Постанова Київський апеляційний суд № 761/9725/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 листопада 2024 року м. Київ Справа №761/9725/24 Провадження: № 22-ц/824/14938/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Нежури В. А., Соколової В. В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Пономаренко Н. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину, у с т а н о в и в: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона і відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб між ними розірвано. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з відповідача також стягнуто аліменти на утримання сина, у розмірі частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 22 лютого 2023 року до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), проте, вказаної суми недостатньо навіть на їжу. Зазначає, що неповнолітній ОСОБА_3 потребує постійного носіння окулярів, окрім того, раз на рік син має ходити до стоматолога на чистку зубів, поряд з цим, синові була поставлена плобма в зубі. Також відмічає, що два роки дитина навчається на курсах англійської мови, 3 рази на тиждень. Враховуючи воєнний стан в країні, навчання в середній школі не дають бажаного результату, діти проводять години в підвалі. Тому, вважає, що навчання на додаткових курсах суттєво покращують рівень знань дитини. Вказує, що за останні 2 роки дитина дуже виросла і одяг практично за півроку-рік стає малим, раз на рік дитина потребує одягу, більшого за розміром. Проте, батько не має бажання приймати участь та не допомагає з покупкою одягу. Загальна сума додаткових витрат на утримання сина становить 111 953 грн., з метою захисту інтересів дитини, її нормального фізичного, духовного та гармонійного розвитку просить суд стягнути додаткові витрати на дитину у розмірі 55 976 грн (1/2 частина від 111 953 грн), яка підлягає стягненню з відповідача. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 23 липня 2024 року подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судове рішення є помилковим, та таким, що суперечить інтересам дитини, оскільки вона - як мати, виконує свої обов`язки у повному обсязі, а батько дитини ухиляється від виконання своїх обов`язків належним чином, проте, суд першої інстанції, не врахувавши найкращі інтереси дитини, по суті звільнив батька від участі в додаткових витратах на утримання дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалами Київського апеляційного суду від 02 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги та вказав, що апеляційна скарга не містить посилань на жодну фактичну обставину справи, та не містить жодних доказів, яким би суперечило рішення суду. За таких підстав, апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а рішення суду без змін. У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що є необґрунтованими посилання відповідача на його фінансову неспроможність, з огляду на те, що відповідач володіє майном загальною вартістю 300 000 доларів (має 3 кімнатну квартиру та дачу біля Києва), що спростовує його твердження про відсутність фінансів. Окрім того, відмітила, що всі витрати на відпочинок та дозвілля сина несе виключно вона. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 12.03.2021 року. Наказом Шевченківського районного суду м. Києва від 03.04.2023 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі частки заробітку, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення повноліття (10.05.2027). Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що визначені у позовній заяві втрати позивачки на утримання сина не є додатковими витратами на дітей, зумовленими особливими обставинами, такі витрати поглинаються аліментними виплатами відповідача, з яких, зокрема, у відповідача відсутня заборгованість. Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів ураховує наступне. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Згідно частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України). Системний аналіз зазначених норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662 св 18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858 св 18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458 св 19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663 св 21). Як убачається з матеріалів справи, додаткові витрати складаються з наступного переліку: -на додаткові послуги з вивчення англійської мови - 78 638 грн; - пов`язані зі здоров`ям очей та зубів 12 900 грн; - на взуття та одяг на загальну суму 17126 грн, - на засоби гігієни (бритва для гоління) 1 649,00 грн; - пов`язані з оформленням закордонного паспорта 1 640 грн. Загальна сума таких витрат становить 111 953 грн. На підтвердження обставин щодо стягнення таких витрат, позивачкою надано: платіжну інструкцію 3016900899.1 на суму 38305 грн з призначенням платежу «освітні послуги»; копію чеку по замовленню «лінзи контактні AirOptix HydraGlyde 3pk 8/6-02/00 (3 шт), лінзи контактні AirOptix HydraGlyde 3pk 8/6-04/75(3 шт), розчин та краплі для лінз»;платіжна інструкція 2652146925.1 з призначенням платежу на суму 20330 грн «освітні послуги»; рецепт на окуляри медичної клініки «Візіум»; виписку із медичної карти пацієнта; копії чеків на підтвердження купівлі одягу та окулярів; копію чеку магазину COMFY на купівлю бритви у сумі 1649 грн; акт-здачі-прийняття робіт стоматологічної клініки на суму 1650 грн; висновок стоматолога; акт-здачі прийняття робіт стоматологічної клініки у сумі 2 320 грн; акт виконаних робіт від 25.10.2019 року про оформлення ID паспорту на суму 400 грн (а. с. 13- 27). Колегія суддів, дослідивши обсяг понесених додаткових витрат на дитячі потреби, відмічає, що придбання шкільного одягу, взуття, та шкільного приладдя не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК (див. постанову Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 484/2230/17). За таких обставин, є обгрунтованою відмова суду першої інстанції у стягненні додаткових витрат, що стосуються оплати одягу та речей (бритва для гоління). Також є необгрунтованою вимога позивачки щодо стягнення додаткових витрат на оплату ID картки та закордонного паспорту, ураховуючи те, що акт виконаних робіт датований 25.10.2019 року, тобто, в той час, коли сторони ще перебували у шлюбі. (а. с. 27) Не може вважатися розвитком особливих здібностей дитини та, відповідно, бути особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України, підготовка дитини до зовнішнього незалежного оцінювання, заняття з репетитором для підготовки до вступу до ЗВО, придбання посібників (постанова КЦС ВС від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20). А отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що витрати на курси англійської мови не являються додатковими витратами, що викликані особливими обставинами, зокрема, особливими здібностями дітей, позивачкою не доведено наявність обставин, що мають істотне значення, при вирішення спору в цій частині. Також є важливою та обставина, що у відповідача відсутня заборгованість по сплаті аліментів, що свідчить про добросовісне виконання батьком своїх батьківських обов`язків, а відтак спростовує твердження позивачки щодо неналежного виконання батьком своїх обов`язків. Поряд з цим, колегія суддів не може в повній мірі погодитись із висновком суду про те, що витрати, пов`язані зі здоров`ям дитини (витрати на лікування очей та зубів), не є додатковими витратами на дітей, зумовленими особливими обставинами, з огляду на наступне. Із системного аналізу статті 185 СК України вбачається, що додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Колегією суддів встановлено, що дитина ОСОБА_2 має діагноз міопатія слабкого ступеню обох очей, анізометропія (а. с. 19). З виписки медичної карти пацієнта також убачається, що лікарем призначено постійне користування окулярами, мягкими контактними лінзами (а. с. 19 зворот). Рецепт на окуляри містить наступні показники: праве око OD - 4.0; ліве око OS -0,75; праве око OD - 4.75; ліве око OS - 2.0 (а. с. 18). На підтвердження витрат, пов`язаних із дослідженням зору дитини та придбання окулярів позивачкою до суду надано: товарний чек від 06.09.2022 року на суму 6813 грн на придбання окулярів; товарний чек від 12.02.2024 року на суму 1814 грн на придбання контактних лінз та розчин для догляду за лінзами; товарний чек від 24.09.2022року у сумі 300 грн на первинну консультацію з підбору лінз (а.с. 15, 20). Колегія суддів вважає, що позивачем доведено наявність підстав для стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, пов`язаних із дослідженням зору дитини та придбання окулярів, тому враховуючи рівність обов`язку батьків приймати участь у додаткових витратах на дитину, понесена позивачем частка додаткових витрат підлягає відшкодуванню відповідачем. Як убачається з матеріалів справи, вартість підбору лінз коштувала 303 грн, вартість лінзи та рідини для них коштувала 1814 грн, вартість окулярів становить 6 813 грн, відтак, сума, яка підлягає вішкодуванню відповідачем, додаткових витрат на дитину пов`язаних із дослідженням зору становить 4 465 грн (8930:2). Окрім того, з приводу додаткових витрат на лікування зубів у сина, колегія суддів виходить з того, що у зв`язку з їх незадовільним станом та необхідністю лікування, шляхом пломбування та чистки, ОСОБА_1 доцільно витрачено 3 970 грн на послуги стоматолога для сина, що колегія суддів приймає до уваги та враховує як додаткові витрати на дитину. Зазначені витрати підтверджуються актами виконаних робіт від 02.06.2022 року та квитанцією 02.06.2022 року (а. с.24). Отже, додаткові витрати, пов`язані із лікуванням зубів неповнолітньому ОСОБА_3 , підлягають відшкодуванню відповідачем (1/2 частка) у розмірі 1 985 грн. З урахуванням встановлених обставин справи та положень статті 141 СК України, яка визначає рівність батьків щодо участі у вихованні дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, та чи проживають вони окремо від дитини, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача половини понесених додаткових витрат на лікування дитини у розмірі 6 450 грн, які підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме дублікатами квитанцій, копіями фіскальних чеків. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене частково без додержанням норм матеріального права . У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) додаткові витрати на дитину у розмірі 6 450 (шість тисяч чотириста п`ятдесят) грн. В решті позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т. О. Невідома Судді В. А. Нежура В. В. Соколова