Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/28782/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2024 р. Справа № 520/28782/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., повний текст складено 07.11.24 по справі № 520/28782/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу, у зв`язку з несвоєчасною сплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.08.2019 згідно з постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати; - зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.08.2019, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2016 по 28.09.2024 згідно з постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 адміністративний позов залишено без руху щодо дотримання строку звернення до суду. Представником позивача подано до суду заяву на виконання ухвали суду першої інстанції. Наводить аргумент про те, що про порушення свого права дізнався 28.09.2024 , тобто при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.08.2019 на виконання судового рішення. Строк звернення до суду, який передбачено ст. 233 КЗпП України не застосовується до спірних правовідносин, адже компенсація втрати частини не є частиною заробітної плати. Вказані вимоги не могли бути одночасно заявленими, адже були б визначені судом як передчасно заявленими позовними вимогами. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 повернуто позивачу адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про те, що до спірних правовідносин помилково враховані строки визначені в статті 233 КЗпП України. Також, зазначає про те, що виплата заборгованості по індексації грошового забезпечення відбулась 28.09.2024, а до суду позивач звернувся 15.10.2024, тобто в межах строків визначених ст. 122 КАС України. Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявнику) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Так, приймаючи рішення про повернення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин застосовуються положення ст. 233 КЗпП. Таким чином вважає, що позивачем пропущено строк для подання позову і наявні підстави для подання клопотання про поновлення строку. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Предметом позову у цій справі є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів на суми пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, за період з 01.01.2016 по 31.08.2019 рік в сумі 68 205,78 грн., які були сплачені відповідачем з порушенням строків виплати 28.09.2024. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-ІІІ), статтею 2 якого визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно положень статті 4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звільнено зі служби наказом ГУ ДСНС України в Харківській області 03.01.2020. 28.09.2024 на виконання рішення по справі № 520/13061/24 ГУ ДСНС України в Харківській області провело виплату позивачу недоплачених коштів в загальній сумі 68 205,78 грн. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивач повинен був дізнатись про порушення свого права наступного дня після здійснення остаточної виплати заборгованості 28.09.2024 року та саме з цього дня у позивача виникає право на звернення до суду з даним позовом протягом шести місяців. Отже, перебіг строку звернення до суду з позовом у справі, що розглядається, розпочався 29.09.2024 (наступний день за днем здійснення виплати, розрахунку при звільненні. Позивач звернувся з позовною заявою через систему "Електронний суд" 15.10.2024. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач звернуся до суду з позовною заявою в межах строків. Висновки суду першої інстанції щодо застосування 233КЗпП до строків звернення з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є помилковими, крім того, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини не стосуються права позивача на виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.08.2019 ( цей спір розглянуто в межах справи № 520/13061/24). Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За таких обставин, колегія суддів вважає, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 по справі № 520/28782/24 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко