Постанова Київський апеляційний суд № 761/15873/23

справа № 761/15873/23 головуючий у суді І інстанції Савицький О.А. провадження № 22-ц/824/12859/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Бороденком Олексієм Анатолійовичем на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго - Борг» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання,- В С Т А Н О В И В: У травні 2023 року директор ТОВ «Київенерго-Борг» - Костянчук Сергій Петрович звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних в сумі 42 385,15 грн та інфляційних втрат в сумі 59 845,75 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 19 лютого 2020 року по 19 жовтня 2020 року. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 11 грудня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №49.28/39/07-Сна. 26 червня 2013 року ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами, відповідно до умов якого право вимоги до боржників перейшло від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк». 09 січня 2018 року між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Спортсервіс-СТМ» укладено договір №96/К про відступлення прав вимоги до відповідача. 14 вересня 2021 року протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Спортсервіс-СТМ» прийнято рішення про зміну найменування Товариства на ТОВ «Київенерго-Борг», на підставі якого внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року у справі №758/10580/14-ц задоволено частково позов ПАТ «Дельта банк», а саме у рахунок погашення заборгованості в сумі 2 119 257,26 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки. Оскільки заборгованість не була сплачена відповідачем у визначений договором строк, представник позивача звернувся до суду з даним позовом. 19 лютого 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Бороденко Олексій Анатолійович подав заяву про застосування позовної давності до вимог позивача за період лютий-квітень 2020 року. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київенерго-Борг» 104 914,90 грн., з яких: 59 845,75 грн. - інфляційні втрати за період з 19 лютого 2020 року по 19 жовтня 2020 року; 42 385,15 грн. - три проценти річних за період з 19 лютого 2020 року по 19 жовтня 2020 року; 2 684,00 грн. - витрати по сплаті судового збору. Не погодившись із таким рішенням суду, представник ОСОБА_3 - адвокат Бороденко Олексій Анатолійович 09 травня 2024 року засобами поштового зв`язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам. Так, з наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку вбачається, що базою нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем зазначено не тільки суму основного боргу, необтяжену іншими нарахуваннями, яка складає 1 181 550,50 грн, а суму 2 119 257,26 грн, яка включає 937 706,00 грн відсотків за кредитним договором. При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями. Отже, позивачем протиправно нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму відсотків, що були нараховані у розмірі, передбаченому кредитним договором, які не є сумою основного боргу за кредитним договором. Крім того, судом неправомірно не застосовано до вимог позивача позовну давність, про застосування якої заявлено відповідачем. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Бороденком Олексієм Анатолійовичем на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго - Борг» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи. 30 вересня 2024 року представник ТОВ «Київенерго-Борг» - адвокат Пархоменко Ірина Сергіївна подала відзив, у якому заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. За змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки відповідачем фактично утримувались (не повертались) позивачу кредитні кошти у розмірі 2 119 257,26 грн, саме на цей розмір, незалежно від того, з яких нарахувань він складається, нараховуються 3 % річних та інфляційна складова боргу. Також звернула увагу, що згідно з п.

12. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі ст. 257 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин в Україні введено 12 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності зокрема, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, який зокрема передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності установлені ст. ст. 257-259 ЦК України. Оскільки, карантин почався в Україні 12 березня 2020 року, а воєнний стан - 24 лютого 2022 року, позовна давність продовжила свій перебіг з 12 березня 2020 року до дня, наступного за днем, коли в Україні буде скасовано воєнний стан. Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся з даною позовною заявою в межах строку позовної давності. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції (а.с.142,143), заяв та клопотань не надходило, однак ї неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11 грудня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №49.28/39/07-Сна, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 1 262 500,00 грн, зі сплатою 13,35 % річних за користування кредитними коштами. 26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, відповідно до умов якого право вимоги до боржників ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , перейшло від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта банк». Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року у справі №758/10580/14-ц, яке набрало законної сили 17 січня 2018 року, задоволено частково позов ПАТ «Дельта Банк», а саме в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 грудня 2007 року, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 , у розмірі 2 119 257,26 грн, звернуто стягнення на користь ПАТ «Дельта Банк» на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з початковою ціною для реалізації 3 333 000,00 грн. Зокрема, судом у зазначеному рішенні встановлено, що станом на 15 січня 2015 року виникла кредитна заборгованість у сумі 2 119 257,26 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 1 181 550,50 грн та заборгованості за відсотками у сумі 937 706,76 грн. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2018 року залишено без змін рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року. Постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року залишено без змін рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2018 року. 09 січня 2018 року між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Спортсервіс-СТМ» було укладено договір № 96/К про відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . В подальшому ТОВ «Спортсервіс-СТМ» змінено найменування на ТОВ «Київенерго-Борг», що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Спортсервіс-СТМ» від 14 вересня 2021 року. 19 липня 2021 року відповідачем на депозитний рахунок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової З.В. внесено кошти у загальній сумі 2 119 257,26 грн для передачі позивачу на виконання зобов`язання за кредитним №49.28/39/07-Сна від 11 грудня 2007 року, що підтверджується копією квитанції №1 від 19 липня 2021 року. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за період з 19 лютого 2020 року по 19 жовтня 2020 року не здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором, а наявність кредитної заборгованості станом на 15 січня 2015 року у сумі 2 119 257,26 грн встановлена рішенням Подільського районного суду м. Києва, у зв`язку з чим позивач правомірно нарахував інфляційні втрати та три проценти річних відповідно до положень ст. 625 ЦК України. Суд також врахував, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року в редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08 листопада 2023 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.» Отже позивачем заявлено вимоги в межах строку позовної давності. Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Так, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, якщо кредитор використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Таким чином, з ухваленням 08 листопада 2017 року Подільським районним судом м. Києва рішення у справі №758/10580/14-ц, зобов`язання відповідача сплатити заборгованість не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до повного фактичного виконання зобов`язання боржником. При цьому, для правовідносин, які виникли між сторонами судове рішення у справі №758/10580/14-ц має преюдиційне значення (стаття 82 ЦПК України) Як зазначив КЦС у складі ВС у постанові від 13 травня 2019 року у справ №572/1507/16-ц обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Судом встановлено і не заперечується сторонами, що рішення Подільського районного суду м. Києва рішення у справі №758/10580/14-ц, що набрало законної сили 25 квітня 2018 року вчасно виконано не було. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо права позивача на отримання від відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України, незалежно від прийняття судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки грошове зобов`язання відповідача про сплату боргу в сумі 2 119 257,26 грн виникло саме на підставі кредитного договору №49.28/39/07-Сна від 11 грудня 2007 року. В той час як наявність і розмір заборгованості встановлена судовими рішеннями у справі №758/10580/14-ц у зв`язку з чим у позивача виникло право на нарахування інфляційних витрат та трьох процентів річних відповідно до положень ст. 625 ЦК України. Доводи апеляційної скарги в частині незастосування до позовних вимог строків позовної давності апеляційний суд також відхиляє та погоджується з мотивами місцевого суду в цій частині, виходячи з такого. Так, інфляційні втрати та 3% річних у зв`язку із невиконанням грошового обов`язку позивач нарахував за період з 19 лютого 2020 року по 19 жовтня 2020 року. За даними опису вкладення цінного листа, ТОВ «Київенерго-борг» до суду з позовом у цій справі звернулося 05 травня 2023 року. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, пунктом 12 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Карантин на всій території України установлено постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року та неодноразово продовжувався. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року. Оскільки ТОВ «Київенерго-борг» звернулося до суду з позовом 05 травня 2023 року, тобто в період дії карантину, строки звернення до суду з позовом не пропущено, що свідчить про неможливість застосування строків позовної давності до позовних вимог у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду. Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. ст. 375, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Бороденком Олексієм Анатолійовичем - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 29 листопада 2024 року. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова