Постанова 4851 № 520/22484/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2024 р. Справа № 520/22484/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., повний текст складено 25.09.24 по справі № 520/22484/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Відділу перерахунків пенсії №3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Відділу перерахунків пенсії №3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг; скасувати рішення відділу перерахунків пенсій №3 від 23 липня 2024 року №963260842050 про відмову у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 , як судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1971 по 28.06.1974), а саме 1 рік 11 місяців 29 днів та у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 року відповідно до ст.135 Закону України №1402-VIII, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 у сумі 3028 грн; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, відділу перерахунків пенсій №3: зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, як судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1971 по 28.06.1974), а саме 1 рік 11 місяців 29 днів; здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 року відповідно до ст.135 Закону України №1402-VІІІ, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року у сумі 3028 грн та стажу роботи 42 роки 06 днів, що складає 94% суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 відповідні виплати щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничних розмірів з 1 січня 2024 року з урахуванням фактично виплачених сум; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання в місячний строк з дня отримання постанови подати звіт про виконання рішення. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Відділу перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23 липня 2024 року вих. №102609/01-16 про відмову в перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, як судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1970 по 28.06.1974), а саме 01 рік 11 місяців 29 днів, та здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 року відповідно до ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VІІІ, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року у сумі 3028,00 грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 відповідні виплати щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничним розміром з 01 січня 2024 року з урахуванням фактично виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_1 звернулася із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без надання оновленої довідки. Зауважує, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначає, що статтею 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-ІХ Про Державний Бюджет України на 2024 рік передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн, тобто на рівні 2020 року. Вказує, що судом першої інстанції помилково застосовано прожитковий мінімум 3028 грн для працездатних осіб, оскільки в ст.7 Закону №3460-ІХ чітко визначено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, який становить 2102 грн. Стверджує, що відповідно до п.2.9 Порядку №22-1 при призначенні (перерахунку) пенсії особою пред`являється паспорт громадянина України із зазначенням місця реєстрації. Звертає увагу, що до заяви про перерахунок пенсії надана відсканована копія лише першої сторінки паспорта та не долучено документів для перерахунку довічного утримання судді у відставці. Крім того, заява про проведення перерахунку пенсії була подана не за встановленим зразком. Щодо зарахування до стажу роботи, як судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, зауважує, що Закон №1402, чинний на час розгляду справи, визначає єдиний підхід щодо визначення стажу роботи судді для всіх питань, де він застосовується, і ст.137 цього Закону визначає порядок обчислення стажу роботи судді. Закон України від 15.12.1992 №2862-ХІІ Про статус суддів втратив чинність 01.01.2012. Наголошує, що за таких обставин, зарахувати до стажу роботи, як судді у відставці, половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі, Харківський юридичний інститут ім. Ф.Е. Дзержинського та проведення перерахунку пенсії із зарахуванням даного стажу немає законних підстав. Позивачка по справі не скористалась правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у відставці, яка перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. У позовній заяві позивачкою вказано, що її щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці розраховано і виплачується на підставі довідки ліквідаційної комісії ВССУ №26 від 17.05.2022 року та рішень Харківського окружного адміністративного суду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020 року 2102,00 грн та стажу роботи судді 40 років 07 днів. Із посиланням на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, згідно із якими необхідним є проведення територіальними органами Пенсійного фонду України «автоматичного» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни складових заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, позивачкою вказано, що 16.07.2024 вона через електронний кабінет на порталі Пенсійного фонду України та в письмовій формі звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою, в якій просила на підставі матеріалів її пенсійної справи зарахувати до стажу роботи строк навчання у вищому юридичному учбовому закладі на денній формі навчання Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1971 до 28.06.1974) та зробити автоматичний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 року, визначеного у сумі 3028,00 грн без надання нею управлінню Пенсійного фонду України відповідної довідки ВССУ про розмір суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді. Відповідно до принципу екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, заява позивачки направлена на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Відділу перерахунків пенсії №3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.07.2024 №102609/01-16 позивачці відмовлено у задоволенні заяви від 16.07.2024 про перерахунок пенсії із посиланням на положення п.2.9 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1. Вказано, що при призначенні (перерахунку) пенсії особою пред`являється паспорт громадянина України із зазначенням місця реєстрації. Зазначено, що до заяви про перерахунок пенсії надана відсканована копія лише першої сторінки паспорта та не долучено документів для перерахунку довічного утримання судді у відставці. Наголошено, що до заяви про перерахунок пенсії надана заява довільної форми, яка не може бути врахована. Позивачка, вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, звернулась до суду за захистом своїх порушених прав. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Відділу перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.07.2024 вих. №102609/01-16 про відмову в перерахунку пенсії, яке підлягає скасуванню. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача зарахувати позивачці до стажу роботи, як судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1970 по 28.06.1974), а саме 01 рік 11 місяців 29 днів, та здійснити перерахунок позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 року відповідно до ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VІІІ, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року у сумі 3028,00 грн, а також провести позивачці відповідні виплати щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничним розміром з 01 січня 2024 року з урахуванням фактично виплачених сум. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову. Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне. В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі по тексту - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. За частиною 1 ст.4 Закону №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (ч.2 ст.4 Закону №1402-VIII). Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Згідно з ч.3, ч.ч. 4, 5 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1.1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1.2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1.25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. У свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі- набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень; для працездатних осіб 3028 гривень; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні. За обставинами справи, щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, розраховано і виплачується на підставі довідки ліквідаційної комісії ВССУ №26 від 17.05.2022, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102,00 грн, що не заперечується сторонами по справі. Колегія суддів зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися. Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII. Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" вважати загальними нормами (lex generalis). На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). Колегія суддів зазначає, що сталою та послідовною є практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права (постанови від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 13.09.2023 у справі №240/44080/21, від 21.09.2023 у справі №380/25627/21). Зокрема, у постанові від 13.09.2023 у справі №240/44080/21 Верховний Суд сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах: - Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; - суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»; - зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів. Підсумовуючи викладене та приймаючи до уваги збільшення станом на 01 січня 2024 року розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів доходить висновку, що позивачка має право на грошове утримання судді у відставці з розрахунку суддівської винагороди, обчисленої 2024 році, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 у сумі 3028 грн. У зв`язку з чим, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що у 2024 році зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з якого встановлюється базовий розмір посадового окладу судді, не відбулося, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та, в свою чергу, в межах спірних правовідносин, норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" застосуванню не підлягають. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що ОСОБА_1 звернулась із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без надання оновленої довідки, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Таким чином, усі судді у відставці, яким призначено щомісячне довічне грошове утримання, мають право на його перерахунок у разі зміни розміру складових суддівської винагороди. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, регулюється розділом IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.02.2023 № 7-2, яка набрала чинності 20.03.2023) (далі по тексту - Порядок №3-1). Згідно із положеннями Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється або (1) на підставі списків, згідно яких відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді/довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди/винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку, або (2) за зверненням судді у відставці шляхом подання до пенсійного органу заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці, видану компетентним органом. Верховний Суд розглядав питання стосовно механізму перерахунку розміру щомісячного довічного утримання суддів і у постанові від 27.10.2022 у справі №640/10564/21 зазначив, що довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов`язується виникнення права на перерахунок. Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді. Суд дійшов висновку, що до внесення змін до законодавства щодо статусу суддів Верховного Суду України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді Верховного Суду, що працює на відповідній посаді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді. Вказаний висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 12.09.2023 у справі №540/7777/21, від 27.11.2023 у справі №640/16655/21 та від 12.09.2024 у справі №580/2522/24. Застосовуючи зазначений висновок до спірних правовідносин, суд зазначає, що на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинні проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді. За цим, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ОСОБА_1 звернулась із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без надання оновленої довідки, колегія суддів вважає такими, що не впливають на спірні правовідносини. Згідно оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.07.2024 №102609/01-16 про відмову у перерахунку пенсії позивачки, до заяви про перерахунок пенсії надана заява довільної форми, яка не може бути врахована, а також надана відсканована копія лише першої сторінки паспорта та не долучено документів для перерахунку довічного утримання судді у відставці. Колегія суддів вважає такі посилання пенсійного органу необґрунтованими, оскільки заява позивачки про перерахунок пенсії містить усі необхідні відомості задля її розгляду. Крім того, відомості про склад довічного грошового утримання судді у відставці та про навчання позивачки у вищому юридичному навчальному закладі містяться у пенсійній справі позивачки та у трудовій книжці останньої з огляду на те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці було призначено позивачці попередньо. Вирішуючи питання, який повинен бути зміст заяви для призначення/перерахунку пенсії, Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі №748/696/17 висловив позицію про те, що заява про призначення/перерахунок пенсії, яка подана пенсіонером у довільній формі, відповідає вимогам Порядку №22-1. У цій справі Верховний Суд вказав, що зміст такої заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Тобто, відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій). З огляду на встановлені вище обставини, колегія суддів доходить висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, приймаючи рішення від 23.07.2024 вих. №102609/01-16 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з тих підстав, що подана заява довільної форми, а також надана відсканована копія лише першої сторінки паспорта та не долучено документів для перерахунку довічного утримання судді у відставці, діяло всупереч вимог вказаних вище норм законодавства, що спричинило порушення права позивачки на отримання щомісячного довічного грошового утримання в належному розмірі, у зв`язку з чим таке рішення суб`єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Відділу перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.07.2024 вих. №102609/01-16 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 відповідно до ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VІІІ, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 у сумі 3028,00 грн. Щодо задоволених судом першої інстанції вимог позову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, як судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1970 по 28.06.1974), а саме 01 рік 11 місяців 29 днів, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ч.1 ст.137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. При цьому, абз. 4 п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Разом з тим, згідно з пунктом 2 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» передбачалося, що статті 43, 44 Закону України «Про статус суддів» втратили чинність з 01.01.2011. Однак, приймаючи підпункт 1 пункт 2 розділу XII та пункт 11 розділу XIII Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI, законодавець не розмежував зарахування стажу для суддів, які призначені або обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом та суддям, які були призначені на посаду після набрання чинності цим Законом. Таким чином, оцінюючи можливість застосування частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» щодо позивачки, колегія суддів вважає, що положення пункту 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI не поширюються на осіб, призначених на посаду судді після набрання чинності цим законом. Відтак, положення частини шостої статті 44 Закону №2862-XII поширюється лише на суддів, які були призначені чи обрані до 01.01.2011 року. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №806/2962/17. З аналізу вказаних вище норм вбачається, що до стажу роботи, що дає позивачці право на щомісячне довічне грошове утримання, крім часу роботи на посадах судді, може зараховуватися половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, оскільки позивачка була вперше призначена на посаду до 01.01.2011. З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до диплому Щ №071891 про вищу юридичну освіту позивачка навчалась у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1970 по 28.06.1974, що також підтверджується даними трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 . Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи позивачки на посаді судді, зокрема, половини терміну навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, є неправомірним. Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а, від 31.03.2021 у справі №235/7316/16-а, від 30.03.2023 у справі №280/2167/21. Отже, до стажу роботи позивачки, що дає право на отримання довічного грошового утримання, як судді у відставці, має бути зарахована половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі 01 рік 11 місяців 29 днів. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, як судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1970 по 28.06.1974), а саме 01 рік 11 місяців 29 днів. Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині позовних вимог спростовуються матеріалами справи та нормативно-правовим обґрунтуванням. Щодо задоволених судом першої інстанції вимог позову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 відповідні виплати щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничним розміром, колегія суддів зазначає наступне. Обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Так, фактично спірним питанням по даній справі є право позивачки на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 відповідно до ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VІІІ, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 у сумі 3028,00 грн, та зарахування до стажу роботи, як судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі. При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не проведено позивачці відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024. Колегія суддів зазначає, що передчасне задоволення даних вимог фактично суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому. Крім того, у разі незгоди позивачки з подальшими діями відповідача, остання не позбавлена права звернутися за захистом порушених прав з відповідним позовом до суду. Оскільки суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 відповідні виплати щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничним розміром не підлягає захисту судом і у її задоволенні слід відмовити у зв`язку з передчасністю її заявлення, що безпідставно не враховано судом першої інстанції. Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно з п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 відповідні виплати щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничним розміром, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог. За цим, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню. При цьому, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.2 ст.308 КАС України). Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі № 520/22484/24 скасувати в частині задоволення позову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 відповідні виплати щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничним розміром. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі № 520/22484/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий