Постанова 4824 № 757/12465/24-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 757/12465/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/14356/2024Головуючий у суді першої інстанції - Литвинова І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 листопада 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В., секретар Ламбуцька Т.О., за участю: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, В С Т А Н О В И В: У березні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА", в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 162248,87 грн., яка складається з: 38 882, 24 грн - розмір невиплаченої заробітної плати, 123 366, 63 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 % від стягнутої заборгованості по невиплаченій заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 32 449, 77 грн., судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн. В обґрунтування вказано, що позивач був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з посади менеджера з направлення АЗ та страховки департаменту комерції, відділу комплементарних продажів. Позивачу було видано трудову книжку, копію наказу про звільнення та розрахунковий листок. Проте, відповідачем не було проведено остаточний розрахунок, заборгованість по заробітній платі в день звільнення виплачена не була. У зв'язку з цим, позивач кілька раз звертався в усному порядку до керівництва ТОВ "Дієса" з прохання провести повний розрахунок, проте усі звернення були проігноровані відповідачем з посиланням на настання форс-мажору. Однак, відповідач не надав позивачу жодного доказу, що саме департамент комерції, де працював позивач, зазнав форс-мажору, або наслідків бойових дій чи інших обставин непереборної сили. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06.06.2024 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «ДІЄСА» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у розмірі 162 248, 87 грн, яка складається з 38 882, 24 грн. - невиплачена заробітна плата, 123 366, 63 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, судовий збір 1 211, 20 грн, витрати на правову допомогу - 32 449, 77 грн. (а.с. 187-192). В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. Також, апелянт просить вирішити питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору, виходячи із принципів розумності та пропорційності задоволених позовних вимог. В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено факт перебування під впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що вплинули на фінансову стабільність Товариства і поставили під загрозу можливість виконання фінансово-господарських зобов`язань. Також, звертає увагу на значно завищений розмір задоволених судом першої інстанції витрат на правову допомогу по типовій справі, яких у провадженні представника позивача, який представляє колишніх працівників відповідача знаходиться більше 10 позовів, що, у свою чергу, зумовлює постановлення рішення про значне зменшення задоволення таких витрат до 5000,00 грн. (а.с. 194-200). Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.09.2023 ОСОБА_3 , який з 01.03.2013 працював в ТОВ «ДІЄСА», був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з посади менеджера з направлення АЗ та страховки департаменту комерції, відділу комплементарних продажів, що підтверджується наказом № Z00/13/09/011 від 13.09.2023 та записами у трудовій книжці (а. с. 20-22, 23). Останнє надходження коштів на банківський рахунок позивача, з призначенням платежу «Зарахування заробітної плати за червень 2023 року» у сумі 8 830, 50 грн. без ПДВ було 25.07.2023 (а. с. 24). Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем, у порушення статті 116 КЗпП України, не було проведено позивачу всіх виплат, які належать йому при звільненні. При цьому, судом першої інстанції не були прийняті до уваги та не надано оцінки поясненням та доказам відповідача про відсутність вини підприємства у невиплаті належних звільненому працівникові сум в день звільнення у зв`язку із існуванням форс-мажорних обставин, обгрунтовуючи свій висновок тим, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів того, що порушення по невиплаті усіх необхідних сум заробітної плати при звільненні позивача сталися внаслідок настання обставин непереборної сили (форс-мажору, ведення на території, де знаходиться роботодавець, воєнних дій). Суд апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком суду, з огляду на наступне. Так, згідно із частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установлена статтею 117 КЗпП України. Відповідно до часини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц). За положеннями статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку проте, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Разом з тим, згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Відповідно, частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин (пункт 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц). Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Отже, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто, свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства. У свою чергу, статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Викладене свідчить, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (обов`язків) - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні». Разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо. Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року справа № 905/857/19). 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє на цей час. У листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). 24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. Відповідно до частини 2, 3 статті 10 Закону № 2136-ІХ роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати; роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили; звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. Аналіз наведеної спеціальної норми права дозволяє дійти висновку про те, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. Таким чином, існування обставини воєнного стану, фактів окупації та ведення бойових дій, а можливо також і знищення майна підприємства чи існування інших обставин, в тому числі існування дебіторської заборгованості, не спростовують факту існування заборгованості по заробітній платі і не звільняють від обов`язку виплати заробітної плати. Проте, роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці та за несвоєчасне проведення розрахунку. Так, із долученого представником відповідача до матеріалів справи сертифіката №3000-240827 від 23.04.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вбачається, що Київська торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): збройна агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, відсутність доступу та/або знищення активів (основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі; повне знищення активів підприємства (основних засобів та товарів) за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходився основний товарний склад внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу (обстріл) щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у термін з 12 березня 2022 року за статтями 94 та 115-117 КЗпП України, статтями 1 та 24 Закону України «Про оплату праці» з урахуванням статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які унеможливили його виконання в зазначений термі. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 12 березня 2022 року, дата закінчення тривають на 23 квітня 2024 року. У долученій відповідачем до справи ухвалі Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі № 910/3368/24 за заявою ТОВ «ДІЄСА» про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство суд встановив, що збитки внаслідок збройної агресії російської федерації проти України в загальному розмірі перевищує 26582675 доларів США 97 центів, які були вилучені з обігу Товариства. Також, у постанові від 24.01.2024 Солом`янський районний суд міста Києва у справі № 760/29187/23 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 41 КУпАП генерального директора ТОВ «ДІЄСА» суд встановив, що заборгованість із виплати заробітної плати перед звільненими та працюючими працівниками ТОВ «ДІЄСА» виникла внаслідок бойових дій та окупації частини території України, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що призвело до знищення частини складських приміщень товариства та втрати контролю над частиною магазинів торгівельної мережі Ельдорадо, діяльність яких була призупинена, а деяких - припинена у зв`язку із фізичним знищенням. Отже, виходячи з вищевстановлених обставин справи, можна дійти висновку, що унеможливлення виконання ТОВ «ДІЄСА» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: збройна агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, відсутність доступу та/або знищення активів (основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі; повне знищення активів підприємства (основних засобів та товарів). Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором. Тобто, між обставинами непереборної сили, які засвідчені сертифікатом від 23.04.2024 № 3000-240827, та неможливістю належного виконання ТОВ «ДІЄСА» обов`язку із своєчасного проведення розрахунку при звільненні позивача, є причинно-наслідковий зв`язок. Таким чином, у трудових правовідносинах між сторонами з 12.03.2022 виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин, був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами трудового договору, обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі, щодо позивача. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскільки вина роботодавця є обов`язковою умовою для застосування ст. 117 КЗпП України, підстав для покладення на відповідача обов`язку із виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача немає. Однак, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та припустився порушень вимог процесуального закону, та безпідставно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України). При цьому, слід зазначити, що не дивлячись на оскарження та перегляд судового рішення лише в частині стягнення середнього заробітку, рішення слід скасувати повністю та ухвалити нове про суті пред`явлених вимог, оскільки у резолютивній частині рішення судом зазначена загальна сума стягнення без утримання податків та інших обов`язкових платежів і виокремлення суми середнього заробітку утруднить видачу виконавчого документу. Більш того, у зв`язку із скасуванням рішення в частині задоволених вимог про стягнення середнього заробітку підлягають перерозподілу й судові витрати, зокрема витрати на правову допомогу. На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати у розмірі 38 882, 24 грн. Також слід зазначити, що у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1816 грн.60 коп. При цьому, внаслідок зменшення присуджених до стягнення сум, колегія суддів приходить до висновку про зміну розміру витрат на правову допомогу до 5000,00 грн., з урахуванням складності справи, виконаних робіт представником та враховуючи вимоги розумності і справедливості. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" - задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату у розмірі 38882 (тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят два) грн. 24 коп., з утриманням з цієї суми визначених законом податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп. Відомості про учасників справи: Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса", код ЄДРПОУ 36483471, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська,

45. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 29 листопада 2024 року. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва О.В. Кафідова