Ухвала КЦС ВС № 359/1538/21

УХВАЛА 04 грудня 2024 року м. Київ справа № 359/1538/21 провадження № 61-4994св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д. суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяви ОСОБА_2 про відвід суддів Верховного Суду: Гулейкова Ігоря Юрійовича, Гулька Бориса Івановича , Луспеника Дмитра Дмитровича від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, про відібрання і повернення дитини без позбавлення батьківських прав, за заявою ОСОБА_2 про відстрочення та розстрочення виконання ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року, ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області, про відібрання і повернення дитини без позбавлення батьківських прав. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Відібрано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року - без змін (провадження № 61-4994св24). 23 вересня 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду заяву про роз`яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 рокувідмовлено. 28 жовтня 2024 року ОСОБА_2 повторно подав до Верховного Суду заяву про роз`яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року, яку, у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Лідовця Р. А. у відпустці, було передано судді 05 листопада 2024 року. 07 листопада 2024 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшла заява про відвід судді Верховного Суду Коломієць Г. В. від участі у розгляді цієї справи. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2024 року заяву ОСОБА_2 про відвід судді Верховного Суду Коломієць Г. В. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, про відібрання і повернення дитини без позбавлення батьківських прав, за заявою ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 11 вересня 2024 року визнано необґрунтованою. Заяву про відвід судді Верховного Суду Коломієць Г. В. передано для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. від 14 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Верховного Суду Коломієць Г. В. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, про відібрання і повернення дитини без позбавлення батьківських прав, за заявою ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 рокузаяву ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року визнано зловживанням процесуальними правами та залишено без розгляду. Стягнуто зі ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 3 028 грн. 25 листопада 2024 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшла заява про відстрочення та розстрочення виконання ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року. 28 листопада 2024 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшли заяви про відвід суддів Верховного Суду: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. від участі у розгляді цієї справи. Заяви про відвід обґрунтовані тим, що визнаючи його дії зловживанням процесуальними правами та зобов`язавши сплатити штраф у розмірі 3 028 грн, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду створила загрозу його здоров`ю та життю. Зазначає, що він є особою з інвалідністю другої групи, має хронічні захворювання, які позначаються на функціональності його життя та вимагають постійного медичного догляду, належних умов проживання та харчування. Ураховуючи те, що єдиним джерелом його доходів на території України є щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 2 370,59 грн, сплата штрафу за зловживанням процесуальними правами на підставі ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року позбавить його єдиного джерела для існування. Тому, на думку заявника, є сумніви в неупередженості та об`єктивності розгляду справи суддями Верховного Суду: Гулейковим І. Ю., Гульком Б. І., Луспеником Д. Д. Посилаючись на положення частини першої статті 36 ЦПК України, заявляє про необхідність відводу суддів Верховного Суду:Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. Також посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Indra v. Slovakia» від 01 лютого 2005 року в контексті порушення гарантій, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на справедливий суд у разі участі судді у двох провадженнях, що стосуються тих самих осіб та питань. Розглянувши вказані заяви, колегія суддів дійшла таких висновків. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. Згідно із частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Зміст заяви ОСОБА_2 про відвід суддів Верховного Суду: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. не свідчить про наявність підстав для відводу суддів, передбачених положеннями статей 36, 37 ЦПК України, а зводиться до незгоди заявника з прийнятим раніше суддями процесуальним судовим рішенням. Згідно із частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб`єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що судді Гулейков І. Ю., Гулько Б. І. , Луспеник Д. Д. виявили особисту заінтересованість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані. Наведені заявником доводи не містять посилання на обставини, які б давали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість суддів Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. При цьому колегія суддів Верховного Суду відхиляє посилання заявника на рішення ЄСПЛ у справі «Indra v. Slovakia» від 01 лютого 2005 року в контексті порушення гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції на справедливий суд у разі участі судді у двох провадженнях, що стосуються тих самих осіб та питань, оскільки заявник залишає поза увагою зміст зазначеного рішення, відповідно до якого один із суддів, що входив до колегії, яка відхилила касаційну скаргу, до цього входив до складу суду, який відхилив апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у пов`язаній справі. Отже, у зазначеній справі ЄСПЛ, на яку посилається заявник, і у справі, яка є предметом розгляду в суді касаційної інстанції, встановлені різні фактичні обставини, тому застосування висновків ЄСПЛ у справі «Indra v. Slovakia» від 01 лютого 2005 року є нерелевантним. Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. Ураховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_2 відводу суддів Верховного Суду: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. питання про відвід суддів, відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України. Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Заяви ОСОБА_2 про відвід суддів Верховного Суду: Гулейкова Ігоря Юрійовича, Гулька Бориса Івановича , Луспеника Дмитра Дмитровича від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, про відібрання і повернення дитини без позбавлення батьківських прав, за заявою ОСОБА_2 про відстрочення та розстрочення виконання ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року визнати необґрунтованими. Заяви про відвід суддів Верховного Суду: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. передати для вирішення зазначеного питання іншому судді, який визначається у порядку встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець