Постанова Одеський апеляційний суд № 509/2527/17

Номер провадження: 22-ц/813/1790/24 Справа № 509/2527/17 Головуючий у першій інстанції Кочко В.К. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.11.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Триколіч І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 червня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , тертя особа, яка не заявляє самостійні вимоги: Державний нотаріус Овідіопольської районної державної нотаріальної контори Куралова Тетяна Дем`янівна, ОСОБА_3 , про усунення від права на спадкування за законом, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. 11 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , після його смерті відкрилася спадщина, спадкоємцями першої черги є: донька ОСОБА_1 , донька ОСОБА_3 , дружина, яка пережила чоловіка ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_2 на час смерті ОСОБА_4 проживала разом з померлим, який страждав тяжкою хворобою, відповідач, яка мала можливість, не надавала допомогу померлому, а тому позивач просить суд усунути від права на спадкування ОСОБА_2 , яка є спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Державний нотаріус Овідіопольської районної державної нотаріальної контори Куралової Тетяни Дем`янівни, ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що: 1)суд першої інстанції порушив право позивача на судовий розгляд та доступ на правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі; 2)судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні позову. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Фактичні обставини справи. На підставі матеріалів справи встановлено, що Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 13.10.2014 р. складено відповідний актовий запис №657. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді нерухомого майна, яке перебуває на території Овідіопольського району Одеської області. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є: - позивач, донька померлого від першого шлюбу, ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження; - третя особа, донька померлого від першого шлюбу, ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження; - відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Донька померлого ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть. З копії медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_4 , вбачається, що ОСОБА_4 перебував на лікуванні в Овідіопольській ЦРЛ в період з 26.09.2014 р. по 08.10.2014 р. з приводу хвороби серця, в картці зазначено, що з приводу цієї хвороби ОСОБА_4 був госпіталізований вперше, йому встановлений діагноз стенокардія, після отримання курсу терапії виписаний в задовільному стані та йому рекомендований «Д» - облік у терапевта, як і зазначено у копії виписки з медичної карти стаціонарного хворого. Відповідно до копії довідки №323 від 16.07.2020 р., виданої виконкомом Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 з 2007 р. по день смерті. Відповідно до копії довідки №324 від 16.07.2020 р., виданої виконкомом Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 та разом з ним проживали однією сім`єю, вели спільне господарство по день смерті померлого: - ОСОБА_2 дружина; - ОСОБА_6 син дружини; - ОСОБА_5 донька. Відповідно до копії акту на підтвердження спільного проживання однією сім`єю від 20.07.2020 р., складеного комісією у складі депутатів Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по день його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) проживали за адресою: АДРЕСА_1 , також ОСОБА_2 проводила поховання свого чоловіка ОСОБА_4 власними силами. З копії трудової книги померлого ОСОБА_4 , вбачається, що померлий за місяць до своєї смерті був звільнений з останнього місця роботи ДП «Одеський облавтодор» на підставі скорочення чисельності штатів підприємства. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не була сповіщена про судове засідання, призначене на 06 червня 2023 року. Колегія суддів зазначає, що судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права доступу до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи положення п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у справі №295/5011/15-ц (касаційне провадження № 61-1125св17). Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. (ст. 1261 Цивільного кодексу України ) Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. На підставі заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , державним нотаріусом відкрита спадкова справа №353/2014 щодо майна померлого ОСОБА_4 , яка в копії долучена до матеріалів справи. Вирішення питання щодо усунення права на спадкування з підстав, передбачених ст.1224 ЦК України, можливо за умови , якщо таке право на спадкування існує. Статтею 1224 ЦК України визначено коло осіб, які позбавляються суб`єктивних прав на спадкування, незважаючи на те, що існували певні передумови для закликання їх до спадкування - призначення спадкоємцями у тексті заповіту, наявність певного ступеня спорідненості, перебування у шлюбі зі спадкодавцем або на його утриманні протягом встановленого строку. Виходячи з положень частини 5 статті 1224 Цивільного кодексу України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання. Як роз`яснено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України (далі - СК). Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобо або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК. У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року по справі № 766/810/17, від 11 лютого 2019 року по справі № 756/11676/16-ц. Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається як на підставу усунення відповідачки від права на спадкування на наявність обставин, визначених у ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України, мотивує тим, що відповідачка ухилялася від надання допомоги та утримання свого чоловіка ОСОБА_4 . Як вбачається з наявних у справі доказів, до позову не долучено медичної документації про стан здоров`я та висновки лікарів стосовно необхідності здійснювати постійний сторонній догляд за хворим ОСОБА_4 та його стан, що унеможливлює (обмежує) пересування хворого. Також, позивачем не надано належних, допустимих та безспірних доказів, що є його процесуальним обов`язком, щодо ухилення відповідачки від надання чоловікові допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме від відповідача. Крім того, належними доказами не підтверджено, що спадкодавець мав потребу у постійному, довічному сторонньому догляді, у тому числі з боку дружини. Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та правовідносини, що їх регулюють, колегія суддів дійшла висновку висновку, що позов про усунення від спадкування задоволенню не підлягає. Щодо доводів апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовної заяви. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 червня 2023 року скасувати. Постановити у справі нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , тертя особа, яка не заявляє самостійні вимоги: Державний нотаріус Овідіопольської районної державної нотаріальної контори Куралова Тетяна Дем`янівна, ОСОБА_3 , про усунення від права на спадкування за законом відмовити. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 18 листопада 2024 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк