Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/2197/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/2197/24 Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту:09.04.2024р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України (далі ГУПФ) в Одеській області, ГУПФ України в Івано-Франківській області про: - визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Івано-Франківській області №154450007553 від 27 жовтня 2023 року про відмову у призначені пенсії за віком; - зобов`язання ГУПФ України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу період роботи в кооперативі "КЕРАМИКА" з 18 березня 1989 року по 24 липня 1989 року, період роботи у дитячому театрі ляльок "Теремок" з 29 січня 1992 року по 10 травня 2005 року, період роботи в ТОВ "ПРУДИ" з 11 червня 2005 року по 12 жовтня 2009 року згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 27 червня 1986 року та призначити пенсію за віком з 23 жовтня 2023 року. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що до його страхового стажу протиправно не зараховано періоди роботи в кооперативі "КЕРАМИКА" з 18 березня 1989 року по 24 липня 1989 року, у дитячому театрі ляльок "Теремок" з 29 січня 1992 року по 10 травня 2005 року, в ТОВ "ПРУДИ" з 11 червня 2005 року по 12 жовтня 2009 року згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 27 червня 1986 року. Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком слугувала відсутність необхідного страхового стажу, а спірні періоди не зараховано у зв`язку із недоліками записів у трудовій книжці та відсутності даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу за один із періодів. Позивач вважав, що він не повинен нести відповідальність за правильність заповнення трудових книжок. Відповідач ГУПФ в Одеській області позов не визнав, вказуючи, що оскільки записи щодо періоду роботи зроблені із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок №162 та №58, його не може бути зараховано до страхового стажу позивача. Відсутність даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу починаючи з 01 липня 2000 року є підставою для відмови у зарахуванні такого періоду до страхового стажу роботи. Враховуючи відсутність необхідної кількості страхового стажу позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Відповідач ГУПФ України в Івано-Франківській області позов не визнав, вказуючи, що для призначення пенсії за віком позивачеві не вистачило страхового стажу. Спірні періоди роботи зарахуванню не підлягають, оскільки трудова книжка оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок №162 та відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Для підтвердження цих періодів роботи позивач має надати уточнюючі довідки. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Івано-Франківській області №154450007553 від 27 жовтня 2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком. Зобов`язано ГУПФ України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 23 жовтня 2023 року із зарахуванням до страхового стажу періодів трудової діяльності з 18 березня 1989 року 24 липня 1989 року, 29 січня 1992 року 10 травня 2005 року, 11 червня 2005 року 12 жовтня 2009 року. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ГУПФ України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211,20 грн. В апеляційній скарзі ГУПФ в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги: - судом першої інстанції помилково визначено орган, який повинен повторно розглянути заяву позивача, в особі Головного управління, оскільки оскаржуване рішення прийняте саме ГУПФ України в Івано-Франківській області, який був спеціально уповноваженим органом державної влади, що здійснював свої повноваження щодо визначення права, та яким чітко сформульовано підстави незарахування до страхового стажу певних періодів роботи, які зафіксовані в рішенні про відмову в призначенні пенсії №154450007553. Таким чином, саме ГУПФ України в Івано-Франківській області має завершувати процедуру призначення пенсії за віком; - система персоніфікованого обліку впроваджена з 01 липня 2000 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року №794 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, з 01 липня 2000 страховий стаж зараховується виключно за умови сплати страхових внесків. Враховуючи викладене, оскільки згідно наданих документів страховий стаж позивача складає 15 років 11 місяців 12 днів, ГУПФ України в Івано-Франківській області було відмовлено в призначенні пенсії. У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки суперечать нормам діючого законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року іншими учасниками справи не оскаржено. Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини: 23 жовтня 2023 року позивач звернувся до ГУПФ України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Заяву за принципом екстериторіальності розподілено для розгляду до ГУПФ України в Івано-Франківській області. За результатами розгляду заяви ГУПФ України в Івано-Франківській області прийняло рішення №154450007553 від 27 жовтня 2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Так, до страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди роботи: 18 березня 1989 року 24 липня 1989 року відсутнє посилання на документи, на підставі яких внесено записи про прийняття та звільнення у трудову книжку, чим порушено п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена Постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162; 29 січня 1992 року 10 травня 2005 року запис про звільнення внесено у трудову книжку на підставі ст. 38 КЗОТ УССР, а також дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу з 01 липня 2000 року 10 травня 2005 року відсутні; 11 червня 2005 року 12 жовтня 2009 року відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Позивач вважає рішення пенсійного органу протиправним, як і дії щодо неврахування спірного періоду до страхового стажу. Таким чином спірні правовідносини виникли у зв`язку із обчисленням пенсійним органом страхового стажу позивача без урахування періодів його роботи з 18 березня 1989 року 24 липня 1989 року, 29 січня 1992 року 10 травня 2005 року, 11 червня 2005 року 12 жовтня 2009 року. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не повинен нести відповідальність у вигляді позбавлення права на призначення пенсії за відсутність відомостей про період його роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу, оскільки такі відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями. Перевіривши записи у трудовій книжці позивача, суд приходить до висновку, що відповідач ГУПФ України Івано-Франківській області протиправно не зарахував до страхового стажу позивача спірні періоди роботи. З огляду на неправильний обрахунок страхового стажу позивача оскаржуване рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, а спірні періоди трудового стажу підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача із повторним розглядом заяви про призначення пенсії за віком. Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Суд першої інстанції зазначив, що при цьому, вимога щодо зобов`язання призначити пенсію є передчасною, оскільки функцію по обрахунку страхового стажу із урахуванням спірних періодів пенсійний орган не виконав. Враховуючи, що пенсійним органом не була надана оцінка усьому періоду трудової діяльності позивача, суд першої інстанції не може підміняти цей орган і обрахувати страховий стаж на предмет достатності для призначення пенсії за віком. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19, ст. 46 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.1 ст. 8, ст. 26, абз.1 ч.,1 ч.2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, п.п.1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, п.4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року №301 Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про відсутність належного страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком, виходячи з наступного. В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсії та соціальних виплат мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Відповідно ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. Абзацем 1 ч.1 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно ч.2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно ч.1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Аналогічні приписи містяться і у п.1 Порядку

637. Приписами п.3 Порядку №637 для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. З урахуванням вищенаведених норм діючого законодавства, колегія суддів зазначає, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція). Відповідно до пп.2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. У пп.2.6 п.2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Відповідно ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Як встановлено з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається запис від 27 червня 1986 року №6 18 березня 1989 року "Прийнятий на роботу у кооператив "Кераміка" на підставі заяви, №7 24 липня 1989 року "Звільнений за ст. 38 КЗпП УРСР за власним бажанням" на підставі заяви. Записи є чіткими та засвідчені підписом голови та відтиском печатки кооперативу. Посилання на відповідні накази відсутні. Окрім того, за записами трудової книжки позивача № 14, 17 міститься період роботи у ТОВ "Пруди" з 11 червня 2005 року 12 жовтня 2009 року, прийнятий на підставі наказу №14 від 11 червня 2005 року, звільнений на підставі заяви. Записи засвідчені відтиском печатки товариства та підписом голови. Підставою для не зарахування до страхового стажу вказаних періодів роботи ОСОБА_1 стало те, що відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу. З вищевикладеного вбачається, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача, а також містить посилання на відповідні накази на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. Між тим, із наданої суду копії трудової книжки позивача не вбачається суттєвих недоліків щодо зазначення спірних періодів роботи позивача. Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивач має право на зарахування до загального трудового стажу оскаржуваних періодів роботи. Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно п.4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Таким чином, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду. Аналогічна правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції в частині права ОСОБА_1 на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду. Разом з тим, суд першої інстанції зобов`язав поновити порушене право позивача ГУПФ України в Одеській області. Одним з доводів апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області є те, що саме ГУПФ України в Івано-Франківській області має завершувати процедуру призначення пенсії за віком. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч.1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1). При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі Постанова №25-1). Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року. Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, процедура передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер. Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників. Відповідно п.1.1 розділу І Порядку №22-1, заява про призначення (перерахунок) пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Згідно п.4.2 розділу ІV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. За приписами п.4.10 розділу ІV Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне: - сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території; - після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10). Враховуючи вимоги Порядку №22-1, у розглядуваній справі органом, що приймає рішення за заявою позивача про переведення пенсії визначено ГУПФ України в Івано-Франківській області має завершувати процедуру призначення пенсії за віком. Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про переведення (призначення) пенсії за віком є ГУПФ України в Івано-Франківській області має завершувати процедуру призначення пенсії за віком, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення (перерахунок) пенсії та прийняв рішення про відмову. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що слід зобов`язати вчинити відповідні дії щодо переведення позивача на пенсію за віком ГУПФ України в Одеській області. При цьому, колегія суддів зазначає, що ГУПФ України в Одеській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в переведенні на спірну пенсію, а тому відсутні правові підстави для покладання на нього такого обов`язку, а, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку у відповідній частині. Підсумовуючи, колегія суддів доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУПФ України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком. Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, колегія судців, керуючись п.4 ч. 1 ст. 317 КАС України вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення особи яку належить зобов`язати поновити порушене право позивача. олегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.4 ч.1, ч.4 ст. 317, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів , - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини у наступній редакції: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 23 жовтня 2023 року із зарахуванням до страхового стажу періодів трудової діяльності з 18 березня 1989 року 24 липня 1989 року, 29 січня 1992 року 10 травня 2005 року, 11 червня 2005 року 12 жовтня 2009 року.". В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 02 грудня 2024 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.