Постанова 4824 № 357/8692/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/17175/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 357/8692/24 29 листопада 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Кирилюк Г.М. - Левенця Б.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Глеваського Віталія Васильовича на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2024 року, постановлену під головуванням судді Бондаренко О.В., у цивільній справі за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №6 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в: У червні 2024 року Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №6 звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №6 заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з управління багатоквартирним будинком, у розмірі 27 172, 51 грн. У серпні 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Глеваський Віталій Васильович подав зустрічну позовну заяву до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №6, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору № 2 від 02.07.2021 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_1 за участю КП БМР ЖЕК № 6 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та застосування наслідків недійсності правочину. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №6, про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину, та об`єднанні з первісним позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №6 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №6, про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину повернуто заявнику. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 29 вересня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Глеваський Віталій Васильович подав апеляційну скаргу. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що судом першої інстанції при відмові у прийнятті зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з основним позовом не враховано обставини справи та не застосовано частину другу ст. 193 ЦПК України, Оскаржувана ухвала є необгрунтованою. Зазначає, що в силу положень ЦПК України, розгляд зустрічного позову (спільно з первісним позовом) буде означати дотримання принципу процесуальної економії та ефективності способу обраного заявником способу захисту. Вважає, що фактично, спільний розгляд зустрічного позову та первісного позову в одному провадженні сприятиме досягненню мети судочинства - всебічного, повного, неупередженого розгляду справи та встановлення істини у справі. Зазначає, що практика ВС щодо способів захисту базується на 2 основних взаємопов'язаних принципах: спосіб захисту має бути належним та ефективним; має дотримуватися принцип процесуальної економії. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту / постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п. 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (п. 98). Відповідно, у разі, якщо апелянт подасть позов окремо (поза межами справи № 357/8692/24), виникне необхідність у реагуванні апелянта на цю справу (в т.ч. подання заяви про поворот виконання судового рішення (у разі задоволення позову про визнання договору недійсним) та/або клопотання про зупинення провадження тощо). Отже, апелянту необхідно ще раз звертатись до суду із аналогічною позовною заявою, так як суд першої інстанції, не навівши аргументів (у мотивувальній частині судового рішення, що оскаржується) для спростування правової позиції апелянта у позові (обгрунтування викладено відповідно до ст. 193 ЦПК України), вважає, що апелянту необхідно звертатись до суду з окремим позовом (поза межами справи № 357/8692/24). Вважає, що така позиція суду першої інстанції не може свідчити про дотримання принципу процесуальної економії. Звертає увагу, що апелянт, подаючи до суду зустрічний позов, реалізує своє альтернативне (відмінне від подання позову як ініціювання окремої судової справи) право на доступ до суду. Тобто, фізична особа користується процесуальним інструментом у якості зустрічного позову, так як прерогатива який спосіб (зустрічний позов чи позов, як ініціювання окремої судової справи) обрати належить виключно заявнику (позивачу, апелянту). Таке право гарантоване апелянту, в першу чергу, Конституцією України (ст.ст. 8, 9, 55, 124, 129) та Цивільним процесуальним кодексом України, як спеціальним законом, (ст. 193). З огляду на фактичні обставини, ухвала суду, що оскаржується, грубо порушує вищезазначене право апелянта (право розгляду зустрічного позову в межах справи № 357/8692/24). Зазначає, що суд першої інстанції порушив право апелянта на доступ до правосуддя, відмовивши у реалізації апелянтом ефективного способу захисту, зокрема, права на розгляд зустрічного позову в межах справи № 357/8692/24. Вказує на те, що апелянт (позивач за зустрічним позовом) самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Зазначає, що суд першої інстанції, посилається на справу ЄСПЛ «Юніон Аліментаріа Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, хоча при цьому не зрозуміло який з аргументів суду обгрунтовує ця практика. На думку апелянта, ця практика не є релевантною до справи, тому додатково вказує на помилковість висновків суду. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи зазначене, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Як вбачається із матеріалів справи, у червні 2024 року Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №6 звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №6 заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з управління багатоквартирним будинком, у розмірі 27 172, 51 грн.та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн. У серпні 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Глеваський Віталій Васильович подав зустрічну позовну заяву до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №6, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину, в якому просив суд визнати договір №2 від 02.07.2021 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за участю Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 6 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 недійсним. Застосувати наслідки недійсності договору №2 від 02.07.2021 року. Відмовляючи у задоволенні клопотання про прийняття та повертаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що не вважає за доцільне розглядати вказану зустрічну позовну заяву в одному провадженні з первісним позовом, оскільки спільний їх розгляд істотно розширить предмет доказування та збільшить обсяг доказового матеріалу, ускладнить вирішення спору та затягне розгляд справи, а вимоги за зустрічним позовом повністю можуть бути розглянуті окремо. Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне. Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», судам слід мати на увазі, що оскільки від належного вирішення питання про прийняття зустрічного позову, позову третьої особи із самостійними вимогами та об`єднання і роз`єднання позовів залежить своєчасний і правильний розгляд заявлених вимог, то ці процесуальні дії необхідно провадити у точній відповідності з правилами, встановленими ст.ст.123 - 126 ЦПК України 2004 року. Відповідач має право пред`явити зустрічний позов до або під час попереднього судового засідання (ч.1 ст.123 ЦПК України 2004 року, а треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу шляхом пред`явлення позову до однієї чи обох сторін до закінчення судового розгляду (ч.1 ст. 34 ЦПК України 2004 року). Позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі). Роз`єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи (зокрема, у зв`язку з необхідністю призначення складної експертизи за окремими вимогами, тривалого відрядження або тяжкого захворювання одного чи кількох з позивачів або відповідачів). У разі роз`єднання позовів підставою для провадження щодо вимог, виділених у самостійне провадження, є ухвала суду про роз`єднання позовів і копія пред`явленого позову. Враховуючи вищевикладене, можна прийти до висновку, що умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом. Таким чином, вирішуючи питання про прийняття зустрічного позову, суд з`ясовує такі питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю чи частково задоволення первісного позову. Згідно зі ст.193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас, подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. Таким чином, зі змісту ст.193 ЦПК України вбачається, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов`язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу, як суд першої інстанції. Відповідно до ч.3 ст.194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Отже, за змістом статті 193 ЦПК України однією з умов прийняття зустрічного позову є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. У постанові від 20 березня 2019 року у справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Як вбачається з матеріалів справи, пред`явивши позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позивач Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №6 зазначало, що відповідачка не виконує належним чином своїх зобов`язань за договором № 2 «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком» від 02.07.2021 року з оплати послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкової території та послуг з управління багатоквартирним будинком. У зв`язку з цим, Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №6 просило стягнути на свою користь заборгованість у розмірі 27 172, 51 грн. Звернувшись із зустрічним позовом доКомунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №6, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину ОСОБА_1 посилалась на те, що підставою для стягнення з неї заборгованості позивач визначає договір № 2 від 02.07.2021 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Зазначала, що дослідження спірного правочину дає підстави вважати, що особи, які його підписали (зі сторони співвласників будинку) не мали повноважень на його підписання, а відтак, оскільки мав місце дефект волевиявлення під час укладення договору з боку співвласників будинку, є підстави для визнання такого договору недійсним. Вказувала на те, що позивач за зустрічним позовом є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Спірний правочин порушує права ОСОБА_1 , як співвласника майна у багатоквартирному будинку, оскільки зі свого боку вона його не підписувала, про його існування дізналась після дати укладення спірного правочину в рамках судової справи. Вважає, що спірний правочин порушує її ( ОСОБА_1 позивача за зустрічним позовом) права, зокрема, які визначено ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»: 2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; 5) знайомитися з протоколами зборів співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі. Зазначає, що підлягає належній правовій оцінці в судовому порядку протокол збрів співвласників, який є підставою, з боку співвласників багатоквартирного будинку для укладення спірного правочину. Такий протокол відсутній у розпорядженні ОСОБА_1 , про його існування позивач за зустрічним позовом дізналась в межах судової справи № 357/11130/21. Вказує на те, що спірний правочин укладено без дотримання положень ЦК України, які регламентують укладення правочину, та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а саме: недодержання, в момент вчинення спірного правочину з боку співвласників будинку, вимог, які встановлені ч. 1- ч.3 ст. 203 ЦК України, що призвело до порушення прав ОСОБА_1 та недотримання, на момент укладення спірного правочину, положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спільний розгляд первісного та зустрічного позову не є доцільним, це розширить предмет доказування та збільшить обсяг доказового матеріалу, оскільки предметом первісного позову є стягнення вартості наданих позивачці ОСОБА_1 житлово-комунальних послугКомунальним підприємством Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №6 , а предметом зустрічного позову ОСОБА_1 є визнання недійсним договору № 2 від 02.07.2021 року про надання послуг з управління багатоквартирного будинку від 02 липня 2021 року, укладеного міжКомунальним підприємством Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора №6 та Уповноваженими співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 в особі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зокрема, з підстав відсутності у вказаних осіб повноважень на його підписання, стороною якого ОСОБА_1 не була. Окрім того, зустрічний позов пред'явлено не тільки до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №6, а і до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які підписали оскаржуваний стороною відповідача договір, що також не сприятиме ефективному та швидкому розгляду первісного та зустрічного позову . Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив право апелянта на доступ до правосуддя, відмовивши у реалізації апелянтом ефективного способу захисту колегія суддів відхиляє, з огляду на таке. Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним. Тобто такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу. Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер і, при наявності будь-якої з них, зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом. Таким чином, повернення зустрічної позовної заяви не є порушенням права відповідача на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає зверненню до суду з таким позовом у загальному порядку. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Колегія апеляційного суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення сторони відповідача щодо питання доцільності розгляду справи за обома позовами, повернення зустрічного позову здійснено з додержанням визначеного законом порядку, при цьому права чи законні інтереси учасників справи порушені не були. Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно ст. 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2024 рокупостановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Глеваського Віталія Васильовича. Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Глеваського Віталія Васильовича залишити без задоволення. Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий Судді: