Постанова Черкаський апеляційний суд № 710/1566/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2024 року Справа № 710/1566/22 Провадження № 22-ц/821/1674/24 Категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М., розглянув в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Весеньова Євгена Володимировича на заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 01 травня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за споживчий кредит, у складі головуючої судді Щербак О. В., повний текст рішення складено 05 травня 2023 року, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог В грудні 2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з даним позовом. Позов мотивовано тим, що 02.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4417824, відповідно якого відповідачу надано кредит у сумі 5 000,00 грн. На підставі Договору факторингу № 28-12/2021-72 від 28.12.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» до позивача перейшло право грошової вимоги до позичальників, в тому числі і за договором про споживчий кредит № 4417824 від 02.09.2021. Станом на 16.11.2022 сума заборгованості відповідача становить 33 085,00 грн, з яких: 4 275,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 15 176,25 грн - сума заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги; 12 183,75 грн - сума заборгованості за процентами відповідно до п. 4.2. договору; 1 450,00 грн заборгованість з комісії. Враховуючи те, що відповідач своїх зобов`язань щодо сплати кредитних коштів не виконує, позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 01 травня 2023 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4417824 від 02.09.2021 у розмірі 33 085,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» судовий збір у розмірі 2 481,00 грн та 10 950 грн витрат на правову допомогу. Рішення суду мотивоване тим, що 28.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вердикт-Капітал» укладений договір факторингу № 28-12/2021-72, відповідно до умов якого позивач набув права грошових вимог кредитора за кредитними договорами, в тому числі відповідно витягу (додатку № 3 до договору факторингу) за укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитним договором № 4417824 від 02.09.2021, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами. Тому, позивач відповідно до умов договору факторингу є правонаступником у відносинах за договором про споживчий кредит № 4417824 від 02.09.2021, а тому має право вимоги до відповідача. Суд першої інстанції вважав, що відповідач, будучи обізнаним із умовами кредитування, зобов`язання за ним не виконав, а тому до стягнення підлягає заборгованість за тілом кредиту та нараховані відсотки у розмірі, погодженому сторонами договору. Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2023 року замінено вибулого стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс». Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 20 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 01 травня 2023 року залишено без задоволення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 адвокат Весеньов Є. В. вважаючи, що оскаржуване рішення є незаконним, прийнятим всупереч норм процесуального права, ухваленим за неправильного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на позивача. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було встановлено доказів на підтвердження факту оплати за договором факторингу №28-12/2021-72 від 28.12.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал», прав вимоги за договором кредиту №4417824 від 02.09.2021, що є обов`язковим предметом доказування згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17. Скаржник вказав, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Дебт Форс» набув право вимоги до ОСОБА_1 , а також вимоги про стягнення нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом суперечать нормам закону, оскільки вказані відсотки нараховані після припинення дії договору та умови кредитного договору щодо нарахування відсотків є нікчемними. Також просив стягнути з ТОВ «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 судові витрати, та витрати на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000,00 грн. Відзив на апеляційну скаргу не надходив Фактичні обставини справи 02.09.2021 ОСОБА_1 з метою отримання кредитних коштів заповнила на сайті miloan.ua анкету-заяву на кредит № 4417824 /Т.1 а.с. 20/. 02.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4417824, відповідно умов якого відповідач отримала 5 000,00 грн, строком на 15 днів з 02.09.2021, з терміном повернення кредиту і сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 17.09.2021 /Т. 1 а.с. 8-16/. Відповідно положень п.1.5.1 договору комісія за надання кредиту складає 1450,00 грн. Умовами п.1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом встановлені в сумі 2 250,00 грн, які нараховуються за ставкою 3 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користуванням кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 кредитного договору). Положеннями п.2.3 договору визначена можливість та умови пролонгації договору. Пунктом 2.4.1 кредитного договору передбачено обов`язок позичальника повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п.1.4 договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування. 02.09.2021 відповідачем та позивачем також підписані графік платежів за договором про споживчий кредит № 4417824 від 02.09.2021 (додаток №1 до договору) та паспорт споживчого кредиту № 4417824 (додаток №2 до договору), в яких сторони обумовили тип кредиту, його вартість, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення та інші суттєві умови /Т.1 а.с. 17-19/. Відповідно п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. ТОВ «Мілоан» виконало умови договору, надало відповідачу кредитні кошти в сумі 5 000 грн, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів 02.09.2021 ОСОБА_1 у сумі 5 000,00 грн /Т. 1 а.с.22/. Відповідно п. 6.1 договору, такий укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема через сайт Товариства та/або через мобільний додаток чи інші засоби із застосуванням підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 , було ідентифіковано за допомогою номера телефону, на який було направлено одноразовий ідентифікатор /Т. 1 а.с. 21/. Відповідно розрахунку заборгованості за договором № 4417824, загальна сума станом на 16.11.2022 становить 33 085,00 грн, з яких: 4 275,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 15 176,25 грн - сума заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги; 12 183,75 грн - сума заборгованості за процентами відповідно до п.4.2. договору; 1 450,00 грн заборгованість з комісії /Т. 1 а.с. 42/. На підставі Договору факторингу № 28-12/2021-72 від 28.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до позивача перейшло право грошової вимоги до позичальників, в тому числі і за договором про споживчий кредит № 4417824 від 02.09.2021 /Т. 1 а.с. 23-32/. 05.12.2023 ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області замінено вибулого стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на його правонаступника ТОВ «Дебт Форс» /Т. 2 а.с. 61/.

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Частиною 1 ст. 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у ч. 13 ст. 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного. Правовідносини, які склались між сторонами по справі регулюються Законом України «Про електронну комерцію», главою 48 «Виконання зобов`язання» та главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до цього Закону, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Згідно з ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що між сторонами був укладений кредитний договір № 4417824 від 02.09.2021, за яким відповідач ОСОБА_1 має заборгованість, оскільки впродовж розгляду вказаної справи в суді першої інстанції відповідач не надала жодного доказу на підтвердження того, що вона належним чином виконала грошові зобов`язання за договором споживчого кредиту № 4417824 від 02.09.2021, укладеним з ТОВ «Мілоан». ТОВ «Дебт Форс» у встановленому порядку набуло права та обов`язки кредитодавця за договором про споживчий кредит № 4417824 від 02.09.2021, укладеним ОСОБА_1 з ТОВ «Мілоан», вказане підтверджується в тому числі Інформацією про виконавче провадження наданим стороною позивача /Т.2 а.с. 55-60/ Отже колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано доказів набуття права вимоги ТОВ «Дебт Форс» до ОСОБА_1 . Згідно тексту договору за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» URL: https://miloan.ua/, ОСОБА_1 було подано Заявку на отримання кредиту № 4417824. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтвердила прийняття умов кредитного договору № 4417824 від 02.09.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Відповідно до п. 5. 6. ч. 6 Правил кредитування, Електронна форма індивідуальної частини укладеного Кредитного договору надається Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника у форматі, що унеможливлює зміну її первинного змісту. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими Позичальником Товариству. Відповідно до абз. 1-2 ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Розміщені в Особистому кабінеті позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Відповідно до ч. 1-2 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан» розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті Кредитодавця URL: https://miloan.ua. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Таким чином, договір про споживчий кредит № 4417824 від 02.09.2021, укладений між ОСОБА_1 з ТОВ «Мілоан», вважається укладеним, а тому зобов`язання, які були покладені на ОСОБА_1 , мають бути нею виконані. В той же час, колегія суддів не може залишити поза увагою доводи апеляційної скарги про безпідставне нарахування позивачем заборгованості ОСОБА_1 по сплаті процентів за користування кредитними коштами після закінчення терміну договору, а саме після 17.09.2021. Як видно з кредитного договору № 4417824 від 02.09.2021, сторони погодили, що кредитні кошти надаються ОСОБА_1 , в сумі 5 000,00 грн на строк до 17.09.2021 зі сплатою процентів за надання кредиту в сумі 3 700,00 грн та комісії 1 450 грн. Орієнтовна вартість кредиту складає 8 700,00 грн. /Т.1 а.с.8 п.1 п.п.1.2-1.6/ Як вбачається з умов пунктів 1.3, 1.4. договору, кредит надається строком на 15 днів з, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 17.09.2021. Відповідно до п. 2.3.1.2 договору, позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. договору. Проте наведені умови кредитного договору є суперечливими, так як пунктами 1.3, 1.4 цього кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом 17.09.2021. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі предявлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, за умовами договору про споживчий кредит сторони погодили строк його дії до 17.09.2021, а тому починаючи із зазначеної дати, Товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом у визначеному договором розмірі. Згідно викладеного Великою Палатою у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 правового висновку, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц. Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, яка у справі №910/4518/16 від 05.04.2023 дійшла висновку, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Відтак, для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позичальником дій, які б підтверджували її свідомий намір пролонгації зобов`язання за договором про споживчий кредит, позивачем не надано. Як видно із матеріалів справи, позивач вказав, що заборгованість за тілом кредиту складає 4 275,00 грн, із врахуванням викладених вище норм права, проценти, які підлягають поверненню та які сторони погодили під час підписання кредитного договору становлять 3 700,00 грн та комісія, яка була погоджена договором в п.1.5.1. в розмірі 1 450 грн, а всього 9 425 грн. Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову. На підставі положень ст. 141 ЦПК України, у звязку із частковим задоволенням позовних вимог (на 28,49 %) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дебт Форс» належить стягнути 706,83 грн судового збору за подання позовної заяви та 3 119,65 грн витрат на правову допомогу. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з ТОВ «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги, в розмірі 2 660,88 грн (апеляційна скарга задоволена на 71,51%). Щодо вимог представника ОСОБА_1 адвокат Весеньов Є. В. про стягнення з ТОВ «Дебт Форс» витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн, апеляційний суд зазначає наступне. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Враховуючи те, що представником скаржника не надано підтверджуючих доказів надання правничої допомоги, а саме договору про надання правової допомоги та акту прийому-передачі наданих послуг (робіт), апеляційний суд доходить висновку про відмову в задоволенні вимоги скаржника щодо понесених витрат на правничу допомогу. Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ст. ст. 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обовязок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обовязку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382,383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Весеньова Євгена Володимировича задовольнити частково. Заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 01 травня 2023 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за споживчий кредит задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», який є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4417824 від 02.09.2021 у розмірі 9 425,00 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», який є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» в рахунок відшкодування понесених судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору 706,83 грн та 3 119,65 грн за отриману правову допомогу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 2 660,88 грн в рахунок відшкодування понесених судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 05 грудня 2024 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко О. М. Новіков