Постанова 4851 № 520/2517/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2024 р. Справа № 520/2517/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 26.02.24 у справі №520/2517/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якій просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 24.10.2016 року у формі подання "Про скасування рішення про оформлення набуття громадянства", яким скасовано рішення УМВС України в Харківській області від 03.07.2007 року про набуття громадянства України громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з його неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 року заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом залишено без задоволення Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Повідомлено позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви, а саме: надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку; надати до суду оригінал платіжного документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн. на наступні реквізити: Отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA678999980313141206084020661, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали. 16.02.2024 року представник позивача звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою на виконання умов ухвали про залишення позовної заяви без руху, в якій просив клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про поновлення строку звернення до суду задовольнити. Просив долучити до матеріалів справи №520/2517/24 заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважних причин його пропуску та платіжний документ про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн. Просив відкрити провадження у справі №520/2517/24. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу. ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу (за підписом її представника), в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі №520/2517/24. Адміністративну справу №520/2517/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є такою, що прийнята з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що рішення ухвалено судом першої інстанції не на підставі повного всебічного з`ясування усіх обставин справи, без жодного належного та допустимого доказу, яким було б підтверджено правомірність прийняття судом оскарженої ухвали. Зазначає, що не існує жодного доказу ознайомлення позивача з рішенням ГУ ДМС України в Харківській області про скасування рішення ГУ МВС України в Харківської області про набуття ним, як неповнолітньою дитиною, разом із батьком громадянства України унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей. Головним Управлінням Державної міграційної служби в Харківській області не було повідомлено позивача про призначення і проведення перевірки щодо правомірності набуття громадянства України. Вказує, що у разі прийняття рішення про скасування громадянства, органи міграційної служби в обов`язковому порядку інформують особу відносно якої прийнято рішення та вживають заходи щодо вилучення документів, які підтверджують громадянство України та надають відповідну довідку. З боку відповідача подібних заходів з цього приводу не було здійснено, починаючи з повідомлення особи, відносно якої прийнято рішення, про скасування громадянства. Вказує, що наявність паспорту громадянина України у позивача є доказом необізнаності позивача щодо існування рішення про скасування громадянства Україні та не підтверджує факт ознайомлення із прийнятим рішенням про скасування рішення про набуття громадянства позивачу, як і факт прийняття самого оскаржуваного рішення. Окрім того, посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на всій території України було установлено карантин. Також посилається на запровадження воєнного стану в Україні. Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України. Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З урахуванням наведеної вище норми КАС України, апеляційна скарга у даній справі розглядається в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що 02.12.2019 року є крайньою датою, до якої на позивача законодавчо було покладено обов`язок вклеїти фотокартку у паспорт по досягненню 25-річного віку та відповідно він повинен був дізнатися про скасування рішення про набуття ним громадянства України, а відтак позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом. Підстави, викладені в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд першої інстанції визнав неповажними, а відтак, керуючись ч.2 ст.123 КАС України, останній вирішив повернути позивачу позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного. Згідно ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати можливість звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1 ст.122 КАС України). Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України). Колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи розпочинає свій перебіг лише за умови, що остання була реально обізнаною з фактом їх порушення оспорюваними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.11.2023 року у справі №520/8241/23. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відтак, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 14.05.2019 у справі №826/26174/15, від 21.12.2019 у справі №826/12776/15 та від 05.05.2022 у справі №240/10663/20. Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 набула громадянство України разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про громадянство України" (а.с.25). 14.10.2011 року Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області оформлено позивачу паспорт громадянина України у зв`язку з досягненням 16-річного віку. На ім`я позивача було оформлено був оформлений паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 03.08.2016 (орган, що видав 6313) на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області. Вказаний паспорт громадянина України для виїзду за кордон визнаний недійсним та знищений за актом від 30.01.2019 (а.с.23). Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 24.10.2016 року у формі подання "Про скасування рішення про оформлення набуття громадянства", яким скасовано рішення УМВС України в Харківській області від 03.07.2007 року про набуття громадянства України громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з його неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, виданий на ім`я позивача визнаний недійсним на підставі рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 24.10.2016 року. Так, Закон України "Про громадянство" від 18 січня 2001 року №2235-III (далі по тексту - Закон №2235-ІІІ) відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Відповідно до ст.1 Закону №2235-ІІІ громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. Приписами ст.21 Закону №2235-ІІІ передбачено, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства. Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (далі по тексту - Порядок №215) (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року №588/2006) відповідно до Закону №2235-ІІІ визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України. Згідно п.97 Порядку №215 рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується керівником територіального органу Державної міграційної служби України або його заступником. Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення. Відповідно до п.121 Порядку №215 у разі припинення особою громадянства України або скасування рішення про оформлення набуття особою громадянства України територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, дипломатичні представництва чи консульські установи України вживають заходів до вилучення у цих осіб документів, які підтверджують громадянство України. Таким особам територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, дипломатичні представництва чи консульські установи України видають довідку про припинення громадянства України або скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. (Абзац другий пункту 121 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 367/2012 від 30.05.2012 Приписами п.122 Порядку №125 передбачено, що загальний строк виконання рішень з питань громадянства не повинен перевищувати одного місяця. Отже, з огляду на наведене вище вбачається, що протягом одного місяця суб`єкт владних повноважень з питань прийняття рішень про скасування громадянства, як ініціатор перевірки та прийняття рішення, повинен в обов`язковому порядку повідомити особу про прийняте рішення, вилучити документи підтверджуючі громадянство України та надати довідку про припинення громадянства відповідній особі. Тобто, законодавством чітко передбачено та покладено обов`язок повідомлення суб`єктом владних повноважень про прийняте рішення відповідну особу, як ініціатора його прийняття. Колегія суддів, досліджуючи матеріали даної справи, звертає увагу, що останні не містять доказів вручення оспорюваного рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 24.10.2016 року у формі подання "Про скасування рішення про оформлення набуття громадянства" в частині, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також, матеріали справи не містять доказів вручення позивачу довідки про припинення громадянства. Відповідно ст.5 Закону №2235-ІІІ документами, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 4) тимчасове посвідчення громадянина України; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу;10) посвідчення особи на повернення в Україну. В даному випадку з матеріалів справи встановлено, що позивач продовжував безперешкодно користуватися паспортом громадянина України, продовжував вчиняти значущі дії відповідно до Цивільного кодексу України (звернення та отримання відповідних документів в органах державної реєстрації актів цивільного стану, звернення до медичних установ), які є обмеженими при недійсному паспорті. Колегія суддів наголошує, що обов`язок суб`єкта владних повноважень не може бути применшений обов`язком особи, коли вона «мала бути» обізнана про порушення своїх прав, у зв`язку із прийняттям таким суб`єктом рішення. Останнє без належних та допустимих доказів, за своєю суттю, є припущенням по відношенню до законодавчого імперативу щодо повідомлення особи про прийняте рішення. Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає передчасними та необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що підстави, викладені позивачем (її представником) в заяві про поновлення пропущеного строку є неповажними, а відтак у зв`язку з цим наявності правових підстав для повернення позовної заяви позивачу. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків в оскаржуваній ухвалі про повернення позивачу позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, допустивши тим самим порушення норм процесуального права. Інші доводи у справі не впливають на вирішення даного питання та на оцінку правильності висновків суду апеляційної інстанції у даній справі. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про повернення позовної заяви у справі справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направленням даної справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №520/2517/24 скасувати. Направити справу №520/2517/24 для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко