Постанова 4807 № 336/8749/24

Дата документу 29.11.2024 Справа № 336/8749/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/8749/24 Провадження №22-ц/807/2176/24 Головуючий в 1-й інстанції Дацюк О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2024 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Водоканал» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2024 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за заявою Комунального підприємства «Водоканал» про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за житлового-комунальні послуги, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року КП «Водоканал» звернулось з заявою про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги. Заяву підписано та подано до суду представником заявника ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності від 29.12.2023 року, копія якої додана до заяви. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2024 року, відмовлено у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «Водоканал» про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги. Не погоджуючись з вказаною ухвалою судуКомунальне підприємство «Водоканал» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що заявником надано належні докази наявності повноважень у представника, який подав до суду заяву про видачу судового наказу, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у видачі судового наказу. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відмовляючи у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «Водоканал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, суд першої інстанції зазначив, що заяву підписано та подано до суду представником заявника ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності від 29 грудня 2023 року, копія якої додана до заяви, проте, зазначеною довіреністю представнику не надані повноваження на підписання та подання до суду саме заяв про видачу судового наказу. Проте, такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на законі, а тому з ними не можна погодитися. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України). Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Порядок вирішення справ в наказаному провадженні законодавцем визначено в Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України(статті 160-173). Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України). Частиною 2 вказаної вище статті зазначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Статтею 163 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу. Саме безспірність вимог є підставою для видачі судового наказу, в іншому випадку вирішення питання стягнення заборгованості вирішується судом в порядку позовного провадження (загального або спрощеного) з дотриманням принципів змагальності сторін, доведення учасниками справи обставин, що мають значення для справи і на які кожна сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно із частиною першою статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка немає процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка немає права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Вимоги щодо змісту заяви про видачу судового наказу та документів, що додаються до заяви, викладені в статтях 161 і 163 ЦПК України. Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу, підписаної представником позивача, додається документ, що підтверджує повноваження представника заявника. За ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи) або через представника. Згідно з ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 62 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про видачу судового наказу КП «Водоканал», підписаної юрисконсультом Шинкаренком Д.О., додано довіреність № 20 від 29 грудня 2023 року. Довіреність видана генеральним директором КП «Водоканал» Шаповал А.А., що діє на підставі Статуту. Додана до матеріалів справи копія довіреності № 20 від 29 грудня 2023 року дійсна до 31 грудня 2024 року (а.с.4). Зі змісту даної довіреності на представництво інтересів КП «Водоканал» вбачається, що юрисконсульт ОСОБА_3 уповноважений представляти інтереси КП «Водоканал» на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, правоохоронних органах, державній виконавчій службі, нотаріаті та інших адміністративних органах, державній виконавчій службі, нотаріаті та інших адміністративних органах України, а також в усіх судах всіх інстанцій…….. з правом здійснення всіх процесуальних дій, передбачених чинним законодавством України, в тому числі: зміни позову, зміни підстави або предмету позову, оскарження судових рішень, ухвал, постанов, пред`явлення виконавчого документа до стягнення, засвідчувати копії документів довірителя, оформлення скарг, клопотань, заяв, в т.ч.і позовних заяв,та інших процесуальних документів за своїм підписом. Відповідно до положень Цивільного процесуального законодавства заява про видачу судового наказу є процесуальним документом, який розглядається судом в порядку наказного провадження. Долучена до заяви про видачу судового наказу належним чином завірена копія довіреності № 20 від 29 грудня 2023 року відповідає вимогам законодавства щодо представництва інтересів юридичної особи та має належний обсяг повноважень на підписання та подання процесуальних документів, в тому числі заяв про видачу судового наказу. Отже, представником заявника до заяви про видачу судового наказу були додані документи, які підтверджують його повноваження. Таким чином, заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу із дотриманням вимог ст. ст. 161, 163 ЦПК України. Однак, судом першої інстанції не було належним чином надано оцінку поданим документам, що призвело до постановлення необґрунтованої ухвали про відмову у видачі судового наказу. Виходячи з вище викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підписання та подання заяви про видачу судового наказу особою, яка не має права її підписувати та подавати, є безпідставним. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу заявнику, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. З огляду на вищенаведене, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2024 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повна постанова складена 29 листопада 2024 року. Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар Судді: І.В. Кочеткова О.З. Поляков