Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/1015/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2024 року справа №360/1015/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В. розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 р. у справі № 360/1015/24 (головуючий І інстанції Борзаниця С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , у якому просив: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р. за період з 29.01.2020р. по 20.05.2023р.; - зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023р. на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 29.01.2020р. по 20.05.2023р.; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період проходження військової служби, передбаченої ст. 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», -а також розділом XXXI Наказу Міністерства оборони України від «07» червня 2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за 2019, 2020, 2021, 2022 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період проходження мною військової служби, передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», а також розділом XXXI Наказу Міністерства оборони України від «07» червня 2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за 2019, 2020, 2021, 2022 роки; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період проходження мною військової служби, передбаченої ст. 10-1 Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також розділом XXXI Наказу Міністерства оборони України від «07» червня 2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за 2019, 2020, 2021, 2022 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період проходження мною військової служби, передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», а також розділом XXXI Наказу Міністерства оборони України від «07» червня 2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за 2019,2020, 2021, 2022 роки; - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2024; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2024р.. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника): заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску в частині вимог до Військової частини НОМЕР_2 ; докази на підтвердження вимог, заявлених до військової частини НОМЕР_1 ; уточненої позовної заяви, оформлену з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, а саме: визначивши позовні вимоги, які мають єдині підстави їх виникнення, та доказування яких спирається на однакові докази, або ж навести обґрунтовані пояснення, що свідчать про пов`язаність заявлених позовних вимог та доцільність їх розгляду в рамках одного провадження. Ухвалою суду від 18 вересня 2024 року вказані в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажним, продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 (п`ять) календарних днів з дня отримання даної ухвали суду шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою. На виконання вимог ухвали суду від 18 вересня 2024 року позивачем надано клопотання про усунення недоліків, в якому заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання зазначено, що з 21.12.2019р. по 20.06.2023р. позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 . З 26.06.2023р. по 31.07.2024р. проходив військову службу за контрактом в військовій частині НОМЕР_1 . Таким чином, з 21.12.2019р. по 31.07.2024р. позивач безперервно перебував на військовій службі, що вплинуло на своєчасність звернення до суду. Також у зв`язку з проблемами зі здоров`ям був позбавлений можливості зібрати докази та підготувати позов до 30 червня 2023 року. Зокрема, в період з 20.04.2024р. по 03.05.2024р. перебував на стаціонарному лікуванні, госпіталізований ургентно в кардіологічне відділення Надвірнянської ЦРЛ по направленню військової частини. Зазначено, що позивач остаточно звільнений та виключений зі списків особового складу військової частини за останнім місцем служби з 31.07.2024р., а позов до суду подано 30.08.2024р., тобто в межах строку, передбаченого ст. 233КЗпП України, без будь-яких зволікань. Ухвалою суду від 14 жовтня 2024р. адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати раніше виплачених сум грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату раніше виплачених сум грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 29.01.2020 по 20.05.2023р. - повернуто позивачу. Приймаючи спірну ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем було порушено встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду та відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду. Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що частиною другою статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, строк звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком. Також відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. З 01.07.2023 року завершилася дія карантину. Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду. Аналогічний висновок був викладений Верховним судом у постанові від 03.08.2023р. у справі № 280/6779/22. Також судом не було враховано, що позивача було звільнено з військової служби наказом військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2024р. у запас. При цьому, з 20.06.2023р. позивача переведено з іншої військової частини, тобто звільнення не було. Позивач наголошує на тому, що перебіг строку звернення до суду КЗпП України пов`язує саме з моментом звільнення. Також позивач вважає, що наведені ним у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини, є поважними. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) , суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов`язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України. Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, ч. 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України , не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». З огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. Відтак, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 03 серпня 2023 року в справі № 280/6779/22 і від 06 березня 2024 року в справі № 600/5050/23-а. При цьому, за частиною 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 дійшов до висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22. Також, суд наголошує, що відповідно до пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 дію карантину через COVID-19 продовжено. Карантин скасований на всій території України з 1 липня 2023 року. Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. У постанові Верховного суду від 12 вересня 2024 року по справі №200/5637/23 викладений правовий висновок про те, що аналіз статті 233 КЗпП України у зіставленні з пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України дає підстави дійти висновку, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов`язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП України, був «прив`язаний» до нього закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що протягом всього цього періоду (з 19 липня 2022 року до 30 червня 2023 року) позивач мав право у межах строку оспорити дії чи бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення за спірні періоди. Проте, до суду з даним позовом позивач звернувся 04.09.2024р. . Водночас, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно постановив ухвалу про повернення позивачеві частини позовних вимог, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до двох відповідачів- Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 . У позові позивач зазначав, що він з 21.12.2019р. по 20.06.2023р. проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 , з 26.06.2023р. по 31.07.2024р. проходив військову службу за контрактом в військовій частині НОМЕР_1 . Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині від 31.07.2024р. №225) було звільнено у запас за підпунктом «б» пункту третього частини, п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». З 31 липня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затв. Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Тобто, у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби з ним має бути проведено повний розрахунок за всіма видами належного йому на день звільнення продовольчого, речового та грошового забезпечення. Як вбачається з матеріалів справи, позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 31 липня 2024 року. З позовом до суду позивач звернувся 04 вересня 2024р. Колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту положень ч.3 ст.48 КАС України випливає, що належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак належним відповідачем є особа, яка має відповідати за пред`явленим позовом. Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах спірних правовідносин, без визначення суб`єкта порушеного права позивача на здійснення перерахунку і виплату раніше виплачених сум грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 29.01.2020 по 20.05.2023р., висновок суду першої інстанції про повернення позивачеві частини позовних вимог, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, є передчасним. Колегія суддів також зазначає, що ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024р. було відкрито провадження у справі за позовними вимогами до Військової частини НОМЕР_1 . Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 р. у справі №360/1015/24 - задовольнити. Скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 р. у справі № 360/1015/24 та справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Повне судове рішення складено 28 листопада 2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 28 листопада 2024 року та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко