Постанова Волинський апеляційний суд № 163/1962/23

Справа № 163/1962/23 Провадження №33/802/708/24 Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О. С. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 грудня 2024 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності адвоката Єгорова С.О. та представника Волинської митниці Федчишина Р.А., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 19 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 20 червня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, із накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1005200,00 гривень з конфіскацією в дохід держави кросівок торгової марки «Nike», вилучених за протоколом про порушення митних правил № 0245/20500/23. Вказана постанова набрала законної сили 17 липня 2024 року. Адвокат Єгоров С.О. звернувся до Любомльського районного суду Волинської області із заявою, в якій просив припинити виконання постанови Любомльського районного суду від 20.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.472 МК України і накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1005200,00 гривень з конфіскацією в дохід держави вилучених кросівок торгової марки «Nike». Постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 19 вересня 2024 року, заяву адвоката Єгорова С.О. в інтересах ОСОБА_1 про припинення виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності залишено без задоволення. В поданій апеляційній скарзі адвокат Єгоров С.О. вважає постанову незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні його заяви про припинення виконання постанови судді щодо ОСОБА_1 .. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки вважає, що він пропущений з поважних причин, постанову судді скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви в повному обсязі. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника Єгорова С.О., який підтримував апеляційне скаргу і просив скасувати постанову судді та задовольнити подану заяву, представника митниці, який заперечив доводи апеляційної скарги і просив постанову судді залишити без змін, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про те, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин є слушними та обґрунтованими, а тому строк на апеляційне оскарження постанови судді підлягає поновленню, так як він пропущений з поважних причин. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги. Згідно із вимогами ст.487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Положеннями ст.298 КУпАП визначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями посадовими особами і громадянами. Порядок звернення постанови до виконання регламентований ст.299 КУпАП, зокрема постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову, а порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення визначений у ст.300 КУпАП, частина 1 якої передбачає, що постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України. Як вбачається з матеріалів справи, суддя при розгляді заяви захисника Єгорова С.О. про припинення виконання постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.472 МК України, вказаних вимог закону дотримався. Як вбачається з матеріалів справи, постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 20 червня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, із накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1005200,00 гривень з конфіскацією в дохід держави кросівок торгової марки «Nike», вилучених за протоколом про порушення митних правил № 0245/20500/23 (т.1 а.с.247-249). Згідно вказаної постанови, як на підставу закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 сторона захисту, крім іншого, вказувала на те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ст.472 МК України. Суд першої інстанції належним чином перевірив такі доводи сторони захисту, спростував, навівши обґрунтовані мотиви такого рішення. Так, місцевий суд вказав, що в даному випадку ОСОБА_1 є не лише перевізником (водієм-експедитором), а й декларантом переміщуваного в транспортному засобі товару, а відтак є суб`єктом, передбаченого ст.472 МК України правопорушення. Крім того, згідно письмових пояснень ОСОБА_1 вилучений товар (кросівки) йому не належить, не є його особистою власністю та як громадянином, в розумінні митного законодавства, ним не переміщувався. Постановою Волинського апеляційного суду від 17 липня 2024 року апеляційну скаргу захисника Ткачука В.В. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вищевказану постанову місцевого суду від 20 червня 2024 року без змін (т.2 а.с.51-52). Отже, постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 20 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 набрала законної сили. Як вбачається зі змісту заяви захисника ОСОБА_2 , останній вважає, що ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ст.472 МК України правопорушення, тому не підлягає відповідальності за цією нормою. Захисник ОСОБА_2 звернувся до Любомльського районного суду Волинської області із заявою, в якій просив припинити виконання постанови Любомльського районного суду від 20.06.2024, в обґрунтування своїх доводів вказував на те, ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ст.472 МК України (т.2 а.с.32,33). Таким чином, в поданій заяві захисник Єгоров С.О. фактично оспорює законність та обґрунтованість постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 20 червня 2024 року та постанови Волинського апеляційного суду від 17 липня 2024 року, а тому підстав припинення виконання постанови щодо ОСОБА_1 , апеляційний суд не вбачає. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає жодних підстав для визнання доводів апелянта про необґрунтованість та незаконність судового рішення, такими, що заслуговують на увагу. Підстав для скасування оскаржуваної постанови з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В : Поновити захиснику Єгорову С.О. строк на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 19 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу захисника Єгорова С.О. залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 19 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов