Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/11299/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2024 р. Справа № 520/11299/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 06.09.24 у справі №520/11299/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту також - відповідачі), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №204850017189 від 13.03.2024 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, період роботи з 23.12.2004 по 03.08.2016; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 02 січня 2024 року та провести відповідні виплати. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 204850017189 від 13.03.2024 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах. Відмовлено в задоволенні решти вимог. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 484,48 грн. Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що таке рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог скарги посилається, що висновок суду першої інстанції про те, що зобов`язання відповідача зарахувати спірний період роботи до пільгового стажу та зобов`язання призначити пенсію є втручанням в дискреційні повноваження пенсійного органу є безпідставним, оскільки позивач досяг встановленого законом пенсійного віку, має необхідний стаж для призначення пенсії, у встановленому порядку звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком з наданням необхідних документів, а отже пенсійний орган, реалізуючи свої повноваження, має діяти відповідно до чинного законодавства, а не на свій розсуд. Вказує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. За результатами апеляційного розгляду позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах та в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", період роботи з 23.12.2004 по 03.08.2016; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 02 січня 2024 року та провести відповідні виплати. Відповідачі не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача, передбаченим ст.304 КАС України. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення у цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням обставин справи. В обґрунтування вимог скарги посилається на неврахування судом першої інстанції того, що правові підстави для зарахування позивачу спірного періоду роботи відсутні, а висновки, викладені у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №204850017189 від 13.03.2024, є обґрунтованими. Зазначає про неправомірність стягнення судом першої інстанції з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судового збору у сумі 484,48 грн., оскільки Пенсійний фонд є неприбутковою організацією і відповідних коштів не має. Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, передбаченим ст.304 КАС України. На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивач працював на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі по тексту - Cписок №1), зокрема на посаді машиніста електропоїзда Комунального підприємства "Харківський метрополітен". Так, позивач працював на цій посаді з 23.12.2004 і по теперішній час. 05.03.2024, після досягнення пенсійного віку 50 років, позивач звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Розгляд заяви за принципом екстериторіальності здійснювало Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області. За результатами розгляду заяви позивача Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах №204850017189 від 13.03.2024, яке обґрунтоване такими висновками: "Згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж на дату звернення становить 33 роки 00 місяців 20 днів (з урахуванням кратності + додаткові роки (за Списком № 1): 36 років 00 місяців 20 днів), пільговий стаж особи за Списком №1 становить 3 роки 05 місяців 00 днів, пільговий стаж за Списком № 2 становить 1 рік 00 місяців 00 днів (за даними відомостей по спеціальному стажу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що є недостатнім для призначення пенсії). До страхового стажу зараховано всі періоди згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу. До пільгового стажу не зараховано: - періоди роботи за Списком № 1 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 з 23.12.2004 по 31.07.2004, з 01.01.2008 по 03.08.2016 в ЕЛЕКТРОДЕПО "САЛТIВСЬКЕ" ДЕРЖАВНОГО ПIДПРИЄМСТВА ХАРКIВСЬКИЙ МЕТРОПОЛIТЕН, ЄДРПОУ 04805918, оскільки відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, довідки, що відповідають вимогам додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, не надавались; - періоди роботи за Списком № 1 згідно відомостей по спеціальному стажу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.10.2014 по 31.07.2017 в ЕЛЕКТРОДЕПО "САЛТIВСЬКЕ" ДЕРЖАВНОГО ПIДПРИЄМСТВА ХАРКIВСЬКИЙ МЕТРОПОЛIТЕН, ЄДРПОУ 04805918, оскільки відсутня інформація про дату наказу про проведення атестації робочих місць". Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 зі змінами в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, зазначаючи, що є всі законні підстави для призначення пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, виходячи з того, що наданими позивачем документами підтверджується наявність у нього трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-ІV, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 204850017189 від 13.03.2024. Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.03.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначивши, що питання призначення та виплати пенсії віднесено виключно до компетенції відповідача та не входить до компетенції суду. Суд першої інстанції також відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційних скарг позивача та відповідача, колегія суддів виходить з наступного. Так, згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1105-XIV від 23.09.1999 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Відповідно до п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за №162 затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.1994 за №773 внесені зміни і доповнення до списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а саме підпункт "а" підрозділу 1 розділу XXI "Транспорт" після позиції 1200100а-12180 доповнено позицією 1200100а-14409 такого змісту: "1200100а-14409 Машиністи електропоїздів метрополітену". В подальшому, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 за №36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком пільгових умовах": а) затверджені: Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; б) визнані такими, що втратили чинність: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за № 162 та Постанова Кабінету Міністрів України від 15.11.1994 за №773. До Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 за №36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», позиція «Машиністи електропоїздів метрополітену» не внесена. Відповідно до рішення Національної служби посередництва і примирення від 11.07.2005 за № 05-07-05 "Про колективний трудовий спір між машиністами електропоїздів метрополітенів України та Кабінетом Міністрів України" Кабінету Міністрів України рекомендовано виконати пункт 1 рішення примирної комісії по вирішенню колективного трудового спору між машиністами електропоїздів метрополітенів України та Кабінетом Міністрів України від 10.02.2005: "1. Задовольнити вимогу машиністів електропоїздів метрополітенів України: "відновити професію "машиніст електропоїздів метрополітену" в Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36". Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2006 за № 276 внесені зміни до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Підрозділ "Транспортні послуги" зазначеного Списку доповнено позицією - "Машиністи електропоїздів (метрополітену)". До 01.04.2006 Міністерству транспорту та зв`язку разом з Міністерством охорони здоров`я запропоновано розробити методику проведення атестації робочих місць за умовами праці машиністів електропоїздів (метрополітену). А також забезпечити проведення атестації робочих місць за умовами праці машиністів електропоїздів (метрополітену) державних підприємств "Дніпропетровський метрополітен" і "Харківський метрополітен", а разом з Київською міськдержадміністрацією - на комунальному підприємстві "Київській метрополітен" і подати Мінпраці та соціальної політики до 01.07.2006. Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. Отже, оскільки Постановою Кабінету Міністрів № 36 від 16.01.2003 (зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2006 за № 276) робота машиністом електропоїзду (метрополітену) віднесена до Списку №1, то позивач працював за професією та в умовах праці, що віднесені до Списку №1. Разом з цим, до пільгового стажу позивача зараховується весь період роботи на посаді машиніста електропоїзда (метрополітену) незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи встановлено та фактично не заперечується учасниками справи, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах досяг 50 річного віку та, як зазначає відповідач в оспорюваному рішенні, мав страховий стаж на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах - 33 років 00 місяців 20 днів. Відтак, слід дійти висновку, що позивачем дотримано умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з підстави, визначеної п.1 ч.2 ст.114 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо досягнення пенсійного віку (50 років) та наявності необхідного загального страхового стажу не менше ніж 25 років, що сторонами фактично не заперечується. В той же час підставою для прийняття спірного у цій справі рішення слугували обставини того, що пільговий стаж позивача не визначено, оскільки позивачем не надано документи, що підтверджують пільговий характер роботи. Надаючи оцінку правомірності зазначеної підстави для відмови, колегія суддів враховує, що згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.15-19), її дані містять відомості про роботу позивача на посаді машиніста електропоїзду метрополітену з 23.12.2004 по 03.08.2016. Відповідні записи трудової книжки позивача не містять в собі перекреслень, виправлень, здійснені у послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області фактично не заперечується, що із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивач надав пенсійному органу необхідні документи, в тому числі: трудову книжку; довідку КП «Харківський метрополітен» №03-28/400 від 26.02.2024 щодо посад, які займав позивач; довідку КП «Харківський метрополітен» №180/25.01-07 від 19.02.2024 щодо відсутності наказів про встановлення позивачу неповного робочого дня; накази про проведення атестації, картки умов праці машиніста електропоїзда (метрополітену), видані КП «Харківський метрополітен», згідно з якими позивач працював за професією машиніст електропоїзда (метрополітену). З приводу атестацій робочих місць та висновків пенсійного органу про відсутність доказів її проведення з огляду на відсутність інформації про дату наказу про проведення атестації робочих місць колегія суддів зазначає наступне. Так, встановлено, що на виконання п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці №442 КП «Харківський метрополітен» проводило атестації робочих місць машиністів електропоїздів метрополітену. За результатами атестацій робочих місць за умовами праці, проведених КП «Харківський метрополітен» машиністам електропоїздів метрополітену підтверджено пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1. На КП «Харківський метрополітен» атестація робочого місця проводилася в 1994 році, за наслідками чого було видано Наказ Харківського метрополітену від 24.11.1994 за №129 «Про затвердження пільг та компенсацій робітникам метрополітену за результатами атестації робочих місць за умовами праці». В подальшому атестація проводилась в 1996-1997 роках, за її наслідками видано Наказ Харківського метрополітену №51 від 09.04.1997 «Про затвердження пільг та компенсацій робітникам метрополітену за результатами атестації робочих місць за умовами праці», яким внесені зміни та доповнення до Наказу від 24.11.1994 за №129. Також, повторна атестація робочих місць проводилась в 1999 році, за її наслідками видано Наказ Харківського метрополітену №214 від 07.12.1999 року «Про затвердження пільг та компенсацій робітникам метрополітену за результатами атестації робочих місць, проведеної в 1999 році». Колегія суддів зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 за №41. Відповідно до п.4 цього Порядку та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації. За правилами п.4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 за № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. З наведеного слідує, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Відповідно до Роз`яснень про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 за №205, в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці. Отже, атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Основна ж мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі №352/547/16-а, від 10.07.2018 у справі №227/545/17 та від 10.06.2019 у справі №559/150/17. Таку ж правову позицію викладено й Великою Палатою Верховного Суду в аналогічній справі у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а. Щодо атестацій робочих місць, проведених КП «Харківський метрополітен», колегія суддів зазначає наступне. Карта умов праці є одним із основних документів атестації робочих місць, складання якої передбачено пунктом 2.3 "Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці", затверджених Постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 за №41. Карта умов праці це документ, що узагальнює результати атестації робочих місць за умовами праці, яка оформлюється атестаційною комісією після проведення атестованою лабораторією гігієнічних досліджень. Так, зокрема, встановлено, що станом на 2003 та 2008 роки у КП "Харківський метрополітен" оформлені картки умов праці, у яких зафіксовано, що: - станом на 2003 рік: по показникам робоче місце слід вважати з шкідливими умовами праці з постійною роботою у тунелі без природного освітлення, що відповідає показникам Списку №2, п.1. Зазначено, що діючі умови праці машиніста електропоїзду метрополітену - Список №1. Робоче місце має в наявності 1 фактор 1 ступеня, 1 фактор 2 ступеня, 1 фактор 3 ступеня. По показникам робоче місце слід вважати з шкідливими умовами праці з постійною роботою у тунелі без природного освітлення. За результатами атестації станом на 2003, позивачу надані пільги та компенсації, які надаються працівникам, що працюють в особливо шкідливих умовах праці, робота в яких дає право на призначення пенсії за Списком №1, а саме: надбавка за умови праці 16% та додаткові дні відпустки (7 днів) за кількість відпрацьованих днів за ОШУП-1 (особливо шкідливі умови праці за Списком №1). - станом на 2008 рік: по показникам робоче машиніста електропоїзду (метрополітену) належить вважати з особливими, особливо шкідливими та важкими умовами праці, що відповідає показникам Списку №2, п.2. Зазначено, що діючі умови праці машиніста електропоїзду метрополітену - Список №1. Умови і характер праці відноситься до ІІІ класу 2 ступеня шкідливих та небезпечних умов праці, що вказує на невідповідність робочого місця вимогам "Гігієнічної класифікації праці…" №4137-86. По показникам робоче місце машиніста електропоїзду (метрополітену) належить вважати з особливими, особливо шкідливими та важкими умовами праці. За результатами атестації робочих місць, проведеної у 2003 році збережено за машиністами електропоїздів метрополітену діючі пільги і компенсації за роботу у несприятливих умовах праці: доплати до тарифних ставок - 16%, додаткові відпустки за особливий характер роботи - 7 календарних днів, скорочений робочий час - 36 годин за тиждень. Учасниками справи не заперечується та обставина, що позивачу надавалися пільги та компенсації, які передбачені для працівників, що працюють в особливо шкідливих умовах праці, робота в яких дає право на призначення пенсії за Списком №1, а саме виплачувалася надбавка за умови праці 16% та надавалися додаткові дні відпустки (7 днів). За таких підстав за позивачем збережена відпустка за шкідливі умови та особливий характер праці та виплачувалася надбавка за умови праці. Крім того, в розділі

5. Пільги і компенсації, карток умов праці зазначено, що діючим є пенсійне забезпечення за Списком №1 (запропонованим є Список №2), отже станом на дати проведення атестації застосовувався на підприємстві до машиністів електропоїздів Список №1. Таким чином, умови праці, в яких працював позивач, не змінювались з моменту проведення атестації у 1999 році, зокрема, умови і характер праці під час проведення атестацій, через що позивач весь час працював за професією та в умовах праці, що віднесені до Списку №1. Отже, період роботи позивача на посаді машиніста електропоїзда (метрополітену) підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 вересня 2020 року у справі №2040/6395/18, що в силу приписів ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції. Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Позивач як громадянин України, стаж якого підтверджений трудовою книжкою, що є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, має право на відповідний соціальний захист з боку держави. При цьому держава в особі своїх органів не може відмовляти у виконанні своїх позитивних зобов`язань, в даному випадку у наданні соціального захисту, з формальних підстав. Так, приписами ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі по тексту - Порядок №637), визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Отже, документами, які підтверджують наявність у особи трудового (в тому числі пільгового) стажу, є трудова книжка та/або інші документи (документи, що видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників тощо). Водночас, пріоритетними у такому випадку є записи трудової книжки особи. Колегія суддів зазначає, що відомості про трудовий стаж ОСОБА_1 є повними та достатніми, оскільки відомості, зазначені в трудовій книжці позивача, підтверджують наявність в нього стажу роботи з 23.12.2004 по 03.08.2016. Окрім того, колегія суддів наголошує, що згідно з п.п.2 п.6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за №28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за №40/26485, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань. Отже, законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов`язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії. Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області слід врахувати, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини. Наведені висновки узгоджуються з правою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Водночас, слід звернути увагу, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1) встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів, які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає. Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1 ст.3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав. Однак, матеріали даної справи не містять, а пенсійним органом в обґрунтування правомірності прийняття оспорюваного рішення не надано до суду доказів самостійного звернення до відповідних установ (у тому числі до КП «Харківський метрополітен») з метою отримання додаткових документів для підтвердження пільгового стажу позивача. Натомість, в даному випадку пенсійним органом покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивача. Відповідно до ст.2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ця мета відповідає змісту ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», № 40450/04, пункт 64). Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), № 21987/93, пункт 95). При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення. Відповідно до ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях українських судів. Зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12). Стосовно дискреційних повноважень, Верховний Суд уже зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі №806/2208/17, від 09.06.2022 у справі №600/524/21-а. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, і такі є дискреційними повноваженнями вказаного органу. Враховуючи встановлені обставини у даній справі та надану їм правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №204850017189 від 13.03.2024 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 , його скасування та зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 02 січня 2024 року із зарахуванням до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоду роботи з 23.12.2004 по 03.08.2016. Разом з цим, колегія суддів враховує, що у силу приписів абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) / фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, то саме останнє має здійснити зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірного періоду роботи та її призначення. Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання пенсійного органу провести в подальшому відповідні виплати призначеної пенсії, то колегія суддів зазначає, що оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити, як передчасних. Також пенсійний орган ще не ухвалював рішення щодо призначення позивачу пенсії на виконання цього рішення (постанови) суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені. З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище, які є релевантними до спірних відносин у даній справ. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про неправомірність стягнення судом першої інстанції з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судового збору у сумі 484,48 грн., оскільки Пенсійний фонд є неприбутковою організацією і відповідних коштів не має, то колегія суддів зазначає, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Абзацом 1 ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Отже, висновок суду першої інстанції про необхідність проведення розподілу судових витрат позивача ґрунтується на положенні ч.3 ст.139 КАС України та рішенні щодо часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 . Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням приписів ст.139 КАС України, колегія суддів виходить з того, що судові витрати, які були понесені позивачем під час розгляду справи, складаються із витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 2 422 грн. 40 коп. (968,96 грн. за подання позовної заяви та 1453,44 грн. за подання апеляційної скарги). Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково, враховуючи, що задоволені вимоги охоплюють обсяг порушених прав та законних інтересів позивача, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору, стягнувши з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень 2 422 грн. 40 коп. на користь позивача. Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі №520/11299/24 скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 204850017189 від 13.03.2024 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", період роботи з 23.12.2004 по 03.08.2016. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 02 січня 2024 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко