Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/7442/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2024 р. Справа № 440/7442/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2024, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/7442/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 20.06.2024 ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі ГУ НП в Полтавській області, відповідач) в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку календарної вислуги років, із зарахуванням пільгової вислуги років йому; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок календарної вислуги років із зарахуванням пільгової вислуги років 20 років 05 місяців 23 дні вислугу в пільговому обчисленні у загальній кількості 09 років 04 місяці 09 днів, остаточно визначивши час служби в календарному обчисленні - 29 років 10 місяців 02 дні. 27.06.2024 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду заяви про поновлення строку на звернення до суду. 05.08.2024 ухвалою суду позовну заяву повернуто заявнику. Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, необхідно виходити з того, що спір щодо не врахування календарної вислуги років із зарахуванням пільгової вислуги років є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. Зауважив, що відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю (далі КЗпП) (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 N 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Просив суд прийняти до уваги, що 11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанови № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (з урахуванням постанов № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020) та № 392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (з урахуванням постанови № 500 від 17.06.2020), № 641 від 22.07.2020 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням постанови № 760 від 26.08.2020), відповідно до яких на усій території України з 12 березня до 31 жовтня 2020 року установлено карантин. Також Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Строк дії воєнного стану в Україні продовжувався неодноразово та триває на час подання даної заяви. Крім того, апелянт звернув увагу суду на те, що питання про зарахування до календарної вислуги років ОСОБА_1 , яка дає право на призначення пенсії та зарахування до стажу вислугу у пільговому обчисленні - 09 років 04 місяці 09 днів було предметом дослідження у іншій справі №440/8432/21. Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 у справі №440/8432/21 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області зараховано 09 років 04 місяці 09 днів як час проходження служби в календарному обчисленні та призначено пенсію за вислугою років. Рішення Полтавського адміністративного суду у справі №440/8431/21 набрало законної сили 05.10.2021. Після набранням рішенням у справі №440/8432/21 законної сили ОСОБА_1 в порядку досудового врегулювання спору звернувся до Національної поліції України, ГУ НП в Полтавській області з заявою про включення до його календарної вислуги років, вислугу в пільговому обчисленні в загальній кількості 09 років 04 місяці 09 днів та внесення відповідних змін його персональних даних, які є недостовірними, на достовірні. 23.05.2024 на його адресу надійшов лист з ГУНП України в Полтавській області про відсутність правових підстав щодо включення до календарної вислуги років вислугу в пільговому обчисленні, оскільки Національна поліція України не є стороною по справі № 440/8432/21, не має жодних зобов`язань, покладених судом. Таким чином, зміни до особової справи поліцейського щодо зарахування 09 років 04 місяці 09 днів до строку служби в календарному обчисленні, внесені не були, про що позивач дізнався тільки 23.05.2024, після відмови відповідача виконувати рішення у справі № 440/8432/21 і негайно звернувся до суду за захистом порушеного права. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. В обґрунтування відповідач зазначив, що в апеляційній скарзі позивач обмежується посиланням на запровадження карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, та введення воєнного стану в Україні. Зауважив, що процесуальні строки, продовжені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, закінчилися 06.08.2020, тобто ще до закінчення строку звернення до суду з даним позовом. Отже, посилання позивача на поважність причин пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом у зв`язку з запровадженням карантинних обмежень є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Також відповідач зазначив, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» не є поважною причиною для безумовного поновлення процесуальних строків. Для такого поновлення необхідним є клопотання, в якому будуть зазначені інші обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та перешкоджали вчиненню тих чи інших дій, а також докази, що підтверджують ці обставини. Позивачем жодним чином не обґрунтовано неможливість звернення до адміністративного суду у встановленні строки, а тому посилання на введення воєнного стану в Україні не мають братися судом до уваги. Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 ч. 1 ст. 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи, які не оспорено сторонами. ОСОБА_1 проходив службу у Національній поліції України. Згідно з наказом ГУ НП в Полтавській області № 175 о/с, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) ЗУ «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції. Тобто, відносини публічної служби між сторонами припинилися з 24.04.2020. У цьому наказі зазначено, що станом на день звільнення стаж служби в поліції в пільговому обчисленні - 29 років 10 місяців 02 дні; стаж служби в календарному обчисленні - 20 років 05 місяців 23 дні. Календарна вислуга років ОСОБА_1 20 років 05 місяців 23 дні та пільгова вислуга років 29 років 10 місяців 02 дні також зазначені в розрахунку вислуги років для призначення пенсії, в якому міститься підпис позивача від 07.07.2020 про те, що з вислугою років він ознайомлений та погоджується. Вважаючи, що має право на перерахунок календарної вислуги років із зарахуванням пільгової вислуги років 20 років 05 місяців 23 дні вислугу в пільговому обчисленні у загальній кількості 09 років 04 місяці 09 днів, остаточно визначивши час служби в календарному обчисленні - 29 років 10 місяців 02 дні, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Повертаючи позов суд першої інстанції виходив з того, що про порушення своїх прав чи законних інтересів позивач повинен був дізнатися 24.04.2020. Позивач звернувся до суду з цим позовом лише 20.06.2024, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до п. 3, 5, 6 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Так, відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. За приписами п. 8 ч. 4 ст. 169 КАС України, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного ч. 2 ст. 122 цього Кодексу, позовна заява повертається позивачеві. Враховуючи вище зазначені правові норми, а також те, що позивач про порушення своїх прав повинен був дізнатися з 24.02.2020 ( дати припинення публічної служби) та ознайомлення з розрахунком вислуги років для призначення пенсії під підпис 07.07.2020, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності підстав для повернення позовної заяви в зв`язку з пропуском строку звернення до суду та відсутності підстав для визнання поважними причин пропуску строку. Щодо посилання апелянта на те, що у даній справі спір пов`язаний з недотриманням законодавства про оплату праці та відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 N 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, колегія суддів зазначає наступне. Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15.10.2013 №8-рп/2013 і №9- рп/2013. Так, у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків. Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними. Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Враховуючи наведене, спір в даній справі про перерахунку календарної вислуги років, із зарахуванням пільгової вислуги років не належить до спорів пов`язаний з недотриманням законодавства про оплату праці. Щодо посилання апелянта на встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів зазначає наступне. Постановою від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Однак з позовом апелянт звернувся до суду майже через рік після відміни карантину. Щодо посилання апелянта на введення воєнного стану, колегія суддів зазначає наступне. Суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (стаття 1). Наразі воєнний стан продовжено та триває дотепер. У постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків щодо звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Подібних висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 27.03.2023 у справі № 160/14362/21, від 16.02.2023 у справі № 640/7964/21, від 18.01.2023 у справі № 160/21195/21. Позивач не навів жодних доводів та не надав доказів, які б свідчили про будь-які інші причини, окрім наведених у заяві про поновлення строку звернення до суду, що могли б свідчить про існування певних обставин, які могли би вважатися об`єктивно непереборними та заважали вчасному зверненню до суду. Також колегія суддів звертає увагу на те, що у квітні 2023 року ОСОБА_1 звертався до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ НП в Полтавській області з аналогічним позовом. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі № 440/4052/23 позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із невідповідністю вимогам ст. 161 КАС України. Ухвалою суду від 05.05.2023 у справі № 440/4052/23 позовну заяву повернуто позивачу, у зв`язку із відкликанням. Зазначене свідчить про те, що позивач достовірно знав про порушення свого права ще в квітні 2023 року та реалізував своє право на звернення до суду під час дії воєнного стану в Україні шляхом подання позовної заяви. При цьому дія воєнного стану в України не стала перешкодою для звернення позивача до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом в іншій справі №440/4052/23 з тотожними позовними вимогами та відкликання позову. Доводи апеляційної скарги щодо протиправності оскаржуваного судового рішення є необґрунтованими з вище зазначених підстав. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин, які мають значення для вирішення даного питання, відповідає нормам процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2024 року по справі № 440/7442/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін