Постанова Харківський апеляційний суд № 642/5416/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 642/5416/23 Номер провадження 22-ц/818/1215/24 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 грудня 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів Маміної О.В., Яцини В.Б., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2023 року в складі судді Петрової Н.М. у справі № 642/5416/23 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У березні 2024 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 18 листопада 2021 року між АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501393435. За цим договором АТ «Альфа-Банк» зобов`язався надати кредит, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами. АТ «Альфа-Банк» належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Відповідач, в свою чергу, зобов`язання за договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 22 січня 2023 року у неї виникла заборгованість у розмірі 282370,2 грн. Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість, досудову вимогу банку щодо виконання договірних зобов`язань залишила без реагування. Тому АТ «Сенс Банк» звернувся до суду із даним позовом. Посилаючись на вказане, АТ «Сенс Банк» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вищевказану заборгованість та судові витрати. 02 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Лисенко Андрій Олександрович подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відзив мотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не доведено факту надання ОСОБА_1 грошових коштів, а отже, неможливо стверджувати, що у останньої виник обов`язок їх повернути банку. Посилався на те, що позивачем не надано оригіналу кредитного договору № 501393435, а лише додатки до нього, а тому, на його думку, відсутні підстави вважати, що між сторонами були погоджені умови саме кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Таким чином, наданий до суду паспорт споживчого кредиту в жодному разі не доводить, що між сторонами дійсно було укладено кредитний договір. Вважає, що матеріали справи не містять і приблизного переліку послуг, які надаються банком. Тобто, відсутнє двостороннє належне погодження сплати комісії банку та визначення обсягу послуг банку, за яку є необхідність сплачувати комісію. Також зазначив, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 користується правничою допомогою адвоката Лисенка А.О. та відповідно очікує понести відповідні судові витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 12000,00 грн. Докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу будуть долучені до матеріалів справи до ухвалення відповідного судового рішення або протягом 5-ти днів з дня ухвалення рішення суду. Тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «Сенс банк» та стягнути судові витрати з позивача. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2023 року позовну заяву Акціонерне товариство "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" заборгованість за кредитним договором № 501393435 від 18 листопада 2021 року у розмірі 211 523,87 грн та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 176,66 грн 66 коп. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено виникнення в відповідача зобов`язань за кредитним договором на умовах, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами в розмірі 211 523,87 грн. Щодо нарахування комісії за обслуговування кредиту, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога щодо стягнення комісії з відповідача в розмірі 48 332,14 грн є нікчемною та не може бути задоволена. Тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. 29 січня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Лисенко А.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована доводами, які є аналогічними тим, що викладені у відзиві на позовну заяву. Крім того, зазначив, що у суді першої інстанції ОСОБА_1 користується правничою допомогою адвоката Лисенка А.О. та відповідно очікує понести відповідні судові витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 8000,00 грн. Докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу будуть долучені до матеріалів справи до ухвалення відповідного судового рішення або протягом 5-ти днів з дня ухвалення рішення суду. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» та стягнути судові витрати з позивача. 06 травня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Лисенко А.О. подав письмові пояснення, в яких зазначив, що відсутність в матеріалах справи копії кредитного договору № 501393435 від 18 листопада 2021 року, в якому погоджені істотні умови саме кредитного договору, свідчить про безпідставність позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором. 22 травня 2024 року представником ОСОБА_1 адвокатом Лисенко А.О. подано заяву про долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу. Заява мотивована тим, що в зв`язку з розглядом вказаної справи ОСОБА_1 понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн, які просив стягнути з позивача. АТ «Сенс Банк» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Судом встановлено, що 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року, а відтак АТ «Сенс Банк» є законним правонаступником прав та обов`язків АТ «Альфа-Банк». В позовній заяві позивач посилається на те, що 18 листопада 2021 року між АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501393435. Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні наступні документи: додаток № 1 до Угоди про надання кредиту № 501393435 від 18 листопада 2021 року Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг (а.с.4-5); копія паспорту споживчого кредиту (а.с.5 зворот); копія довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб (а.с.6); копія заяви (акцепт) № 248.501393435.111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування від 18 листопада 2021 року (а.с.6 зворот 7); копія паспорту споживчого кредиту (а.с.7 зворот). Однак вищевказаний кредитний договір в матеріалах справи відсутній. Матеріали цивільної справи містять виписку по особовим рахункам відповідача (а.с.12-16), за текстом якої вбачається, що вона стосується періоду з 18 листопада 2021 року по 28 лютого 2023 року. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, позивачем зазначено, що дата надання кредиту 18 листопада 2021 року; сума кредиту - 200000,00 грн, без зазначення дат, коли було збільшено кредитний ліміт; відсоткова ставка за користування кредитом з 18 листопада 2011 року зазначена - 21,99%; валюта звіту Гривня; звіт складено станом на 28 лютого 2023 року; дата зарахування 18; залишок кредиту 190714,17; курс валюти 1; кількість днів прострочки 133 (а.с.10). Разом з тим, матеріали справи не містять доказів надання банком кредиту позичальнику саме 18 листопада 2021 року, як зазначено у позовній заяві, оскільки доказами, наявними в матеріалах справи, що свідчать про початок кредитних правовідносин між позивачем та позичальником є підписаний відповідачем додаток № 1 до Угоди про надання кредиту № 501393435 від 18 листопада 2021 року (Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг) (а.с.4-5) та наявний в матеріалах справи меморіальний ордер № 710386537 від 18 листопада 2021 року (а.с.11). Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що в зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, за останнім рахується заборгованість у розмірі 282370,2 грн. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. У частині 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частинами 1-3 статті 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «СЕНС БАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до частин 1- 4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач просить суд стягнути з відповідача 282370,2 грн суми заборгованості за наданим кредитом, однак матеріали справи не містять відомостей щодо оформлення та надання кредиту саме 18 листопада 2021 року, й суми наданого кредиту. Зазначаючи, що заборгованість відповідача утворилася саме за кредитним договором № 501393435 від 18 листопада 2021 року, АТ «Сенс Банк» не надав суду вказаний договір, а надані суду докази не свідчать про те, що вони стосуються цього кредитного договору. Надана стороною позивача виписка по рахунку відповідача не підтверджує наявність у останнього залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 282370,2 грн. При цьому, вказана виписка не містить ні дату її складання, ні підписів уповноважених осіб позивача. У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредиту 18 листопада 2021 року. Отже доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що в матеріалах справи відсутній кредитний договір № 501393435 від 18 листопада 2021 року та те, що сукупність наданих до матеріалів справи доказів не дають підстав для висновку про доведений розмір простроченого грошового зобов`язання відповідача. За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак. Згідно з частинами 1-2 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. З огляду на те, що в межах наданих суду доказів неможливо встановити та вважати доведеною належним чином розмір заборгованості відповідача перед банком, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність заявлених позовних вимог. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні вимог АТ «Сенс Банк» про стягнення заборгованості слід відмовити за недоведеністю, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, на підставі частини 1 статті 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» відмовити. Щодо клопотання скаржника про стягнення з банку витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої та апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанції надавалася адвокатом Лисенко А.О. на підставі договору №1 про надання правничої (правової) допомоги від 19 жовтня 2023 року (а.с.115-117). На підтвердження витрат, понесених ОСОБА_1 витрат в суді першої інстанції, надано копію договору № 1 про надання правничої (правової) допомоги від 19 жовтня 2023 року (а.с.115-117), копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 20 травня 2024 року до договору №1 про надання правничої (правової) допомоги від 19 жовтня 2023 року (а.с.113), копію товарного чеку від 28 січня 2024 року про сплату гонорару адвокату згідно договору № 1 про надання правничої (правової) допомоги від 19 жовтня 2023 року у розмірі 8000,00 грн від ОСОБА_1 (а.с.114), копію товарного чеку від 19 жовтня 2023 року про сплату гонорару адвокату згідно договору № 1 про надання правничої (правової) допомоги від 19 жовтня 2023 року у розмірі 12000,00 грн від ОСОБА_1 (а.с.112). Підпунктом 1.1 пункту 1 договору закріплено, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу та послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а саме: представництво інтересів Клієнта у справі № 642/5416/23 в суді першої та апеляційної інстанції (а.с.115). Відповідно до п.4.1 договору сторони погодили, що розмір гонорару за послуги/роботи Адвоката за даним договором складає: 12000,00 грн за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції; 8000,00 грн за представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції (а.с.116). Із акту виконаних робіт (наданих послуг) від 20 травня 2024 року до договору № 1 про надання правової допомоги від 19 жовтня 2023 року (а.с.113) вбачається, що на виконання договору про надання правничої допомоги № 1 від 19 жовтня 2023 року, укладеного між сторонами, адвокатом виконані наступні роботи/надані послуги: консультація клієнта, узгодження стратегії по справі та підписання договору, 19 жовтня 2023 року, витрачено 1 година; підготовка та подання до Ленінського районного суду м. Харкова відзиву на позовну заяву, 01 листопада 2023 року, витрачено 5 годин; підготовка та подання до Ленінського районного суду м. Харкова заяви про ознайомлення з матеріалами справи, 28 січня 2024 року, витрачено 1 година; підготовка та подання до Харківського апеляційного суду апеляційної скарги по справі № 642/5416/23, 28 січня 2024 року, витрачено 5 годин; підготовка та подання до Харківського апеляційного суду заяви про виконання ухвали суду, 19 лютого 2024 року, витрачено 1 година; підготовка та подання до Харківського апеляційного суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, 25 лютого 2024 року, витрачено 1 година; підготовка та подання до Харківського апеляційного суду письмових пояснень щодо відсутності в матеріалах справи письмового договору, 03 травня 2024 року, витрачено 2 години; підготовка та подання до Харківського апеляційного суду заяви про долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу у справі № 642/5416/23. На виконання договору про надання правничої допомоги № 1 від 19 жовтня 2023 року адвокатом витрачено загалом 18 (вісімнадцять) годин. Як вбачається з копій товарних чеків № б/н від 19 жовтня 2023 року (а.с.112), № б/н від 28 січня 2024 року (а.с.114), адвокату сплачено гонорар відповідачем ОСОБА_1 за надані послуги у розмірі 8000,00 грн та 12000,00 грн. Колегія суддів погоджується з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу в сумі 20000,00 грн підтверджений належними та допустимими доказами. В той же час, колегія суддів приймає вказані документи в якості доказів на підтвердження виконання адвокатом Лисенко А.О. робіт на підставі договору від 19 жовтня 2023 року, а також на підтвердження вартості наданих адвокатом послуг на загальну суму 20000,00 грн. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Колегія суддів зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4 статті 137 ЦПК України. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19. Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Лисенко А.О. не брав участі у судових засіданнях, а складені ним процесуальні документи не є значними за обсягом, оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, судова колегія вважає, що відповідачу мають бути компенсовані витрати, понесені на оплату професійної правничої допомоги в суді першої та апеляційної інстанції, проте їх розмір підлягає зменшенню до 6000,00 грн. При визначенні розміру судових витрат, що заявлені до стягнення, судова колегія враховує тотожність обґрунтувань поданого відзиву на позовну заяву та доводів апеляційної скарги, що є аналогічними. На час звернення з апеляційною скаргою правова позиція позивача здебільшого вже була сформована, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин, що потребує такого значного проміжку часу та зусиль адвоката, суду не надано. Надання письмових пояснень та додаткових доказів не є безумовною підставою для стягнення витрат з правничої допомоги в зазначеному позивачем розмірі, оскільки вказані дії мають оцінюватися на предмет їх необхідності під час розгляду справи, наявності безпосереднього зв`язку з предметом та підставами позову. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем АТ «Сенс Банк» не заявлялось клопотання в порядку частини 5 статті 137 ЦПК України щодо не співмірності заявленого позивачем розміру судових витрат понесених у зв`язку із розглядом даної справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції. За таких обставин, враховуючи складність справи, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 6000,00 грн витрат, понесених ОСОБА_1 на правничу допомогу. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). При зверненні з позовом до суду АТ «Сенс Банк» сплатило судовий збір у сумі 4235,55 грн (а.с.3). Оскільки судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк», то судові втрати понесені в зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції слід залишити за позивачем. Судові витрати, понесені відповідачем, документально підтверджено, а саме, за подання апеляційної скарги сплачено 4759,28 грн (а.с.83). Оскільки судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2023 року задоволено, то з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4759,28 грн за подання апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2023 скасувати й ухвалити нове рішення. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути із Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанції у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. Судові витрати, понесені в зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції залишити за позивачем. Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 4759 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 28 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 03 грудня 2024 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина