Постанова Київський апеляційний суд № 759/20761/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 759/20761/24 Головуючий у І інстанції Поплавська О.В. Провадження № 33/824/5390/2024 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 25 листопада 2024 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Хобти Сергія Григоровича на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, УСТАНОВИВ: Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024року ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі605,60 грн. Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Хобта С.Г. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024року скасувати, провадження у даній справі закрити, у зв`язку з відсутності складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що працівники поліції здійснили незаконну зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , ними не задокументовано та не доведено належними доказами факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що могло би стати підставою, визначеною положеннями ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», для зупинки транспортного засобу. Таким чином, дії поліцейських щодо зупинки транспортного засобу вимогам закону не відповідали. З метою маскування факту незаконної зупинки транспортного засобу, працівниками поліції надано до суду змонтований відеозапис, який за своїм змістом підтверджує порушення частини 5 статті ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото та кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом МВС №1026 від 18.12.2018, де визначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення. Апелянт також вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано того факту, що водій неодноразово наголошував працівникам поліції, що не відмовляється пройти огляд на стан сп`яніння. Дана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи відеозаписом. Крім того, ОСОБА_1 до ознайомлення його зі змістом протоколу сам запропонував поліцейському пройти тест на стан сп`яніння, на що отримав відмову від поліцейського. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Хобта С.Г. зазначає, що працівник поліції ввів водія в оману, порушуючи порядок складання адміністративного матеріалу, шляхом роз`яснення недостовірної інформації про можливість водія протягом 3 годин пройти тест на стан сп`яніння у разі його незгоди пройти його на місці, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом МОЗ та МВС від 09.11.2015 № 1452/735. Звертає увагу апеляційного суду на те, що після того як працівники поліції вимкнули свої бодікамери, ОСОБА_1 запропонував доставити його у заклад охорони здоров`я для проходження освідування на стан сп`яніння, на що працівники поліції відмовили, направлення на проходження огляду на стан сп`яніння останньому не надали, тому водій самостійно звернувся у встановлений законом термін до сертифікованого закладу охорони здоров`я (Соціотерапію) та пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, за результатами якого у ОСОБА_1 алкогольного сп`яніння не виявлено. Враховуючи вищевказане, захисник ОСОБА_1 - адвокат Хобта С.Г. вважає, що є очевидною відсутність доказів, які відповідно до положень ст. 251 КУпАП визначають відомості, що можуть бути належними доказами в ході підтвердження тих чи інших обставин, у зв`язку із чим вина ОСОБА_1 ґрунтується на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України, а позиція судді є однобічною та необ`єктивною, що призвело до неправильного прийняття рішення, тому справа, на переконання сторони захисту, підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В судовому засіданні адвокат Хобта С.Г.підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Заслухавши пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах. Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, п. 2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, вимоги вказаного п. 2.5 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було. Згідно з положеннями ч. ч. 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Разом із цим, згідно з п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас, за змістом п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року). Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом. В рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №128979 від 14 вересня 2024 року, який складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06 листопада 2015 року № 1376, та з якого вбачається, що ОСОБА_1 14 вересня 2024 року приблизно о 08:50 в м. Києві по просп. Ак. Корольова, 7, керував транспортним засобом «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР; - на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських (записані на лазерний компакт-диск), де зафільмовано подію, у зв`язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на відео зафіксовано, що працівники поліції 14 вересня 2024 року повідомили ОСОБА_1 причину зупинки, та в бесіді з останнім виявили наявні у нього ознаки алкогольного сп`яніння та неодноразово у період часу з 08:48:10 до 08:59:13 (зокрема, о 08:49:13, 08:54:00, 08:56:30, 08:56:44, 08:57:04, 08:59:13) пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або у лікаря-нарколога, однак ОСОБА_1 ухилявся від відповіді, висуваючи тільки свої вимоги, не пройшов огляд на місці зупинки та до лікаря нарколога з працівниками поліції не прослідував, та о 08:59:13 поліцейський остаточно фіксує відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, та приступає до складання протоколу. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При врученні співробітником поліції ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, останній жодних заперечень щодо неправильності його змісту та опису самої події не висловив. Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота, виявлені працівниками поліції 14 вересня 2024 року у ОСОБА_1 , в розумінні п. 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, а в разі відмови від проходження чи незгодою з результатами тесту в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 категорично відповідає працівникам поліції, що не збирається проходити будь-який огляд. Вказаний відеозапис підтверджує про факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння в законному порядку тасвідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП. Відеозапис є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео зафіксована вся подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За змістом положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду водіїв, не знайшли свого підтвердження, оскільки поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої спільним наказом МВС, МОЗ від 09 листопада 2015 № 1452/735. Крім того, з відповідними скаргами на дії працівників поліції ані ОСОБА_1 , ані його захисник - адвокат Хобта С.Г. не звертались, матеріали справи доказів про це не містять. Посилання на неповноту відеозапису досліджуваних подій, апеляційний суд критично оцінює, оскільки відеозаписом зафіксовані події з моменту початку спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , на місці зупинки транспортного засобу та до кінця складання адміністративного матеріалу, що повністю фіксує перебіг подій за участю ОСОБА_1 та відповідає наявному протоколу про адміністративне правопорушення. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 правил дорожнього руху не порушував та був безпідставно зупинений працівниками поліції не заслуговують на увагу та не спростовують порушення водієм п. 2.5 ПДР. Посилання на долучений до матеріалів справи висновок КНКЛ «Соціотерапія» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складений 14 вересня 2024 року відповідно до якого ОСОБА_1 не перебуває у стані сп`яніння, не приймається апеляційним судом до уваги, оскільки даний висновок складено без присутності поліцейського, тому висновок не є дійсним у відповідності до ч. 5 ст. 266 КУпАП. Доводи щодо невручення ОСОБА_1 направлення на проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження вказаного огляду, що зафіксовано на відеозаписі з портативних відеореєстраторів працівників поліції. Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про те, що його безпідставно притягнули до адміністративної відповідальності не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, адвокатом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Хобти С.Г.залишенню без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Хобти Сергія Григоровича залишити без задоволення, постанову Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024року залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній