Постанова 4857 № 260/2290/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий суддя у першій інстанції: Гебеш С.А. 12 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 260/2290/24 пров. № А/857/18978/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Глушка І.В., Хобор Р.Б. за участю секретаря судового засідання: Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 260/2290/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: 08.04.2024р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області, у якому просила суд: -визнати протиправними дії щодо обрахунку суддівського стажу, який надає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з 28 років 8 місяців і 6 днів. - визнати протиправним та скасувати рішення, яке оформлене листом від 27 березня 2024 року №1716-1991/Г-02/8-0700/24, у частині визначення для щомісячного довічного грошового утримання суддівського стажу 28 років 8 місяців і 6 днів, що становить 66% від заробітку. -зобов`язати зарахувати при призначені з 30 вересня 2023 року розміру щомісячного довічного грошового утримання судді додатково два роки до стажу роботи на посаді судді, який зараховується як стаж роботи судді у галузі права для призначення (обрання) на посаду судді апеляційного суду на дату такого призначення 21.02.2002р.; -зобов`язати здійснити перерахунок та виплату з 30.09.2023р. щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.06.2024р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обрахунку ОСОБА_1 суддівського стажу, який надає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з 28 років 8 місяців і 6 днів. Одночасно, суд визнав протиправним і скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке оформлене листом від 27 березня 2024 року №1716-1991/Г-02/8-0700/24, щодо визначення ОСОБА_1 для щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці суддівського стажу 28 років 8 місяців і 6 днів, що становить 66% від заробітку. При цьому, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 додатково два роки до стажу роботи на посаді судді, який зараховується як стаж роботи судді у галузі права для призначення (обрання) на посаду судді апеляційного суду на дату такого призначення. Одночасно, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 30.09.2023р. щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.06.2024р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити повністю. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. ч.4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Указом Президента України від 19.01.1998р. № 23/98, ОСОБА_1 призначено на посаду судді Перечинського районного суду Закарпатської області. 21.02.2002р. Указом Президента України №163/2002 позивача призначено на посаду судді Апеляційного суду Закарпатської області у межах п`ятирічного строку. Постановою Верховної Ради України від 26.12.2002р. №413-ІV ОСОБА_1 обрана на посаду судді Апеляційного суду Закарпатської області безстроково. 13.12.2018р. Рішенням Вищої ради правосуддя № 3856/0/15-18 позивач переведено на посаду судді Закарпатського апеляційного суду. Рішенням Вищої ради правосуддя від 28.09.2023р. №942/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Закарпатського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. 29.09.2023р. Наказом Закарпатського апеляційного суду від 29.09.2023р. № 227/ос позивача відраховано як суддю зі штату цього суду з 29 вересня 2023 року. 04.12.2023р. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/9345/23, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задоволено. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обрахунку позивачу суддівського стажу, який надає право на щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці, виходячи з 25 років 7 місяців і 27 днів. Крім того, суд визнав протиправними і скасував окремі положення рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №071750011464 від 18.10.2023р. щодо визначення ОСОБА_1 для щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці суддівського стажу 25 років 7 місяців і 27 днів, що становить 60 % від заробітку. Також суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області додатково зарахувати ОСОБА_1 з 30 вересня 2023 року при призначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці три роки до стажу роботи на посаді судді, який зараховується як стаж роботи судді у галузі права для призначення на посаду судді на дату такого призначення - 19.01.1998р. При цьому, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 30 вересня 2023 року щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з розрахунку 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Дане рішення в справі 260/9345/23, яке набрало законної сили пенсійний орган добровільно виконав. Зокрема, додатково зарахував позивачу з 30 вересня 2023 року при призначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці три роки до стажу роботи на посаді судді, який зараховується як стаж роботи судді у галузі права для призначення на посаду судді на дату такого призначення - 19.01.1998р., а також в частині виплати з 20.02.2024р. щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з розрахунку 66 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. В даній справі № 260/2290/24 ОСОБА_1 вважає що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області безпідставно не зарахував до суддівського стажу ще 2 роки. На письмове звернення позивача від 25.03.2024р. пенсійний орган в листі від 27.03.2024р. повідомив, що щомісячне довічне грошове утримання нараховано виходячи з суддівського стажу - 28 років 8 місяців і 27 днів, що відповідно становить 66% від заробітку.(а.с. 20) Отже, предметом спору в даній справі є питання щодо правомірності дій пенсійного органу, які полягають в обчисленні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, з урахуванням додатково ще двох років стажу роботи в галузі права, який зараховується до стажу роботи судді, що має наслідком, про загальний суддівський стаж роботи понад 30 років. ОСОБА_1 вважає, шо щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці має обчислюватися з розрахунку 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до ч.5 ст.135, ч.2 ст.137, ч.3 ст.142 Закону України Про судоустрій і статус суддів. ст.126 Конституції України, визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Як видно з письмового розрахунку стажу судді, який дає ОСОБА_1 право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 24727 від 03.10.2023р., який складений Закарпатським апеляційним судом, загальний стаж позивача складає 35 років 00 місяців 03 дні, до якого зараховано наступні періоди: 1) 16.08.1988р.-02.10.1988р. на посаді машиністки Закарпатського обласного суду 01 місяць 17 днів; 2) 03.10.1988р.-31.12.1989р. на посаді секретаря кримінальної колегії Закарпатського обласного суду 01 рік 02 місяці 29 днів; 01.01.1990р.-15.03.1992р. на посаді секретаря судового засідання Закарпатського обласного суду 02 роки 02 місяці 13 дні; 16.03.1992р.-13.09.1993р. на посаді друкарки 1-ої категорії Закарпатського обласного суду 01 рік 05 місяців 28 дні; 13.10.1993р.-06.05.1994р. на посаді в.о. помічника адвоката концерну «Срібна Земля» - 06 місяців 23 дні; 07.05.1994р-26.01.1998р. на посаді юриста концерну «Срібна Земля» - 03 роки 08 місяця 20 днів; 28.01.1998 07.03.2002р. на посаді судді Перечинського районного суду Закарпатської області 04 роки 01 місяць 08 днів; 13.03.2002р. -25.12.2002р. на посаді судді Апеляційного суду Закарпатської області 09 місяців 13 днів; 26.12.2002р.-13.12.2018р. на посаді судді Апеляційного суду Закарпатської області безстроково 15 років 11 місяців 18 днів; 14.12.2018р. 28.09.2023р. на посаді судді Закарпатського апеляційного суду 04 роки 09 місяців 14 днів; Тобто, загальний стаж роботи позивача на посаді судді становить 30 років, із якого 25 років 08 місяців 09 днів на посаді судді, а решта стаж роботи в галузі права. Із змісту ч.1-ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» видно, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Із матеріалів справи видно, що пенсійний орган визнає право ОСОБА_1 на отримання довічного грошового утримання згідно абз.2 ч.4 ст.143 Закону «Про статус суддів» від 15.12.1992р. №2862-ХІІ. Проте, позивач наполягає на необхідності застосування норм закону, який діяв на момент призначення її на посаду судді, в частині розрахунку стажу. Однак, пенсійний орган вважає, що до стажу роботи має зараховуватися лише час фактичного виконання позивачем обов`язків судді без врахування будь-яких інших періодів трудової діяльності. Правила визначення розміру щомісячного грошового утримання врегульовані ч.3-ч.5 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зокрема, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Відповідно до ч.1 ст.137 Закону України Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Проте, законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018р. №2509-VIII, ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою, згідно якої до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Закон не зазначає, що ця робота має обов`язково передувати призначенню на посаді судді. При цьому, абз.4 п.34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Тобто, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення ( обрання) відповідного судді. Тобто, для обчислення стажу, який дає право на відставку, слід застосовувати положення ч.1 та ч.2 ст.137 «Про судоустрій і статус суддів». Таким чином, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення. Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені у постанові Верховного Суду від 17.09.2020р. у справі № 9901/302/19. Крім того, у спільному листі з додатком до нього від 05 листопада 2018 року № 41783/0/9-18, № 2664/0/2-18, №01-6757/18, № 9рс-1112/18, № 1-22433/18, № 02/3878 "Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді" Вищою радою правосуддя, Верховним Судом, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Радою суддів України, Державною судовою адміністрацією України та Національною школою суддів України роз`яснено апеляційним та місцевим судам, зокрема в п.3 про те, що право на зарахування стажу роботи в галузі права три роки мають судді, яких призначено на посаду вперше згідно вимог, встановлених Законом України Про статус суддів №2862-ХІІ /в редакції діючій у період: 05.07.2001р. до 03.08.2010р./ на день їх обрання, а право на зарахування стажу роботи в галузі права п`ять років мають судді, яких обрано на посаду судді апеляційного суду, згідно вимог, встановлених Законом України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ на день їх обрання. ч.2 ст.7 Закону України від 15.12.1992 р. № 2862-ХІІ "Про статус суддів" у редакції на час обрання ОСОБА_1 на посаду судді Апеляційного суду Закарпатської області, згідно Указом Президента України від 21 лютого 2002 року № 163/2002, передбачено, що суддею апеляційного суду, якщо інше не передбачено законом, міг бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як п`ять років, у тому числі не менш як три роки на посаді судді. Отже, на час обрання ОСОБА_1 на посаду судді Апеляційного суду Закарпатської області у неї вже був наявний стаж роботи в галузі права не менше як 5 років. Тому, позивач має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, ще додатково 2 років у галузі права. (3 роки із 5 років уже зараховано пенсійним органом) ч.ч.3-5 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» неконституційними визнані не були. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пенсійний орган помилково визначив ОСОБА_1 66% щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці (50% при стажі судді 20 років + 10 % за додаткові 5 років/2 % за кожний рік/ на посаді судді), 3 роки в галузі права /2 % за кожний рік/, не врахувавши і не зарахувавши при цьому, ще 2 роки. Тобто, 4 % / 2 роки на 2 %), при загальному стажу роботи на посаді судді понад 30 років, що загалом становить 70 %. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 28 серпня 2023 року у справі №360/6255/21, постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019р. у справі 9901/805/18, постанові Великої Палати Верховного суду від 08.10.2020р. у справі № 9901/537/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 18.11.2021р. у справі № 9901/15/21. Призначення та обрахунок пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. В той же час, у випадку, визначеному п.4 ч.2 ст.245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для частково задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки обставин справи та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія уддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 260/2290/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді І. В. Глушко Р. Б. Хобор У зв`язку із проходженням членом колегії суддею Хобор Р.Б. 22.11.2024р. підвищення кваліфікації без відбуття у відрядження, а також перебуванням члена колегії судді Хобор Р.Б. у відрядженні у період з 24.11.2024р по 01.12.2024р включно, повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 02.12.2024р.