Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/5052/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 січня 2026 року м. Дніпросправа № 340/5052/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А., суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року (суддя Науменко В.В.) в справі № 340/5052/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ) про: визнання протиправним та скасування рішення від 07 березня 2025 року №110130017187 про відмову у призначенні їй пенсії; зобов`язання повторно розглянути її заяву від 28 лютого 2025 року про призначення пенсії за віком, врахувавши до страхового стажу періоди її роботи, в тому числі період з 01 червня 1993 року по 31 березня 1998 року, підтверджені трудовою книжкою від 01 серпня 1984 року серії НОМЕР_1 , та прийняти відповідне рішення. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №110130017187 від 07.03.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії; Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 лютого 2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.06.1993 по 31.03.1998 року згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_2 від 01 серпня 1984 року та винести відповідне рішення з врахуванням правових висновків суду у цій справі. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує, що до страхового стажу не зараховані період трудової діяльності позивача згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 з 01 червня 1993 року по 31 березня 1998 року, оскільки при прийнятті на роботу не зазначено назву підприємства де працювала позивач. Крім того записи завірені печаткою не придатною для сприйняття змісту. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по досягненню 60 років 28.02.2025 завернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку із досягненням 60 річного віку. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №110130017187 від 07.03.2025 року відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Рішення відповідач обґрунтовує тим, що згідно статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, особи які досягли пенсійного віку з 01 січня 2025 по 31 грудня 2025 року, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 32 років. Страховий стаж позивача становить 30 років 10 місяців 14 днів. При цьому до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.06.1993 по 31.03.1998 року, оскільки у записі у трудовій книжці НОМЕР_2 від 01.08.1984 року про прийняття на роботу не зазначено назву підприємства, де працювала заявниця, та записи завірені печаткою, непридатною для сприйняття її змісту. На підставі вказаного, відповідач виснував, що у ОСОБА_1 відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 років. Судом першої інстанції внаслідок дослідження трудової книжки позивача встановлено, що у трудовій книжці НОМЕР_2 від 01.08.1984 року в частині внесення спірного запису про період роботи з 01.06.1993 по 31.03.1998 року (сторінки 6-7 вказаної трудової книжки), містяться такі записи: - №6 від 01.06.1993 року про прийняття позивачки на посаду продавця до Малого приватного підприємства Спектр відповідно до наказу №3-К від 29.05.1993; - №7 запис про звільнення за власним бажанням з МПП Спектр відповідно до наказу №12-К від 30.03.1998. Усі записи чіткі, не містять виправлень та засвідчені печаткою. Відтиск печатки внаслідок закриття її з мокрим чорнилом, розмитий та відбився на сторінках 8-9 трудової книжки. Судом першої інстанції зауважено, що доказів того, що запис про період роботи з 01.06.1993 по 31.03.1998 року є неправильним чи неточними, відповідачем до суду не надано. Суд першої інстанції вважав, що трудова книжка позивача є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи, а відтак, винесене відповідачем рішення про не зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача на підставі невнесення назви підприємства перед записами про прийняття та звільнення з роботи та нечіткої печатки на засвідчення записів про трудову діяльність, є протиправним, а також про те, що відповідач мав достатньо підстав для зарахування стажу за період з 01.06.1993 по 31.03.1998 року, тому виходячи із наявних на день розгляду заяви доказів, рішення від 07.03.2025 року №110130017187 є неправомірним та таким що підлягає скасуванню. Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 28 лютого 2025 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області №110130017187 від 07 березня 2025 року відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з підстав відсутності необхідного страхового стажу. У рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 30 років 10 місяців 14 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.06.1993 по 31.03.1998 року, оскільки у записі у трудовій книжці НОМЕР_2 від 01.08.1984 року про прийняття на роботу не зазначено назву підприємства, де працювала заявниця, та записи завірені печаткою, непридатною для сприйняття її змісту. Спірним в цій справі є питання зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності через порушення порядку ведення трудової книжки. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Частинами першою та другою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавст-вом, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному стра-хуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному стра-хуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи пер-соніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяль-ності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передба-чених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтвер-джує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Мініс-трів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встанов-люється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються до-відки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчен-ня, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить записи про період роботи з 01 червня 1993 року по 31 березня 1998 року: - №6 від 01.06.1993 року про прийняття на посаду продавця до Малого приватного підприємства «Спектр» відповідно до наказу №3-К від 29.05.1993; - №7 запис про звільнення за власним бажанням з МПП «Спектр» відповідно до нака-зу №12-К від 30.03.1998. Наведені записи не містять виправлень, виконані чітко, засвідчені печаткою. Відтиск печатки внаслідок закриття її з мокрим чорнилом, розмитий та відбився на сторінках 8-9 трудової книжки. За позицією відповідача ці періоди не зараховані до страхового стажу через те, що у записі про прийняття на роботу не зазначено назву підприємства, записи завірені печаткою, непридатною для сприйняття її змісту. На момент заповнення трудової книжки позивача вперше порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року? №162 (далі - Інструкція №162). Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі Інструкція №58, діє з 29 липня 1993 року), встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають. Відповідно до п. 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження: відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення: відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України: відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з ним винагороди. За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Пунктом 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця. За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність незарахування спірних періодів до страхового стажу. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Позивач як громадянин України за умови підтвердження страхового стажу та відомостей про отриманий дохід наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а. Інші доводи апелянта зводяться до тверджень про відсутність підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу та спростовані приведеними висновками суду. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року в справі № 340/5052/25 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року в справі № 340/5052/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 28 січня 2026 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 28 січня 2026 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов