Постанова Чернігівський апеляційний суд № 745/529/24

Справа № 745/529/24 Головуючий у 1 інстанції Даньков О. М. Провадження № 33/4823/966/24 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 грудня 2024 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: головуючого судді - Оседача М.М., за участю захисника адвоката Бредюка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Бредюка О.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2024 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , не працюючий, притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн. Як встановив суд, 01 червня 2024 року, об 11 год. 14 хв., в с. Спаське по вул. Моісеєнка, 37, Корюківського району, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження тесту на алкоголь на місці зупинки за допомогою приладу Алкофор 505, а також від проходження медичного освідування в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Не погодившись із рішенням суду, захисник адвокат Бредюк О.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі, у зв`язку з відсутністю в діях його довірителя події та складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. На думку апелянта, процедура проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була порушена, оскільки ОСОБА_1 був тверезий, не мав будь-яких ознак сп`яніння та не відмовлявся від проходження такого огляду, до того моменту, як поліцейські вказували на можливість відмовитись від огляду. Зазначає, що працівниками поліції останньому не було роз`яснено процесуальні права. Також, акцентує увагу на тому, що відеозапис не є безперервним, послідовним та, окрім того, всі відеозаписи даної події, на думку апелянта, працівниками поліції до суду навмисно не надані. За вказаних підстав, вважає, що його підзахисного було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності. В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. При цьому, в судовому засіданні захисник зазначив, що ОСОБА_1 був поінформований належним чином про час та місце слухання справи та не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності. Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заслухавши пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Проте, апеляційний суд вважає, що цих вимог закону дотримано не було, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушені ним п.2.5 Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. У відповідності до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП під порушенням зазначається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №185654 від 01.06.2024 року, в вину ОСОБА_1 ставилось вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яке полягало у тому, що він 01 червня 2024 року, об 11 год. 14 хв., в с. Спаське по вул. Моісеєнка, 37, Корюківського району, керував автомобілем ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження тесту на алкоголь на місці зупинки за допомогою приладу Алкофор 505, а також від проходження медичного освідування в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи з нагрудної камери інспектора патрульної поліції. Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів вбачається, що працівники поліції всупереч Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015р. № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (далі-Інструкція), при процедурі проходження огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, не було належним чином роз`яснено його права, а також і безпосереднє право скористатись правовою допомогою, що є істотним процесуальним порушенням права останнього на правовий захист, що є підставою також вважати всі наступні дії поліцейських та здобуті у справі дані, незаконними. Вказане порушення не усувається посиланням в протоколі на ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, оскільки відеозаписом це не підтверджено та взагалі свідчить про пропуск вказаного рядку при зачитуванні протоколу працівником поліції, що є обов`язковим, як того вимагає ч. 4 ст. 256 КУпАП. Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева», будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що має зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня. У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими. Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, п. 5 розділу ІІ передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Наявні в матеріалах справи відеозаписи працівників патрульної поліції відносно ОСОБА_1 , складаються з окремих файлів, до того ж, перший має останні цифри 0004, наступний відеозапис містить цифрову послідовність з останньою цифрою 7, які не є безперервними і послідовними, і це вказує на те, що працівниками поліції всі відеозаписи даної події надано не було. Для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи судом апеляційної інстанції вживались заходи щодо виклику поліцейського, який склав протокол про адмінправопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП для дачі пояснень по суті справи, можливого надання ним відповідних відеозаписів даної події та доказів про вчинення останнім адмінправопорушення за обставин зазначених у протоколі, однак, працівник поліції у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, з невідомих суду причин. Також, Інструкцією передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Із даних відеозаписів, у водія ОСОБА_1 не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння. Навпаки, з відеозапису слідує, що останній перебуває у тверезому стані, одягнений у чистий одяг, усвідомлює свої дії, чітко відповідає на завдані питання, а лише знаходиться у розгубленому стані. Запах алкоголю відеокамера не передає, крім того присутність запаху може бути виключно суб`єктивною думкою поліцейського. Здійснюючи фіксацію вчиненого правопорушення, з метою забезпечення повноти та об`єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише формально зазначити ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, вказати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення з цього приводу або зафіксувати їх за допомогою відеозапису. Також, апеляційний суд вважає, що при оформлені протоколу працівниками поліції не було дотримано вимог КУпАП та інших нормативних актів, зокрема Інструкції № 1026 щодо порядку фіксування безпосередньо відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння. Із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово погоджувався пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського та не відмовлявся від його проходження до того моменту, як поліцейський його повідомив про те, що він можливо перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки вживав спиртне напередодні і в разі проходження його огляду на місці за допомогою приладу «Драгер» та отримавши позитивний результат на нього буде складено протокол. Тобто, почав вчиняти дії, направлені на спонукання ОСОБА_1 до відмови від проведення огляду, а саме, вказуючи на можливість відмовитись від огляду. При цьому, не роз`яснив водію, що протокол може бути і не складений, якщо відсутнє сп`яніння та його право на незгоду з результатом огляду на стан сп`яніння на місці у разі отриманого позитивного результату і подальший такий огляд у відповідному закладі охорони здоров`я. Наведене, унеможливлює зробити висновок про добровільність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Пунктами 1, 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення. Таким чином, Законом України «Про Національну поліцію» покладено обов`язки на працівника поліції саме попереджати та запобігати вчиненню адміністративних правопорушень, а не підбурювати осіб до вчинення адміністративних правопорушень, видаючи такі дії за законні права громадян, з метою їх подальшого викриття та складання протоколу про адміністративне правопорушення. Європейський суд із прав людини виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції. Рішення ЄСПЛ, ухвалені у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти російської федерації» та інших зазначено те, що підбурювання до вчинення правопорушення буде мати місце, коли працівники поліції з метою встановлення правопорушення, тобто, зібрання доказів та подальшого притягнення особи до відповідальності впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення правопорушення, яке в іншому випадку не було би вчинене. Таким чином, працівник поліції фактично спровокував ОСОБА_1 дo вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, схиливши його до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, при цьому повідомивши останнього, що «не знання закону не звільняє Вас від відповідальності», не роз`яснивши належним чином самої процедури проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як того вимагає Інструкція. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Докази визнаються такими, що одержані незаконним шляхом, коли їх збирання й закріплення відбулося з порушенням прав людини і громадянина, гарантованих Конституцією, порядку, встановленого кримінальним процесуальним законодавством, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на існуючі порушення з боку поліцейського, не встановив дійсних обставин справи та прийшов до помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 . За таких обставин, апеляційний суд немає процесуально-правових підстав для відхилення доводів апелянта, відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню. Тому, ураховуючи практику ЄСПЛ та загальні принципи судочинства, апеляційний суд констатує істотні порушення при оформленні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи, на що суд першої інстанції не звернув уваги, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу даного адмінправопорушення. На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника адвоката Бредюка О.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. М. Оседач