Постанова Вінницький апеляційний суд № 137/581/24

Справа № 137/581/24 Провадження № 22-ц/801/2254/2024 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіховський В. М. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2024 рокуСправа № 137/581/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Матківської М.В., Рибчинського В.П., розглянувши в письмовому провадженні цивільну справу №137/581/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Герасимчук Анастасії Сергіївни на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2024 року,яке ухвалив суддя Желіховський В.М. в Літинськомурайонному суді Вінницької області, повний текст судового рішення складено 05 вересня 2024 року, в с т а н о в и в: У травні 2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи його тим, що 26 травня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», укладено електронний договір №5649995 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір укладено відповідно до правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», розміщених їх на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 10000 грн строк кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, дата повернення кредиту 21 травня 2023 року, вказується в Графіку платежів; строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього договору. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Також, укладаючи кредитний договір, сторони передбачили нарахування процентів на наступних умовах: «1.5.1 Стандартна процента ставка становить 1,99 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. 1.5.2 Знижена процентна ставка 1,692 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 25 червня 2022 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту». 25 червня 2022 року відповідач свої зобов`язання щодо сплати відсотків та тіла кредиту не виконав. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором 19 червня 2023 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено договір факторингу №19.06/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором, про що повідомлено відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідного повідомлення. Отже, до ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу №17.01/23-Ф перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 . Відповідач не виконує умови договору, тому утворилась заборгованість по кредитному договору, яка становить 39850 грн, а саме 10 000 грн - тіло кредиту, 29850 грн - нараховані проценти, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2024 рокупозов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» суму заборгованості в розмірі 39850 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 10000 грн та 29850 грн нараховані проценти, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач отримав кредитні кошти, проте не виконує зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, а тому заборгованість в сумі 39 850 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000 грн та 29 850 грн нарахованих процентів, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Герасимчук А.С.подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального права, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення, недоведені обставини, які суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи. Таким чином, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 10000 грн. Зокрема, судом першої інстанції в порушення норм матеріального права безпідставно стягнуто відсотки в повному обсязі. Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт передачі права грошової вимоги до відповідача від первинного кредитора у заявленому позивачем розмірі. Також, вважає, що стягнуті судом першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн є не співмірними. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заперечила аргументи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі вказавши, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім того, представник позивача просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 8000 грн витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в апеляційній інстанції. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання відповідно до укладеного договору не виконує, істотно їх порушує, до погашення заборгованості заходів не вживав, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за договором споживчого кредиту та відсотків Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Судом встановлено, що 26 травня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір №5649995 про надання споживчого кредиту. Одночасно, відповідачем ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», підписано паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. На підставі укладеного кредитного договору про надання послуг з переказу платежів, на платіжну картку № НОМЕР_1 26 травня 2022 року 11:40 год зараховано кредит в сумі 10000 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих.№2274 від 04 липня 2023 року та додатком до нього. Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за договором №5649995 від 26 травня 2022 року, відповідачу ОСОБА_1 з 26 травня 2022 року по 24 серпня 2022 року було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою, в розмірі 17910 грн, загальна заборгованість 27910 грн. 19 червня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір №19.06/23-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Згідно п.1.1. договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до витягу з реєстру боржників до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №5649995 від 26 травня 2022 року до ОСОБА_1 , сума заборгованості становить 27 910 грн. Згідно п.п. 1.3, 1.4, 1.5 договору №5649995 про надання споживчого кредиту, сума кредиту (загальний розмір) складає 10000 гривень, строк кредиту 360 днів, тип процентної ставки фіксована. Відповідно до п. 1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору. Згідно з п.1.5.2 знижена процентна ставка 1,692 % в день та застосовується, якщо споживач до 25 червня 2022 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних умовах. При цьому, застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Відповідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Згідно з п. 3.1. договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Відповідно до п.3.4 договору розмір процентної ставки, встановлений в п.1.5 договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку. Споживач розуміє та надає згоду товариству, що застосування зниженої процентної ставки відповідно до пп.1.5.1. договору залежить від того чи отримає споживач індивідуальну знижку від товариства та скористається своїм правом на її використання (виконає умови для отримання знижки) на стандартну процентну ставку, та у випадку такого отримання споживач погоджується, що застосування зниженої ставки є наперед обумовленим та не може вважатися односторонньою зміною умов договору, оскільки, умови про застосування різних процентних ставок за цим договором чітко визначені домовленістю сторін. Усі умови застосування знижки визначені даним договором та не вимагають підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів. Вказаний вище договір про надання споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом 26 травня 2022 року одноразовим ідентифікатором А205277. Як доказ перерахування кредитних коштів відповідачу позивач надає лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих.№2274 від 04 липня 2023 року та додатком до нього, згідно якого на платіжну картку № НОМЕР_1 , 26 травня 2022 року об 11:40 год зараховано кредит в сумі 10000 грн. Крім того, відповідно до листа АТ КБ Приватбанк за №20.1.0.0.0/749815 від 15 серпня 2024 року судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 IBAN НОМЕР_4 , на яку 26 травня 2022 року здійснено переказ коштів на суму 10 000 грн. Інформація про платника відсутня. Таким чином, є безпідставними доводи апеляційної скарги, що відповідач ОСОБА_1 не отримав кредитні кошти в розмірі 10000 грн. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. З матеріалів справи вбачається, що 26 травня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5649995 про надання споживчого кредиту, у формі електронного договору, який було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А205277. Згідно умов кредитного договору, сума кредиту складає 10000 грн. З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Як вбачається із витягу з реєстру відступлених прав вимог, що були відступлені ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» право вимоги до відповідача за договором становить 27910 грн, з яких 10000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу та 17910 грн сума заборгованості за відсотками. Поряд з цим, заборгованість за відсотками становить 17910 грн, які нараховані в межах строку дії договору за період з 26 травня 2022 року по 24 серпня 2022 року за ставкою 1,99%, а саме: 10000 грн х 1,99% х 90 календарних днів = 17910 грн. Також, позивачем нараховано відсотки за 60 календарних днів за період з 25 серпня 2022 року по 24 жовтня 2022 року в межах строку договору відповідно до наступного: 10000 грн х 1,99% х 60 календарних днів = 11940 грн. Загалом відсотки складають 17910 грн + 11940 грн = 29850 грн. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаними договорами належним чином не виконав. Факт укладення договору між ТОВ «Авентус України» та ОСОБА_1 підтверджується достатніми та належними доказами, наданими позивачем, які було досліджено судом першої інстанції. Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», договір підписаний електронним підписом прирівнюється до договору укладеного у письмовій формі. З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника про недоведеність укладення ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» кредитного договору. Посилання в апеляційній скарзі про те, що товариством не надано виписку по рахунку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як первісний кредитор ТОВ «Авентус Україна», так і позивач, не є банківською установою, а тому позбавлені можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів і формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками. Крім того, доводи скаржника про відсутність доказів перерахування відповідачу коштів по кредитному договору є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано до суду доказів на спростування даних обставин. Апеляційний суд звертає увагу, що відповідачем не оспорено факт укладення кредитного договору та його умови. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус України» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту, зазначену ним при укладенні кредитного договору. Крім цього слід зазначити, що навіть неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань, та не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором кредиту в сумі 39850 грн, з яких: 10000 грн - тіло кредиту, 29850 грн - відсотки за користування кредитом. Щодо витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, при визначенні розміру цих витрат врахував, що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін. Витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є співмірними зі складністю справи та часом, витраченим представником позивача на надання правничої допомоги. Інші доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення скаржником як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення про задоволення позовних вимог були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає. У поданому відзиві, представник позивача просила стягнути із відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 8000 грн витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції. Під час апеляційного розгляду справи, професійну правничу допомогу позивачу надавала адвокат Крюкова М.В., що підтверджується договором про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07 липня 2022 року; ордером на надання правничої допомоги від 13 лютого 2024 року, звітом про надання правової допомоги згідно договору № 07/07-2022 від 07 лютого 2022 року на суму 8000 грн, платіжною інструкцією в національній валюті від 15 жовтня 2024 року про сплату 8000 грн адвокату Крюковій М. В. за написання та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Дослідивши надані представником позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» докази щодо понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що враховуючи складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, часом витраченим на їх виконання, з відповідача ОСОБА_1 підлягають частковому стягненню на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрати на правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 2500 грн. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 39 850 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Герасимчук Анастасії Сергіївни залишити без задоволення. Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2024 рокузалишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 2500 грн судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 04 грудня 2024 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Матківська М.В. Рибчинський В.П.