Постанова 4851 № 520/1248/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2021 р. Справа № 520/1248/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Харківський метрополітен" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 р. (ухвалене суддею Бідоньком А.В.) по справі № 520/1248/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа - Комунальне підприємство "Харківський метрополітен", про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність та скасувати рішення № 11679 від 22.10.2020 р. відділу з питань перерахунків пенсій № 28 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 періоду його роботи машиністом електропоїзда метрополітену на Комунальному підприємстві "Харківський метрополітен" з 10.06.2008 р. по 24.06.2016 р. відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. №1058-ІV; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 період його роботи машиністом електропоїзда метрополітену на Комунальному підприємстві "Харківський метрополітен" з 10.06.2008 р. по 24.06.2016 р., відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. №1058-ІУ, починаючи з 29.11.2017 р.; допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати перерахованої пенсії з 29.11.2017 р. ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення № 11679 від 22.10.2020 р. відділу з питань перерахунків пенсій № 28 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 періоду його роботи машиністом електропоїзда метрополітену на Комунальному підприємстві "Харківський метрополітен" з 10.06.2008 р. по 24.06.2016 р. відповідно до абз. 10 ч. З ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. № 1058-ІV; зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2020 р. про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду у даній справі; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.04.1996 р. по теперішній час працює на посаді машиніста електропоїзда Комунальному підприємстві Харківській метрополітен, що підтверджується даними трудової книжки. З 29.11.2017 р. позивач отримує пенсію відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. № 1058-ІV за Списком № 1, як машиніст електропоїзда метрополітену, згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 р. по справі № 2040/7123/18, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 р. У вересні 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням періоду його роботи машиністом електропоїзда метрополітену на Комунальному підприємстві "Харківський метрополітен" з 10.06.2008 р. по 24.06.2016 р. відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 28.09.2020 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надало відповідь, в якій позивачу роз`яснено, що для перерахунку пенсії йому необхідно звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за формою, передбаченою Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, або через веб-портал ПФУ - за допомогою електронного цифрового підпису. З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся з аналогічною заявою про перерахунок пенсії, з урахуванням періоду його роботи машиністом електропоїзда метрополітену на Комунальному підприємстві "Харківський метрополітен" з 10.06.2008 р. по 24.06.2016 р. відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області через веб-портал ПФУ - за допомогою електронного цифрового підпису. Рішенням № 11679 від 22.10.2020 р. відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії обґрунтовуючи тим, що позивач повинен подати документи протягом трьох місяців з дати звернення із заявою про призначення пенсії. Оскільки ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії 03.11.2017 р., то станом на 20.10.2020 р. трьохмісячний термін пропущено. Позивач не погодившись з такою відмовою відповідача, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно відмовив позивачу в перерахунку пенсії. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до п. а ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.1994 р. № 773 внесено зміни і доповнення до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а саме підпункт "а" підрозділу 1 розділу XXI "Транспорт" після позиції 1200100а-12180 доповнено позицією 1200100а-14409 такого змісту: "1200100а-14409 Машиністи електропоїздів метрополітену". Постановою Кабінету Міністрів № 36 від 16.01.2003 р. затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, відповідно до п. 21.1 а підрозділу 1 розділу XII "Транспортні послуги" зазначеного Списку, право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 мають машиністи електропоїздів (метрополітену). Слід вказати, що у Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, позиція Машиністи електропоїздів метрополітену відсутня. У той же час, відповідно до рішення Національної служби посередництва і примирення від 11.07.2005 р. № 05-07-05 Про колективний трудовий спір між машиністами електропоїздів метрополітенів України та Кабінетом Міністрів України Кабінету Міністрів України рекомендовано виконати пункт 1 рішення примирної комісії по вирішенню колективного трудового спору між машиністами електропоїздів метрополітенів України та Кабінетом Міністрів України від 10.02.2005:

1. Задовольнити вимогу машиністів електропоїздів метрополітенів України: відновити професію машиніст електропоїздів метрополітену в Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. №

36. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2006 р. № 276 внесено зміни до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Підрозділ Транспортні послуги" зазначеного Списку доповнено позицією - машиністи електропоїздів (метрополітену). При цьому, Міністерству транспорту та зв`язку разом з Міністерством охорони здоров`я запропоновано до 01.04.2006 р. розробити методику проведення атестації робочих місць за умовами праці машиністів електропоїздів (метрополітену), забезпечити проведення атестації робочих місць за умовами праці машиністів електропоїздів (метрополітену) державних підприємств Дніпропетровський метрополітен і Харківський метрополітен, а разом з Київською міськдержадміністрацією - на комунальному підприємстві Київській метрополітен і подати Мінпраці та соціальної політики до 01.07.2006 р. Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом № 383 від 18.11.2005 р. Міністерства праці та соціальної політики України визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. Аналогічний висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.09.2020 р. по справі № 2040/6395/18. Враховуючи віднесення роботи машиністом електропоїзду (метрополітену) до Списку №1 постановою Кабінету Міністрів № 36 від 16.01.2003 р. (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2006 р. № 276), суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач працював за професією та в умовах праці, що віднесені до Списку №1, а отже і до пільгового стажу позивача має бути зарахований весь період роботи на посаді машиніста електропоїзда (метрополітену) незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. Судовим розглядом встановлено, що підставою відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до пільгового стажу пенсійним органом визначено п. 20 Порядку застосування Списків для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, відповідно до якого у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, необхідно надати уточнюючу довідку. Згідно із ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Крім того, відповідно до п. п. 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. а ст. 13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією (трудова книжка та (або) уточнюючі довідки). При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 р. у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 р. у справі № 233/2084/17 та від 10.10.2019 р. у справі № 234/4585/17, від 25.04.2019 р. у справі №159/4178/16-а. Судовим розглядом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 містить записи про вказані періоди роботи позивача, відповідно до яких позивач був прийнятий на роботу машиністом електропоїзду метрополітену. При цьому, пенсійним органом посилань на недоліки у заповненні трудової книжки позивача чи певні дефекти окремих записів не зроблено. Стосовно доводів апеляційної скарги в частині проведення атестації робочих місць КП Харківський метрополітен суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 р. №

41. Відповідно до п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442, та пп. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації. Згідно із п. 4.2. Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінилися докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Аналіз вищезазначених норм вказує, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Відповідно до Роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 р. № 205, в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що атестація повинна проводитись у строки, передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства чи організації, тобто, якщо чергова атестація була проведена з порушенням, передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи повинен бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. У ході судового розгляду справи встановлено, що первинна атестація робочого місця позивача проводилась в 1994, про що видано наказ Харківського метрополітену від 24.11.1994 № 129 "Про затвердження пільг та компенсацій робітникам метрополітену за результатами атестації робочих місць за умовами праці". В подальшому атестація проводилась в 1996-1997 роках, про що видано наказ Харківського метрополітену № 51 від 09.04.1997 р. Про затвердження пільг та компенсацій робітникам метрополітену за результатами атестації робочих місць за умовами праці, яким внесені зміни та доповнення до наказу від 24.11.1994 р. №

129. Повторна атестація робочих місць проводилась у 1999 році, про що видано наказ Харківського метрополітену № 214 від 07.12.1999 р. Про затвердження пільг та компенсацій робітникам метрополітену за результатами атестації робочих місць, проведеної в 1999. Так, відповідно до карток умов праці станом на 2003 рік по показникам робоче місце слід вважати з шкідливими умовами праці з постійною роботою у тунелі без природного освітлення, що відповідає показникам Списка № 2, п.

1. Зазначено, що діючі умови праці машиніста електропоїзду метрополітену - Список №

1. Робоче місце має в наявності 1 фактор 1 ступеня, 1 фактор 2 ступеня, 1 фактор 3 ступеня. По показникам робоче місце слід вважати з шкідливими умовами праці з постійною роботою у тунелі без природного освітлення. За результатами атестації станом на 2003 рік, позивачу надані пільги та компенсації, які надаються працівникам, що працюють в особливо шкідливих умовах праці, робота в яких дає право на призначення пенсії за Списком № 1, а саме: надбавка за умови праці 16% та додаткові дні відпустки (7 днів) за кількість відпрацьованих днів за ОШУП-1 (особливо шкідливі умови праці за Списком №1). Станом на 2008 рік по показникам робоче місце машиніста електропоїзду (метрополітену) належить вважати з особливими, особливо шкідливими та важкими умовами праці, що відповідає показникам Списку № 2, п.

2. Зазначено, що діючі умови праці машиніста електропоїзду метрополітену - Список №

1. Умови і характер праці відноситься до ІІІ класу 2 ступеня шкідливих та небезпечних умов праці, що вказує на невідповідність робочого місця вимогам Гігієнічної класифікації праці… № 4137-86. По показникам робоче місце машиніста електропоїзду (метрополітену) належить вважати з особливими, особливо шкідливими та важкими умовами праці. Відповідно до наказу ДП "Харківський метрополітен" (правонаступник КП "Харківський метрополітен") від 08.04.2004 р. № 124 затверджено пільги і компенсації машиністам електропоїздів метрополітену за результатами атестації робочих місць, проведеної у 2003 році, а саме збережено за машиністами електропоїздів метрополітену діючі пільги і компенсації за роботу у несприятливих умовах праці: доплати до тарифних ставок - 16%, додаткові відпустки за особливий характер роботи - 7 календарних днів, скорочений робочий час - 36 годин за тиждень. Судовим розглядом встановлено, що позивачу надавались пільги та компенсації, які надаються працівникам, що працюють в особливо шкідливих умовах праці, робота в яких дає право на призначення пенсії за Списком №1, а саме надбавка за умови праці 16% та надавалися додаткові дні відпустки (7 днів). Також, розд. 5 Пільги і компенсації, карток умов праці за 2003 рік, 2008 рік, визначено, що діючим є пенсійне забезпечення за списком № 1, а запропонованим є Список №

2. Отже, на момент атестації в 2003 році, 2008 році, діючим був Список №

1. За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що умови праці, в яких працював позивач, не змінювались з моменту проведення атестації у 1999 році, у тому числі, умови і характер праці під час проведення атестацій в 1999 році, 2003 році, 2008 році, з огляду на що наявні підстави стверджувати, що позивач у спірний період працював за професією та в умовах праці, що віднесені до Списку №1. Таким чином, період роботи позивача на посаді машиніста електропоїзда (метрополітену) з 10.06.2008 р. по 24.06.2016 р. підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №

1. На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області протиправно відмовлено позивачу в перерахунку його пенсії, а тому рішення № 11679 від 22.10.2020 р. є таким, що не відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню. Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення № 11679 від 22.10.2020 р. відділу з питань перерахунків пенсій № 28 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 періоду його роботи машиністом електропоїзда метрополітену на Комунальному підприємстві "Харківський метрополітен" з 10.06.2008 р. по 24.06.2016 р. відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. №1058-ІV та зобов`язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2020 р. про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду у даній справі. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківський метрополітен"- залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 р. по справі № 520/1248/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова