Постанова Харківський апеляційний суд № 635/439/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 635/439/24 Головуючий суддя І інстанції Савченко Д. М. Провадження № 33/818/1604/24 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2024 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю секретаря - Вакули Н.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Темнюкової М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Темнюкової М.І. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Постановою встановлено, що ОСОБА_1 , 03.01.2024 о 18 год. 25 хв. в Харківській області, Харківському районі, смт.Високий, вул.Ощепкова, б.57, керував автомобілем Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , із ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці, що не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з судовим рішенням захисником ОСОБА_2 на постанову суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу. Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини, які мають значення для правильного розгляду справи та порушив вимоги норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд першої інстанції не звернув увагу на порушення працівниками поліції вимог чинного законодавства щодо підстав зупинки транспортного засобу. Крім того, працівниками поліції відеофіксація велася небезперервно, а тому не містить відомостей щодо надання згоди ОСОБА_1 на проведення його огляду на стан сп`яніння. Разом з тим апелянт посилається на те, що працівниками поліції було порушено право на захист, оскільки вони не дочекались приїзду професійного захисника на місце зупинки. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, а також надали аналогічні зазначеним в апеляційній скарзі пояснення. Зокрема ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції повідомив, що від проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння він не відмовлявся, а працівники поліції помилково зафіксували відмову від проведення огляду. На подальші звернення до поліцейських про проведення огляду ОСОБА_1 було повідомлено, що відносно нього вже складаються матеріали про адміністративне правопорушення, а розпочати процедуру проведення огляду спочатку не має процесуальних підстав. Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції водій відмовився. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджуються наявними у справі відомостями, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 013074 від 03.01.2024 року, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 , 03.01.2024 о 18 год. 25 хв. в Харківській області, Харківському районі, смт. Високий, вул.Ощепкова, б.57, автомобілем Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , із ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці, що не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. (а.с. 1). В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №013074 від 03.01.2024 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «відмова», що свідчить про те, що ОСОБА_1 було ознайомлено із змістом вказаного протоколу та правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, однак від підпису про це у протоколі водій відмовився (а.с.1); Про порушення своїх прав працівниками поліції ОСОБА_1 під час надання пояснень у протоколі не зазначив. Відповідно до відомостей довідки Інспектора СРПП ВП №3 ХРУП №1 в Харківській області, згідно яких ОСОБА_1 09.01.2019 року отримав посвідчення водія НОМЕР_2 (а.с.3), а тому не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов`язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 . Відомостями направлення на огляд особи з метою виявлення стану сп`яніння встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння не проводився (а.с. 2). Згідно відомостей рапорту інспектора Хачатряна Ш. встановлено, що 03.01.2024 під час несення служби екіпажем було отримано інформацію від громадян про можливе керування автомобілем особою в стані сп`яніння або в хворобливому стані. З метою перевірки цієї інформації було зупинено автомобіль Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . У водія було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я однак ОСОБА_1 уникав відповіді на законну вимогу поліцейського. У зв`язку з чим на водія було складено протокол про адміністративну відповідальність. З відомостей рапорту Начальника СРПП ВП№3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області С. Баглаєнко вбачається, що відомості відеозапис відповідають дійсності. Відомостями відеозапису встановлено процедуру проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння на блок посту. Водій уникає відповіді на законну вимогу поліцейського, мотивуючи свою відмову вилученням у нього посвідчення водія. При цьому належить зазначити, що поліцейський неодноразово пропонує ОСОБА_1 пройти відповідний огляд на стан сп`яніння. Крім того, на питання поліцейського за наслідками ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративну відповідальність особа, яка притягається від відповідальності також уникає відповіді. Зазначене об`єктивно сприймається, як не бажання водія ОСОБА_1 виконати вимогу поліцейського, щодо проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння. При цьому слід зазначити, що на відеозапису також зафіксовано пасажира, який неодноразово втручався у процес проведення визначеної законом правової процедури стосовно ОСОБА_1 . Відомостями аудіозапису, доданого до матеріалів справи судом першої інстанції згідно клопотання захисника ОСОБА_2 , встановлено, що до служби звернень за фактом подій, зазначених у протоколі ААД №013074 від 03.01.2024 неодноразово звертався пасажир транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 ОСОБА_3 . У своїх зверненнях ОСОБА_3 зокрема повідомив, що автомобіль було зупинено, а водія підозрюють у керуванні транспортного засобу в стані наркотичного сп`яніння. Після зупинки транспортного засобу працівники поліції не представилися. З приводу відмови ОСОБА_1 ОСОБА_3 зокрема повідомляє «ми вже згодні поїхати здати кров, однак ці люди (працівники поліції) вже не хочуть». Разом з тим, після зазначеного ОСОБА_3 звертався до служби звернень органів поліції із роз`ясненням можливості проведення самостійного огляду на стан сп`яніння та отримання відповідного направлення для цього. З усних пояснень ОСОБА_1 наданих ним особисто суду апеляційної інстанції вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено на блок пості особами у формі поліцейських, які не представились. Під час спілкування поліцейськими було повідомлено водія про ознаки наркотичного сп`яніння, які були перевірені ліхтариком. З приводу відмови від проведення огляду ОСОБА_1 зазначив, що від виконання вимоги поліцейського щодо проведення огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я він спочатку не відмовлявся, однак зазначив, що на прийняття цього рішення йому знадобилось приблизно десять хвилин. Разом з цим, зазначив, що про необхідність проведення такого огляду йому було необхідно повідомити свого друга та пасажира ОСОБА_3 , який і почав наполягати на безпідставності зупинки, що внесло сумніви у розуміння ОСОБА_1 обстановки, яка склалася. Таким чином водій повністю не розумів, що відбувається та покладався на свого друга. ОСОБА_1 повідомив суду апеляційної інстанції, що за таких обставин «боявся їхати», тобто проходити огляд. Однак в подальшому водій звернувся до працівників поліції із згодою пройти огляд на стан сп`яніння, проте отримав відмову у зв`язку із тим, що матеріали за фактом відмови ОСОБА_1 вже складаються. Крім того, на питання суду: «що в решті завадило водію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння?» ОСОБА_1 зазначив, що йому завадило те, що необхідно було заїхати до батьків де чекала його жінка. При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останній звертався до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції, які склали протокол про адміністративну відповідальність. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Крім того, матеріали справи не містять відомостей щодо результатів скарг, поданих засобами телефонного зв`язку ОСОБА_3 до лінії звернення Національної поліції. Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення за відмову ОСОБА_1 від проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння. Матеріали справи не містять відповідних відомостей що обумовлюють невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині. Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що знайшло своє підтвердження у неспростовних відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи. Разом з цим суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід`ємному взаємозв`язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду, яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. Відомостей про порушення проведення порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння матеріали справи не містять. Не надано таких відомостей і суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв`язку із нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв`язку із вимогами ч.1 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на момент скоєння правопорушення, встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин надання водієм такої відмови. За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп`яніння, саме зобов`язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов`язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп`яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок уникати юридичної відповідальності. За таких обставин, наявність неспростованих відомостей протоколу ААД№013074 та долучених до нього доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави вважати сторонньому спостерігачу, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення огляду водія на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Доводи апелянта про безпідставність зупинки ОСОБА_1 , а також про те, що працівниками поліції не надано обґрунтованої відповіді про особу, яка повідомила про керування транспортним засобом особою, яка притягається до адміністративної відповідальності у стані сп`яніння є суб`єктивними з огляду на наступне. Ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом. Зокрема, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону поліцейський може зупинити транспортний засіб якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Крім того, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону «Про Національну поліцію». Згідно до приписів ст. 31 Закону «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи. Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати прав або зобов`язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи. При цьому належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2024 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час оспорюваної події. Згідно з п. 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби зокрема і в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду. Вимогою пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порушення цієї вимоги водіями становить небезпеку для дорожнього руху як для водія так і для інших учасників дорожнього руху. Крім того, приписами ст. 130 КУпАП зокрема передбачена відповідальність за керування транспортним засобом в стані сп`яніння. Пунктом 2.9 «б» Правил дорожнього руху керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції та увагу. Тобто, порушення п. 2.9 Правил дорожнього руху є самостійним складом адміністративного правопорушення. Порушення цих вимог може бути перевірено у встановлений законом спосіб під час зупинки транспортного засобу водія відносно якого є інформація про керування в стані сп`яніння, що узгоджується з приписами ст. 31, 32, 35 ЗУ «Про Національну поліцію». У цій справі інформація від громадян про керування транспортним засобом у стані сп`яніння надана органам Національної поліції була перевірена компетентним органом шляхом зупинки транспортного засобу за наступних обставин. З відомостей матеріалів справи, а саме: відеозапису, аудіозапису та усних пояснень ОСОБА_1 , які він надав суду апеляційної інстанції добровільно вбачається, що особу, яка притягається до адміністративної відповідальності було зупинено працівниками поліції на блок-пості в темну пору доби, що не суперечить вимогам Порядку, а також ст. 31, 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, відомостями відповіді начальника ВП№3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області на запит від 20.06.2024 року (а.с.54) встановлено, що надати інформацію з яких саме джерел надійшла інформація, що водій автомобілю Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 перебуває в хворобливому стані або в стані сп`яніння неможливо у зв`язку із спливом тривалого часу. Ця відповідь свідчить, що така інформація була, однак від кого вона поступила з`ясувати працівникам ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області з об`єктивних підстав не вдалось. Разом з цим належить зазначити, що органи Національної поліції зобов`язані реагувати на інформацію, отриману з будь-яких джерел та яка стосується конкретної особи або містить фактичні дані про вчинення правопорушення, яка може бути перевірена, що узгоджується з приписами п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію». Відомості матеріалів справи об`єктивно свідчать про належне виконання працівниками поліції своїх повноважень у цій частині. За таких обставин твердження апелянта щодо безпідставності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є суб`єктивними та необґрунтованими. Доводи сторони захисту про те, що відеозапис не містить усіх відомостей для об`єктивного розгляду цієї справи, оскільки не є безперервним належить вважати суб`єктивними з огляду на наступне. Відповідно довимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Крім того слід звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження. Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів. Разом з тим належить зазначити, що відповідно до розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 21.03.2022 року заборонено з 21 березня на період дії правового режиму воєнного стану на території Харківської області використання відеореєстраторів та інших пристроїв для фото- і відеофіксації під час використання автомобільного та мототранспорту для фото- і відеозйомки доріг загального користування, об`єктів загального призначення, об`єктів інфраструктури, блокпостів, укріплень, розташування, зосередження чи переміщення військових частин (підрозділів) сил оборони. Системний аналіз змісту цього розпорядження свідчить про те, що в ньому не йдеться про заборону фото- і відеозйомки лише для цивільного населення. Мова йде саме про заборону використання фото і відеозйомки під час використання будь-якого автомобільного транспорту та мототранспорту, що вочевидь спростовує такі твердження апелянта. Більш того, відеозапис доданий до оспорюваного протоколу відображає усі відомості для встановлення процесуально визначальних фактів для правильного розгляду цієї справи, а саме відмову ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп`яніння. Разом з тим, усі відомості відеозапису узгоджую із іншими наявними у матеріалах відомостями, зокрема відомостями письмових пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також аудіозапису, який є наявним у матеріалах справи. За таких обставин відомості протоколу, а також доданих до нього доказів, які оцінюються судом у їх невід`ємному взаємозв`язку дають підстави вважати сторонньому спостерігачу, що саме ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом та будучи зупиненим поліцейськими на блок-пості відмовився від виконання законної вимоги поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. За таких обставин доводи апелянта в цій частині є суб`єктивними та розцінюються судом, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 . Доводи сторони захисту про те, що від проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 не відмовлявся, а його відмова від проведення такого огляду була сприйнята працівниками поліції передчасно та помилково, оскільки, на його думку, прямої відмови водій не висловлював та чекав на отримання консультації адвоката є суб`єктивними з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно вимог п. 12 розділу 2 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Вимогами п. 1 розділу 3 Інструкції перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я України, Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Відповідно до ч.4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Разом з тим належить зазначити, що реалізація превентивної функції права на захист, яка спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, щодо наявності якої зазначає Конституційний Суд України у рішенні від 30.09.2009 року, з огляду на певні приписи чинного законодавства щодо проведення медичного огляду на стан сп`яніння не може бути абсолютною у демократичній державі оскільки, відповідно до імперативних вимог ч. 4 ст 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. . Натомість вимога, передбачена п. 2.5 ПДР щодо проведення огляду на стан сп`яніння для водія є обов`язковою. Порушення цієї вимоги тягне відповідальність за ст. 130 КУпАП з моменту фіксування відмови водія від проведення огляду на стан сп`яніння не залежно від підстав надання такої відмови. Отже, законом встановлено обмежений час за який поліцейський зобов`язаний доставити водія до закладу охорони здоров`я. Порушення цієї вимоги призведе до недійсності проведеного огляду, і як наслідок - до уникнення водієм відповідальності за скоєне правопорушення. Факт виїзду захисника на місце зупинки транспортного засобу передбачає втрату у часі на виконання працівниками поліції імперативних вимог чинного законодавства щодо забезпечення проведення огляду водія в закладі охорони здоров`я протягом двох годин з моменту виявлення ознак сп`яніння чи перебування під впливом засобів, які знижують увагу водія, що надає особі відносно якої проводиться визначена законом правова процедура можливість створити штучні передумови для уникнення від відповідальності. При цьому використання водієм права на захист не обмежується, оскільки кожна особа може скористатись правовою допомогою за допомогою засобів дистанційного зв`язку, а саме: за допомогою телефону або месенджерів, а також викликати професійного захисника до закладу охорони здоров`я де і буде проводитись його огляд. З відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості з`єднатися із адвокатом засобами телефонного чи електронного зв`язку. Більш того, про необхідність залучення професійного захисника будь-яких клопотань працівникам поліції не зазначав. Про отримання певної консультації від адвоката було зазначено працівникам поліції лише після ознайомлення водія із протоколом. Крім того, відповідно до приписів ч. 2 ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. При цьому слід зазначити, що працівниками поліції лише складається протокол про адміністративне провадження та збираються докази на підтвердження встановлених ним відомостей, а розгляд справи провадиться судом відповідно до ст. 221 КУпАП та переглядається судом апеляційної інстанції відповідно та порядку, передбаченому ст. 294 КУпАП. Більш того, реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема і права на захист за вільним вибором захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, кожна особа, зокрема і ОСОБА_1 , має право як і під час перебування матеріалів справи в установі Національної поліції, працівники якої склали протокол про адміністративну відповідальність, так і під час перебування та розгляду справи судом. З відео запису вбачається, що на неодноразові вимоги поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 уникав прямої відповіді, що об`єктивно сприймається стороннім спостерігачем як не бажання пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Крім того з аудіозапису, а також усних пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наданих суду апеляційної інстанції вбачається, що під час складання матеріалів працівниками поліції ОСОБА_1 змінив свою процесуальну позицію та погодився пройти огляд на стан сп`яніння. Однак з цього приводу водій був повідомлений працівниками поліції, що відмова ОСОБА_1 від проведення огляду вже зафіксована та складаються матеріали про адміністративне правопорушення, а тому розпочати визначену правову процедуру спочатку не має процесуальної можливості. Разом з тим належить зазначити, що відмова може бути надано не тільки у вербальній формі. Відмовою вважається будь яка дія водія спрямована на ухилення від відповідальності. Більш того в судовому засіданні під час апеляційного розгляду з приводу того, що завадило особі, яка притягається до адміністративної відповідальності пройти огляд у встановленому законом порядку ОСОБА_1 зазначив, що йому завадила необхідність заїхати до батьків де чекала його дружина, що безперечно свідчить про його небажання проходити огляд на стан сп`яніння та, як наслідок, про відмову від його проведення. За таких обставин доводи апеляційної скарги у цій частині належить вважати суб`єктивними та необґрунтованими та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 . Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції не було встановлено та перевірено жодної з ознак наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 є безпідставними та спростовуються відомостями усними поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наданих ним суду апеляційної інстанції добровільно. Відповідно до цих пояснень, поліцейським було перевірено таку ознаку наркотичного сп`яніння, як реакцію очей на світло шляхом застосування ліхтарика, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині та свідчить про проведення поліцейським якісної правової процедури. Оцінюючи відомості цих доказів у справі у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Клопотання захисника Темнюкової М.І. про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновивши їй строк на апеляційне оскарження постанови Харківського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2024 року. Апеляційну скаргу захисника Темнюкової М.І. залишити без задоволення. Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков