Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/2295/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2295/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Парненко В.С., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міського голови про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Київського міського голови (далі по тексту - відповідач) в якому просив: - визнати дії Київського міського голови протиправними в частині неналежного розгляду скарги від 06.12.2020 року; - зобов`язати Київського міського голови провести належний розгляд скарги ОСОБА_1 від 06.12.2020 року за участю позивача. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у задоволенні значеного позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, тому клопотання скаржника, заявлене в апеляційній скарзі, про розгляд справи за участю сторін не підлягає задоволенню. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Київського міського голови зі скаргою, в якій зазначив, що 04.09.2020 Управління екології та природних ресурсів КМДА затверджено Протокол №25 виїзного комісійного обстеження озера «Святище» в Дарницькому районі м.Києва, який передбачав проведення лабораторного дослідження води в озері. Водночас, в листі Управління екології та природних ресурсів КМДА №077-Ю-1880/4-896 від 19.11.2020 зазначена відмова про проведення лабораторного дослідження води в озері «Святище». З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив Київського міського голови провести службове розслідування щодо неправомірних дій службових осіб Управління екології та природних ресурсів КМДА, винних, на думку позивача, у неправомірних діях та притягти останніх до дисциплінарної відповідальності. Також, у зазначеній скарзі, ОСОБА_1 просив запросити його на розгляд скарги особисто, а в разі невжиття мір належного реагування, він буде змушений звернутися до суду. Листом Управління екології та природних ресурсів КМДА від 11.01.2021 №077-10-1880/6-14 позивачу повідомлено, що на виконання доручення заступника голови Київської міської державної адміністрації ОСОБА_2 від 14.12.2020 №Ю-1880/6, Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Управління) розглянуло скаргу ОСОБА_1 від 06.12.2020 щодо відмови фахівців КП «Плесо» про проведення лабораторного дослідження води в озері Святище. Також, у вказаному листі Управлінням зазначено, що у зв`язку із запровадженням у місті Києві та країні надзвичайної ситуації (карантину) та здійсненням заходів, спрямованих на запобігання поширенню, локалізації та ліквідації спалахів, епідемій та пандемій короновірусної хвороби (COVID-19) запросити особисто ОСОБА_1 на розгляд скарги до Управління немає можливості (а.с.3). Окрім того, позивача проінформовано, що відповідно до Статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо», утвореного з метою охорони, утримання та експлуатації внутрішніх водойм міста Києва, КП «Плесо» на балансових територіях проводить заходи з благоустрою на водних об`єктах, здійснює гідрохімічний контроль за станом водного середовища, дотримання належного санітарного стану прибережних захисних смуг. Водний об`єкт - озеро Святище - не обліковується на балансі КП «Плесо». Враховуючи зазначене, випробувальна лабораторія КП «Плесо» виконує планові дослідження водойм згідно із планами робіт та затвердженим графіком річного об`єму досліджень. Для проведення цих досліджень складено кошторис на планові дослідження та виділено кошти на придбання реактивів, матеріалів, енерго- та трудовитрати. Усі позапланові дослідження проводяться тільки за договорами із суб`єктами діяльності, які здійснюють фінансування додаткових робіт. Об`єм фінансування лабораторії не передбачає виконання робіт поза планом. Не погоджуючись за такою відповіддю на свою скаргу, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду справи було встановлено, що скарга позивача від 06.12.2020 була розглянута шляхом надання відповіді від 11.01.2021 №077-Ю-1880/6-14, а обраний позивачем спосіб захисту не призведе до поновлення його прав та законних інтересів. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Згідно частини 3 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідно до частини 3 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Згідно статті 28 Закону України «Про звернення громадян» контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень здійснюють Верховна Рада України, народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, депутати місцевих рад, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щодо підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 10.09.2019 Окружний адміністративний суд міста Києва (суддя Чудак О.М.) ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову по справі №640/17938/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії. 27.12.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , а саме: визнав протиправними дії Управління щодо неналежної організації роботи комісії з обстеження озера Святище 11.09.2018 року та зобов`язав Управління провести комісійне обстеження озера «Святище» за участю позивача. 15.05.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62076098 на виконання вищезазначеного рішення. 04.06.2020 листом Управління від 27.05.2020 №077-2458 повідомило Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повне та фактичне виконання рішення суду, у зв`язку з тим, що 13.03.2020 року проведено виїзну комісію, що складено відповідний протокол №13 виїзної робочої наради. При здійсненні виїзної комісії та складані протоколу обстеження позивач не був присутній, про день та час проведення комісійного обстеження озера «Святище» був повідомлений, що підтверджується листом від 28.02.2020 року №077-985. 16.07.2020 року на адресу Управління направлено вимогу, якою зобов`язано керівника Управління надати державному виконавцю документи, що підтверджують належне виконання рішення суду, а саме: докази належного повідомлення позивача про день та час проведення комісійного обстеження озера Святище. На виконання вимоги державного виконавця Управління 26.07.2020 року повідомило державного виконавця про повторне повідомлення позивача листом від 24 липня 2020 року №077-3295 рекомендованим поштовим відправленням про проведення комісійного обстеження озера Святище, яке відбудеться 28.07.2020 року. Згідно зазначеного трек-номеру поштового відправлення АТ «Укрпошта» лист вручено позивачу 30.07.2020 о 19:25 год. 25.08.2020 державним виконавцем Відділу за невиконання рішення суду винесено постанову про накладення штрафу на Управління на користь держави у розмірі 5100 грн. та зобов`язано Управління виконати рішення протягом десяти робочих днів. На виконання зазначеної вимоги державного виконавця, 04.09.2020 року Управління забезпечило проведення виїзного комісійного обстеження озера «Святище», за участю ОСОБА_1 та його юридичного представника ОСОБА_3 . Також, з метою всебічного розгляду ситуації на озері «Святище», були залучені представники Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо». За результатами виїзного комісійного обстеження складено Акт виїзного комісійного обстеження озера «Святище» в Дарницькому районі міста Києва від 04.09.2020, в якому зазначено про видання відповідних приписів, зокрема, КП «Плесо» після отримання даних про належність території до міста Києва, провести лабораторне дослідження води в озері «Святище». Акт підписали усі присутні при виїзному комісійному обстеженні озера «Святище», окрім позивача та його юридичного представника ОСОБА_3 , оскільки останні не були згодні з процедурою видання приписів. Відповідно до пункту 3 Протоколу було доручено КП «Плесо» винайти можливість провести лабораторне дослідження води в озері «Святище» за бактеріологічними та санітарно-хімічними показниками в термін до 11.09.2020. На виконання вимог вищевказаного Протоколу, листом КП «Плесо» від 16.09.2020 року №077/221-3461 повідомило про те, що випробувальна лабораторія КП «Плесо» виконує планові дослідження якості води водойм, які перебувають на балансі підприємства, згідно із планами робіт та затвердженим графіком річного об`єму досліджень. Для проведення цих досліджень складено кошторис на планові дослідження та виділено кошти на придбання реактивів, матеріалів, енерго- та трудовитрати. Усі позапланові дослідження проводяться тільки за договорами із суб`єктами діяльності, які здійснюють фінансування додаткових робіт. Об`єм фінансування лабораторії не передбачає виконання робіт поза планом. Копію цього листа було направлено на адресу позивача 16.09.2020 року. Відповідно до Статуту КП «Плесо», затвердженого рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 03 липня 1995 року №204 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20 травня 2019 року №882), КП « Плесо» засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та підпорядковане Управлінню. Також відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 січня 2018 року №87 «Про деякі питання діяльності підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» КП «Плесо» підпорядковано Управлінню. КП «Плесо» створено як спеціалізована водогосподарська організація, з метою охорони, утримання та експлуатації внутрішніх водойм та земель водного фонду м. Києва і отримання прибутку за рахунок виробничої, підприємницької та інших видів діяльності та задоволення на цій основі громадських соціально-економічних потреб. Предметом діяльності КП «Плесо» є, зокрема, проведення лабораторних досліджень якості поверхневих вод з метою здійснення моніторингу та розроблення заходів з оздоровлення внутрішніх водойм м. Києва та дослідження якості вод водойм на вміст забруднюючих, токсичних елементів і сполук вмісту кисню з метою оцінювання екологічного стану. Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.02.2009 року №111 «Про передачу на баланс та закріплення за КП «Плесо» водних об`єктів та оформлення земель водного фонду м. Києва» за КП «Плесо» закріплені на праві господарського відання внутрішні водні об`єкти м. Києва, згідно з додатком до розпорядження. Відповідно до зазначеного додатку водний об`єкт - озеро «Святище» на баланс КП «Плесо» передано не було. Також, зазначеним розпорядженням КП «Плесо» доручено провести заходи з благоустрою та облаштуванню водних об`єктів та визначити можливість їх використання як зону відпочинку, забезпечивши планове обстеження, підводну розчистку, лабораторний контроль за якістю води поверхневих водойм, ґрунту, піску. Не погоджуючись з тим, що у КП «Плесо» не має можливості провести лабораторні дослідження води в озері «Святище», 14.10.2020 ОСОБА_1 звертається до Київського міського голови зі скаргою щодо проведення службового розслідування з питання відмови КП «Плесо» проводити лабораторні дослідження. Управління 21.10.2020 року отримало доручення заступника голови Київської міської державної адміністрації П. Пантелеєва від 21 жовтня 2020 року №Ю-1880/4 на розгляд зазначеної скарги. На виконання вимог зазначеного доручення, КП «Плесо» листом від 12.11.2020 року №077/221-0-1880/4-4194 надано пояснення щодо неможливості проведення лабораторних досліджень на озері «Святище», оскільки, озеро «Святище» на балансовому обліку підприємства не обліковується, КП «Плесо» не володіє повноваженнями щодо проведення заходів з благоустрою на даному водному об`єкті, гідрохімічного контролю за станом водного середовища, дотримання належного санітарного стану прибережних захисних смуг тощо, про що неодноразово було в установленому порядку повідомлено позивача впродовж 2018-2020 років. Так, за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 було встановлено, що водний об`єкт - озеро «Святище» не перебуває на балансі КП «Плесо», тому проведення лабораторних досліджень водних об`єктів, які не перебувають на балансі підприємства, здійснюється на платній основі. Також встановлено, що фінансування на проведення лабораторного дослідження якості води озера «Святище» відсутнє. У відзиві на позовну заяву, представник Київського міського голови зазначила, що відмова КП «Плесо» у проведенні лабораторного дослідження води в озері «Святище» за бактеріологічними та санітарно-хімічними показниками є законною та обґрунтованою. У зв`язку з чим, підстави для проведення службового розслідування та притягнення працівників Управління та відповідальних осіб КП «Плесо» до дисциплінарної відповідальності відсутні. Крім того, сторона відповідача надала обґрунтовані пояснення, у зв`язку з чим розгляд скарги ОСОБА_1 від 06.12.2020 року відбувся без його участі. Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що в даному випадку, саме розгляд скарги ОСОБА_1 від 06.12.2020 року без його участі є предметом спору вданій справі. Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №641 від 22 липня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» запроваджено ряд заходів для обмеження поширення хвороби. Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. У зв`язку з дією карантину на території України та міста Києва, станом на момент розгляду скарги ОСОБА_1 від 06.12.2020 року, останнього до участі в розгляді його скарги не запрошували. Після надходження скарги позивача, 14.12.2020 року Управління отримало доручення заступника голови Київської міської державної адміністрації П. Пантелеєва від 14 грудня 2020 року №Ю-1880/6 про розгляд скарги позивача від 06.12.2020 року. Як вже вище зазначалося, листом від 11.01.2021 року за №077-0-1880/6-14 Управління повторно надало відповідь ОСОБА_1 наступного змісту: «На виконання доручення заступника голови Київської міської державної адміністрації ОСОБА_2 від 14.12.2020 №Ю-1880/ Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянуло Вашу скаргу від 06.12.2020 щодо відмови фахівців КП «Плесо» про проведення лабораторного дослідження води в озері Святище. У зв`язку із запровадженням у м. Києві та країні надзвичайної ситуації (карантину) та здійсненням заходів, спрямованих на запобігання поширенню, локалізації та ліквідації спалахів, епідемій та пандемій короновірусної хвороби (COVID-19) запросити на розгляд Вашої скарги до Управління немає можливості. Разом з тим, інформуємо, що відповідно до Статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо», утвореного з метою охорони, утримання та експлуатації внутрішніх водойм міста Києва, КП «Плесо» на балансових територіях проводить заходи з благоустрою на водних об`єктах, здійснює гідрохімічний контроль за станом водного середовища, дотримання належного санітарного стану прибережних захисних смуг. Водний об`єкт - озеро Святище - не обліковується на балансі КП «Плесо». Враховуючи зазначене, випробувальна лабораторія КП «Плесо» виконує планові дослідження водойм згідно із планами робіт та затвердженим графіком річного об`єму досліджень. Для проведення цих досліджень складено кошторис на планові дослідження та виділено кошти на придбання реактивів, матеріалів, енерго- та трудовитрати. Усі позапланові дослідження проводяться тільки за договорами із суб`єктами діяльності, які здійснюють фінансування додаткових робіт. Об`єм фінансування лабораторії не передбачає виконання робіт поза планом»(а.с.3). Відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин - 26.09.2017), службове розслідування може бути проведено, зокрема: - у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян; - у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства; - на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри; - з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов`язки (далі - керівник органу). Тобто, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що оскільки в діях посадових осіб Управління не були виявлені підстави для ініціювання проведення службового розслідування, відповідач мав право на власний розсуд не ініціювати його. У свою чергу, звернення позивача від 06.12.2020 було розглянуто в порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян», а у зв`язку з дією карантину на території України та міста Києва, станом на момент на час розгляду скарги позивача від 06.12.2020 року, позивача до участі в розгляді його скарги не запрошували, про що йому було додатково повідомлено. Щодо розгляду скарги позивача від 06.12.2020 року Управлінням, а не Київським міським головою, то відповідно до Положення про Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 грудня 2017 року №1599 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 лютого 2021 року №167), Управління є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітне, підконтрольне Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади взаємодіє Міністерству екології та природних ресурсів України. Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Глави 4 Регламенту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08 жовтня 2013 року Nє 1810 (зі змінами та доповненнями), виконання законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, доручень Прем`єр-міністра України, доручень Київського міського голови забезпечують структурні підрозділи виконавчого органу та районні в місті Києві державні адміністрації. Під час виконання актів законодавства, доручення Президента України, доручення Прем`єр-міністра України та доручення Київського міського голови відповідний структурний підрозділ виконавчого органу, визначений відповідальним за виконання, взаємодіє з іншими структурними підрозділами виконавчого органу, а також районними в місті Києві державними адміністраціями. Щодо способу відновлення порушеного права, який заявлений позивачем, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб?єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Відтак, необхідною умовою для визнання недійсним (нечинним) рішення, дії/бездіяльності, крім їх невідповідності вимогам чинного законодавства, є з огляду на наведені положення статті 5 КАС України порушення, у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у справі. За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому самому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об?єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (неюридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним». Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Тобто обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів саме цим відповідачем, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду. Таким чином, обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом. Сам по собі зміст відповіді, який на думку позивача, не забезпечив поновлення його порушених прав, не свідчить про порушення відповідачем норм законодавства (висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2019 №814/2467/17). У даному випадку, процедурних порушень відповідачем при розгляді скарги позивача від 06.12.2020, судом апеляційної інстанції не встановлено. Крім того, позивач у позовній заяві викладає обставини незгоди з невиконанням рішення суду по справі №640/17938/18, які не можуть становити предмет дослідження у даній справі, через межі повноважень суду, встановлені КАС України. Окрім того, законодавцем передбачений інший порядок дій в процедурі виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) або обрання невірного способу порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що скарга ОСОБА_1 від 06.12.2020 була розглянута шляхом надання відповіді від 11.01.2021 №077-Ю-1880/6-14, а незабезпечення відповідачем обов`язкової участі позивача, під час її розгляду, було обумовлено встановленням карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів, у тому числі на території міста Києва, із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Отже, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, про відсутність незаконних дій або бездіяльності Київського міського голови, що привели до порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 29.11.2024 року