першої інстанції, посилаючись на правові висновки з постанов Верховного Суду у складі від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 і від 03.09.2021 у справі №460/1904/19, зазначив, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах встановленого строку. А тому вказані позивачем у заяві підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовом в частині позовних вимог за період з 04.06.2008 по 27.11.2023 є неповажними. Переглядаючи в порядку апеляційного оскарження ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.06.2024, Сьомий апеляційний адміністративний суд погодився з такими мотивами суду першої інстанції та дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, проте всупереч вимог суду першої інстанції не навів поважних підстав для поновлення такого пропущеного строку, що є достатньою підставою для повернення позовної заяви. Зважаючи на наведене Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлено, що позовні вимоги стосуються перерахунку пенсії відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання певного виду пенсії чи додаткової виплати за цим Законом, відтак застосуванню підлягає строк звернення до суду, визначений ч. 2 ст. 122 КАС України. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За такої умови для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. У той же час питання застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19, У своїй постанові від 31.03.2021 у зазначеній справі № 240/12017/19, відступаючи від висновків про те, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у соціальних спорах слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (такі, зокрема містяться у постановах Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18), касаційний суд зазначив, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Також у цій постанові від 31.03.2021 Верховним Судом сформульовано такий правовий висновок щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України у спорах цієї категорії, який полягає у наступному: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо. Скаржник не навів аргументів, а Суд не вбачає правових підстав відступати від наведених вище висновків Верховного Суду щодо підходу до розуміння положень ст. 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій. Предметом спору є розмір нарахування пенсії за період з 04.06.2008 по 27.11.2023, однак з заявою про її перерахунок позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України лише у січні 2024 року, а з позовом до суду 28.05.2024. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у п. 42 постанови від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано недотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Надаючи оцінку твердженню позивача про те, що у випадку спірних правовідносин виплата йому пенсії за минулий час не повинна обмежуватися будь-яким строком давності, Суд виходив з такого. Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Правовий аналіз процитованої норми матеріального права дає підстави для висновку, що строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом. До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема ст. 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для повернення позову в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 04.06.2008 по 27.11.2023. Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені ними без додержання норм матеріального і процесуального права. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до ч. 2 ст. 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За викладених обставин Суд вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід визнати необґрунтованою, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,- УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.06.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі № 560/8047/24.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя В.М. Бевзенко Суддя О.П. Стародуб