Постанова 4803 № 175/4604/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2447/24 Справа № 175/4604/24 Суддя у 1-й інстанції - Заборський В. О. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2024 року м.Кривий Ріг Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю: секретаря судового засідання Примак Н.М., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , апеляційну скаргу захисника Колокольнікова В.А., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2024 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., - ВСТАНОВИВ: Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції : Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2024 року встановлено, що 08.12.2023 о 00-30 год. біля будинку №25а по вул. О. Тихого у м. Краматорську ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Volkswagen» Transporter, номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 проводився у встановленому порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6820 (№АRНК 0061), результат якого позитивний і становить 0,37‰. Керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги: В апеляційній скарзі захисник Колокольніков В.А., який діє в інтересах ОСОБА_2 , просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2024 року щодо ОСОБА_2 . В обґрунтування зазначає, що справа була розглянута за відсутності ОСОБА_2 , а текст оскаржуваної постанови від 05.06.2024 року судом було надіслано 09.08.2024 року та отримано ОСОБА_2 21.08.2024 року засобами поштового зв`язку. В апеляційній скарзі захисник Колокольніков В.А. просить постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2024 року щодо ОСОБА_2 скасувати та закрити провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскаржена постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків фактичним обставинам справи, ухваленою на припущеннях. Вважає, що матеріали справи не містять доказів про законність зупинки транспортного засобу. Зазначає, що працівниками поліції було порушено вимоги ст. 266 КУпАП, тому вимого щодо проходження ОСОБА_2 огляду на встановлення стану сп`яніння є такою, що здійснена з порушенням вимог цієї статті. Вважає відеозапис, долучений до матеріалів справи, є недопустимим доказом, оскілки складається з «нарізаних» фрагментів відеозаписів. Крім того, в матеріалах справи відсутній відеофайл, на якому роз`яснювались права та обов`язки ОСОБА_2 . В матеріалах справи відсутні докази вручення направлення на огляд водію до медичного закладу. Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази перебування його підзахисного в стані алкогольного сп`яніння. Звертає увагу, що у всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається (0,25 проміле). Наполягає, що працівниками поліції було порушено порядок огляду на встановлення стану сп`яніння. Звертає увагу, що працівниками поліції не було роз`яснено, що в разі незгоди з результатом огляду на місці, водія можуть доставити до медичного закладу. Тому, огляд проведений на місці зупинки транспортного засобу вважає недійсним з урахуванням положень ст. 266 КУпАП. Звертає увагу, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом доведеності вини. З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб його підзахисного не вилучався, та його не було відсторонено від керування. Позиції сторін в суді : Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисник Колокольніков В.А. в судовому засіданні просили апеляційну скаргу захисника задовольнити з підстав, наведених в ній. Висновки суду: Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши доводи апеляційної скарги захисника Колокольнікова В.А. вважаю, що клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав: Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 05 червня 2024 року. З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга була надіслана засобами поштового зв`язку 30 серпня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 про ознайомлення з матеріалами справи 28.08.2024 року, та матеріали справи не містять доказів отримання копії оскарженої постанови суду ОСОБА_2 або його захисником, а також ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника ОСОБА_1 та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні. На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення пункту 2.9 а ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобомособ і, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерствавнутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Положеннями п. 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп`яніння, зокрема, проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби). Згідно зі п. 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Пунктом 10 розділу ІІ Інструкції встановлено, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Отже, законодавством України встановлений мінімальний показник вмісту алкоголю в крові 0,2‰, при наявності якого, можна стверджувати про перебування особи в стані алкогольного сп`яніння. Разом з цим, у водія ОСОБА_2 встановлений показник на місці зупинки 0,37‰, що перевищує встановлену межу національним законодавством та свідчить про беззаперечне перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння. Отже, нормами національного законодавства врегульовано питання меж допустимості показника вмісту алкоголю в крові, тому застосування норм міжнародного законодавства в даній справі є необґрунтованим стороною захисту. Тим більше, що нормативні положення, на які посилається захисник, які передбачають, що максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається (0,25 проміле), вказують на те, що саме максимально допустимий рівень вмісту алкоголю на літр повітря, що видихається, повинен дорівнювати 0,25 проміле. Тобто, мінімально допустимий рівень вмісту алкоголю на літр повітря, що видихається, встановлюється національним законодавством та не повинен бути більшим ніж 0,25 проміле. В Україні такий показник встановлено на рівні 0,2 проміле. Факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних та досліджених судом по справі доказами, а саме: Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 647035 від 08.12.2023 року за ч. 1 ст.130 КУпАП, складеним уповноваженою особою у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП. Протокол ОСОБА_2 підписав без зауважень, зазначивши, що пояснення з приводу правопорушення надасть у суді. Роздруківкою тесту № 667 за результатами огляду ОСОБА_2 на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора ALCOTEST 6820 приладу №АRНК 0061 (принтер №АRНН 0813) від 08.12.2023 року, згідно з якою у ОСОБА_2 виявлено 0,37 ‰ алкоголя в повітрі, що він видихав. Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд ОСОБА_2 проведений за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820, у зв`язку із виявленням у нього ознак алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Результат огляду на стан алкогольного сп`яніння виявився позитивним та становить 0,37 ‰, з яким ОСОБА_2 погодився, поставивши свій підпис. Рапортом інспектора 2 взводу 1 роти БПП в м. Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП Димидова А., з якого вбачається, що 08.12.2023 року під час несення служби у складі екіпажу в м. Краматорськ по вул. О. Тихого, біля буд. 25-А, о оо-30 год. був зупинений транспортний засіб Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_2 , у зв`язку з дією комендантської години, запровадженої в Донецькій області з 21-00 год. до 05-00 год. під керуванням водія ОСОБА_2 . Під час перевірки документів були виявленні ознаки алкогольного сп`яніння. Водій погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. Огляд позитивний та становить 0,37 ‰, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАп. Відеозаписом з нагрудної камери, з якого встановлено, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції у зв`язку з дією комендантської години, запровадженої в Донецькій області з 21-00 год. до 05-00 год. Працівник поліції повідомив ОСОБА_2 про наявні ознаки алкогольного сп`яніння після зовнішнього огляду водія (запропоновано здійснити видих). Про причину зупинки транспортного засобу ОСОБА_2 було повідомлено. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 було запропоновано пройти огляд на встановлення стану сп`яніння на місці зупинки та за згодою ОСОБА_2 огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння було проведено на місці зупинки транспортного засобу. Доводи сторони захисту про незгоду з результатом проведеного тесту, який склав 0,37 проміле, спростовуються дослідженим відеозаписом події та власноруч проставленим підписом в Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та чеку роздруківці. Будь-яких заперечень чи незгоди з результатом ОСОБА_2 не висловлював. Будь-якого психологічного чи фізичного тиску з боку працівників поліції по відношенню до ОСОБА_2 судом не встановлено, а стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження таких обставин. Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції в повній мірі дотримано вимоги Інструкції, приписами якої встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів. Доводи захисника про те, що фіксування на відео з бодікамери не є безперервним, а відтак є неналежним доказом, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису подій, що мали місце 08.12.2023 року за участю ОСОБА_2 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19. В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18). Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. Отже, положення вказаного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. При перегляді вказаних відеозаписів, судом встановлено, що досліджені відеозаписи є інформативними і на них зафіксовано керування ОСОБА_2 транспортним засобом, а також процедура проходження ОСОБА_2 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Крім того, хоча відеозапис з бодікамери працівника поліції є не безперервним, проте будь-якого підроблення, псування чи спотворення запису під час судового розгляду не виявлено. Не зазначає про таке і сторона захисту та не спростовує події, зафіксовані на відеозаписі та те, що під час події, яка міститься на відеозаписі присутній саме ОСОБА_2 , в той день та час, відповідно до обставин зазначених за фабулою протоколу. Отже, з відеозапису з бодікамери встановлено, що він відображає відомості про вчинення водієм ОСОБА_2 порушення вимог п.2.9аПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130КУпАП, зокрема, за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння зафіксовано факт керування транспортним засобом, про що вказував і сам водій ОСОБА_2 , а також не заперечував факт вживання алкоголю години 2 назад від зупинки транспортного засобу; відтворено процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_2 , а протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №647035 від 08.1.2023 року містить посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. До того ж, відеозапис не є єдиним доказом вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення. Він узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що обставини викладені як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і на відеозаписі з бодікамери поліцейського, так і даними відображеними в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, тесту із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора ALCOTEST DRAGER 6820, з якого вбачається, що ОСОБА_2 08 грудня 2023 року станом на 00 годину 30 хвилину перебував у стані алкогольного сп`яніння (Результат 0,37%) узгоджуються між собою. Крім того, ОСОБА_2 незгоди з результатами проведеного за допомогою спеціального технічного засобу ALCOTEST-DRAGER-6820 не висловлював, погодився з його результатами, поставив свій підпис як в Акті огляду, так і у роздруківці чеку, тому вважаю зазначені докази такими, що є належними, допустимими, чіткими та достатніми, оскільки узгоджуються між собою та доповнюють один одного. Доводи захисника щодо неможливості врахування протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту працівника патрульної поліції як доказів вини ОСОБА_2 спростовуються дослідженням судом вищевказаних доказів, які у сукупності з протоколом про адміністративне правопорушення та рапортом працівника поліції доповнюють один одного та підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Спростовуються дослідженим відеозаписом доводи сторони захисту щодо не роз`яснення ОСОБА_2 його прав та обов`язків (відеозапис, починаючи з 0:07:10). В матеріалах справи дійсно відсутні дані про долю транспортного засобу, проте це в ніякій мірі не спростовує вину ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, під час апеляційного розгляду не було встановлено будь-яких порушень працівниками поліції законодавства під час складання та оформлення матеріалів даної справи відносно ОСОБА_2 та підстав для визнання доказів недопустимими, тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними. Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, рапорт інспктор поліції не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. Отже, оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта з приводу відсутності в діях ОСОБА_2 ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності. Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, що і було зроблено судом першої інстанції при розгляді даної справи. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_2 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника. Постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника ОСОБА_1 та скасування постанови суду першої інстанції, немає. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику Колокольнікову В.А., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційну скаргу захисника Колокольнікову В.А., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Г.А. Гришин