Постанова Одеський апеляційний суд № 509/5175/23

Номер провадження: 22-ц/813/3951/24 Справа № 509/5175/23 Головуючий у першій інстанції Панасенко Є.М. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.11.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Дришлюка А.І., Драгомерецького М.М., за участю секретаря Нечитайло А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. Позивач звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи позов тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. перебуває виконавче провадження № 67436813 відкрите на підстав виконавчого напису № 134357 від 08.11.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «КФ.ЮА» заборгованість в сумі 21 846, 65 грн. Позивач вважає, що вчинення виконавчого напису здійснено з порушенням чинного законодавства, а саме з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, провадження щодо виконання зазначеного виконавчого напису є неправомірним, а тому такий виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Також зазначає, що виконавчий напис вчинено з порушення ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості. Вважає виконавчий напис незаконним, оскільки не може підтверджувати наявність заборгованості і тим більше, її безспірність. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 грудня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «КФ.ЮА», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовлено в повному обсязі. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні позовної заяви. Сповіщення сторін. Про судове засідання, призначене на 20 листопада 2024 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Повний текст судового рішення виготовлено 02 грудня 2024 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Фактичні обставини справи. На підставі матеріалів справи встановлено, що Відповідно до постанови про відкриття провадження № 67436813 від 08.11.2021 року встановлено, що з ОСОБА_2 на користь ТОВ «КФ.ЮА» стягується заборгованість на підставі виконавчого напису № 134357 від 10.06.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. у сумі 21 846, 65 грн. 23 березня 2023 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з гр. ОСОБА_4 , та змінила прізвище на ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, копія якого долучена до позовної заяви. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: 1)позивач звернулася до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, але не надала до суду копію самого виконавчого напису та копію кредитного договору, а також не надано доказів того, що не має можливості отримати копії вказаних документів самостійно; 2)протягом всього судового розгляду ОСОБА_3 не надала суду вищезазначені докази. Ухвалою суду було задоволено клопотання щодо витребування документів від приватного нотаріуса, однак ухвалу в цій частині не виконано, поштова кореспонденція поверталася на адресу суду без вручення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", з іншими клопотаннями щодо витребування доказів позивач не зверталася. Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке. У справі, яка переглядається, спір між сторонами виник щодо неправомірності вчинення виконавчого напису нотаріуса. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (тут і далі у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку. У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172». У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису». У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №204/4071/14 (провадження № 61-360св18), від 09 лютого 2022 року у справі № 547/210/20 (провадження № 61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18). Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилалась на те, що виконавчий напис вчинений із порушенням закону, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу та порушив вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису. У постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі N619/4933/20 (провадження №61-12141св21) зазначено, що " […] чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу. Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не довела належними та допустимими доказами направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень за договором позики грошових коштів, що є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню". Крім того апеляційний суд зазначає, що колегія суддів Верховного Суду у справі №554/6777/17 дійшла висновку про те, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказане унеможливлює перевірку нотаріусом вимог щодо безспірності вимог. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Колегія суддів звертає увагу на те, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду із позовом у цій справі було недотримання нотаріусом вимог Порядку та неповідомлення позивача про наявність заборгованості, її розмір , вимогу про усунення порушень. Під час розгляду даної справи в апеляційному суді судовою колегією було поставлено на обговорення питання про витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича та з Київського державного нотаріального архіву належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис №134357 від 10 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «КФ.ЮА» заборгованості у розмірі 21846, 65 грн, в тому числі і не виключно належним чином посвідчені копії всіх документів, які були подані кредитором для вчинення виконавчого напису нотаріуса. Колегією суддів встановлено, що в Єдиному реєстрі нотаріусів інформація щодо приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича відсутня. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року: 1) витребовано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис №134357 від 10 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «КФ.ЮА» заборгованості у розмірі 21846, 65 грн, в тому числі і не виключно належним чином посвідчені копії всіх документів, які були подані кредитором для вчинення виконавчого напису нотаріуса. 2) витребовано з Київського державного нотаріального архіву належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис №134357 від 10 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «КФ.ЮА» заборгованості у розмірі 21846, 65 грн, в тому числі і не виключно належним чином посвідчені копії всіх документів, які були подані кредитором для вчинення виконавчого напису нотаріуса. 15 липня 2024 року від Київського державного нотаріального архіву надійшла відповідь на ухвалу суду апеляційної інстанції, згідно із якою станом на 28 травня 2024 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. не передавав архів та документи нотаріального діловодства на державне відповідальне зберігання до Київського державного нотаріального архіву. Рекомендоване поштове повідомлення з ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, як і інша судова кореспонденція, яка направлялась на адресу приватного нотаріуса Остапенка Є.М., повернулась до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». У подальшому з відкритих джерел (мережі інтернет для встановлення адреси реєстрації приватного нотаріуса Остапенка Є.М.) встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 30.12.2021 № 4722/5 відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 17.12.2021 № 4 на підставі підпунктів «е», «з» та «і» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», у зв`язку з неодноразовим порушенням нотаріусом законодавства, а також грубим порушенням закону, яке завдало шкоди фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій та неодноразовим порушенням нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 30.11.2009 за № 7921 на ім`я ОСОБА_6 , анульовано. Враховуючи, що приватний нотаріус Остапенко Є.М. не виконав належним чином приписи національного законодавства в частині своїх посадових обов`язків щодо передання нотаріальних справ у архів, тому отримати матеріали нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису № 134357 від 08.11.2021 року, не вбачається можливим. Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц, від 26 жовтня 2023 року у справі № 757/35570/21-ц та інших. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. З огляду на вказане вище та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України, необхідно зробити висновок, що відповідач наполягаючи на наданні нотаріусу під час звернення за вчиненням виконавчого напису документів згідно переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, повинен довести ці обставини належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був сповіщений про відкриття провадження у справі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (а.с. 28). Однак жодного відзиву на позовну заяву стороною відповідача не надано. Така сама бездіяльність щодо участі у судовому процесі відповідачем відбулась і у суді апеляційної інстанції. Колегія суддів зазначає, що стороною відповідача (який є користувачем Електронного суду і отримує всі процесуальні документи у справі до електронного кабінету та повідомлений про наявність судового провадження) не спростовано факт неповідомлення позивача ОСОБА_1 про наявність заборгованості, її розмір, направлення вимоги про погашення такої заборгованості та відповідно вчинення дій нотаріусом відповідно до вимог чинного законодавства. Також відповідач не довів належними та допустимими доказами направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень за договором, що є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспореного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про задоволення частково позовних вимог. Розподіл судових витрат. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що за подачу позовної заяви ОСОБА_1 сплатила 1073,60 гривень, а за подання апеляційної скарги 1610,40 гривні. Апеляційну скаргу і позовні вимоги фактично задоволено, а отже, з ТОВ «КФ.ЮА» необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1073,60 гривень та за подання апеляційної скарги у розмірі 1610,40 гривні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 грудня 2023 року скасувати. Постановити у справі нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №134357 від 10.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» та ОСОБА_1 , на загальну суму 21 846 гривень 65 копійок. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» (код ЄДРПОУ 41940643) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1073 гривні 60 копійок та апеляційної скарги у розмірі 1610 гривні 40 копійок. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 02 грудня 2024 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк