Постанова Харківський апеляційний суд № 643/225/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 643/225/24 Головуючий суддя І інстанції Афанасьєв В. О. Провадження № 33/818/1107/24 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2024 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю секретаря Гуржія І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Мартовицького К.В. на постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 13 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - в с т а н о в и в: Цією постановою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПта накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять шістдесят) гривень 60 копійок. Постановою встановлено, що 27.12.2023 о 23-01 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 217030 ЗНГ», державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр. Ювілейному, 59/56 в м. Харкові з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння, на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я (КЗОЗ ХОНД) відмовився на службову бодікамеру 470747, 472928. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та здійснив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисником ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі захисник просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити апеляційне провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовував тим, що судом першої інстанції не з`ясовано всіх обставин, які підлягають з`ясуванню, а також не надано належної правової оцінки відомостям, наявним у матеріалах справи. Зокрема, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що працівники поліції ОСОБА_1 зупинили безпідставно та в порушення вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», а також матеріали справи, на думку захисника, не місять відомостей про керування транспортним засобом. Крім того, було порушено порядок складання матеріалів про адміністративне правопорушення, а саме: відеозапис не є безперервним та не підписаний електронним підписом посадової особи, а також рапорт не містить резолюцій компетентної особи та, на думку апелянта, не може бути доказом у цій справі. Поряд з цим, сторона захисту вважає, що водія не було відсторонено від керування автомобілем. За таких обставин сторона захисту вважає, що вина ОСОБА_1 у цьому провадженні поза розумним сумнівом не доведена. В судове засідання сторона захисту не з`явилася. Захисник Мартовицький К.В. на адресу Харківського апеляційного суду надав заяву, в якій проси розглядати подану ним апеляційну скаргу відсутності сторони захисту. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. За таких обставин апеляційна скарга підлягає розгляду в межах її доводів та відомостей наявних в матеріалах справи. Дослідивши матеріали справи, а також доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відмовився. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджуються наявними у справі відомостями, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 602038 від 27.12.2023 року, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «ВАЗ 217030 ЗНГ», державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр. Ювілейному, 59/56 в м. Харкові з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння, на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я (КЗОЗ ХОНД) відмовився на службову бодікамеру 470747, 472928. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та здійснив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1). В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 602038 від 29.12.2023 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «відмова» та підпис водія. Будь-яких заперечень, пояснень чи зауважень щодо складеного протоколу, порушення його прав працівниками поліції жодним чином не зазначив (а.с.1); Згідно відомостей довідки ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 видане 11.11.2004 року (а.с.2); З відомостей акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів де в графі «результат огляду на стан сп`яніння» зазначено «відмова» вбачається що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння (а.с. 4); З відомостей направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння не проводився (а.с.5); З відомостей рапорту вбачається, що 27.122023 під час несення служби за порушення комендантської години та порушення п.п. 9.2 «б» ПДР було зупинено транспортний засіб ВАЗ 217030 ЗНГ під керуванням ОСОБА_1 . В ході спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНКЛ. На законну вимогу працівника поліції пройти огляд ОСОБА_1 відмовився. У зв`язку з чим на водія було складено протокол про адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водія було відсторонено від керування під розписку. Транспортний засіб був залишений без порушення ПДР. Відповідно до відомостей розписки ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортними засобами. Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, наданих Управлінням патрульної поліції в Харківській області (додаток до протоколу ААД№602038 (а.с. 3) встановлено рух транспортного засобу в комендантську годину, а також його зупинку працівниками поліції та складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Так, під час спілкування працівниками поліції водію було повідомлено, що його було зупинено під час дії комендантської години, а також у зв`язку з порушенням водієм безпеки дорожнього руху, а саме: під час руху автомобіля дитина не була пристебнута паском безпеки та пів тулубом виглядала з заднього лівого пасажирського вікна. Після цього у ОСОБА_1 було виявлено ознаку алкогольного сп`яніння запах алкоголю з порожнини рота, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я. Від виконання законної вимоги працівника поліції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності відмовилась. ОСОБА_1 було ознайомлено із правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також із змістом складеного протоколу. Під час складання працівниками поліції протоколу про адміністративну відповідальність ОСОБА_1 про порушення його прав в будь-який спосіб не зазначив, жодних клопотань не зазначив. Однак суд вважає належним зазначити, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності під час складання відповідного адміністративного матеріалу неодноразово пропонувала працівнику поліції неправомірну вигоду в розмірі 3000 гривень готівкою щодо відмови посадовою особою від проведення розпочатої законної правової процедури. Про зазначене працівниками поліції було повідомлено на лінію «102». Зазначене свідчить про те, що водій усвідомлює протиправність свого діяння та наслідки відмови від огляду на стан сп`яніння. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останні зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині. Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, що знайшло своє підтвердження у відомостях протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.1), відеозапису (а.с.3) та інших відомостях, наявних у матеріалах справи. Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 було зупинено безпідставно та всупереч вимогам ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» є необґрунтованими та спростовуються відомостями матеріалів справи. Ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом. Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону «Про Національну поліцію» у разі наявності підстав, визначених іншими правовими нормами. Так, згідно приписів ст. 31 Закону «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи. Застосування цієї статті, працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати прав або зобов`язувати поліцейського застосувати чітко визначені Законом превентивні заходи. Згідно відомостей рапорту та відеозапису у їх сукупному зв`язку, зупинивши транспортний засіб ОСОБА_1 , працівниками поліції було повідомлено водію про причину його зупинки, пов`язаною із дією на час зупинки його транспортного засобу комендантської години 23 год. 01 хв, а також порушення водієм вимог щодо безпеки дорожнього руху, зокрема і встановлених ПДР, а саме: під час руху транспортного засобу дитина не була пристебнута пасками безпеки та пів тулубом виглядала з заднього лівого пасажирського вікна, що свідчить про дотримання працівниками поліції вимог с. 31, 35 ЗУ «Про Національну поліцію». За таких обставин доводи захисника в цій частині спростовуються відомостями матеріалів справи та розцінюються судом, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 . Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції було порушено порядок складання матеріалів про адміністративне правопорушення, а саме: відеозапис не може відображати подію повністю оскільки, думку захисника, не є безперервним на та не може бути доказом, оскільки не підписаний електронним цифровим підписом відповідальної особи, а рапорт не можна брати до уваги, оскільки він не містить відповідної резолюції щодо належності до цієї справи про адміністративне правопорушення є безпідставними та необґрунтованими у зв`язку із наступним. Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу. Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП відео фіксація є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, й обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджується зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №602038 від 27.12.2023 року, так й у долучених до нього доказах та не порушують вимог п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року № 1026. Поряд з цим суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що судами розглядаються матеріали справи, які направляються на їх адресу відповідно до визначеної ст. 221 КУпАП компетенцією та переглядаються судом апеляційної інстанції в межах та у спосіб, визначений ст. 294 КУпАП відповідно до його юрисдикції. При цьому матеріали про адміністративне правопорушення формує та направляє на адресу суду відповідальний працівник компетентного органу згідно його компетенції та покладених на нього службових обов`язків. Разом з цим суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід`ємному взаємозв`язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. Відомостей про порушення проведення порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння матеріали справи не містять. Не надані таких відомостей і суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв`язку із вимогами ч.1 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на момент скоєння правопорушення, встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин надання водієм такої відмови. За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп`яніння, саме зобов`язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов`язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп`яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок уникати юридичної відповідальності. Натомість, матеріали справи не містять будь-яких відомостей які, б свідчили про порушення працівником поліції вимог чинного законодавства, яким би була надана належна правова процедура (судове рішення, ухвалене в порядку КАС України, результати проведеної службової перевірки). Крім того слід звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження. Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів. Отже, матеріали справи не містять відомостей, які свідчать про те, що відповідальним працівником поліції до суду направлені докази (зокрема: відеозапис та рапорт працівника поліції) не в повному обсязі, а відомості які у них містяться неповно відображають оспорювані обставини події за участі ОСОБА_1 . Проте на відеозаписі чітко зафіксовано процесуально визначальні для правильного розгляду цієї справи факти керування транспортним засобом в комендантську годину та з порушенням водієм безпеки дорожнього руху, а також відмову водія від проведення на законну вимогу поліцейського огляду на стан сп`яніння, яку водій надав чітко у вербальній формі. Зазначене поза розумним сумнівом свідчить про вчинення ОСОБА_1 правопорушення п.2.5 ПДР відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин, доводи сторони захисту в цій частині є безпідставними та необґрунтованими. Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції не було відсторонено водія від керування транспортним засобом є безпідставним оскільки спростовуються відомостями розписки ОСОБА_1 , згідно відомостей якої він зобов`язався не керувати транспортним засобом впродовж доби. Оцінюючи відомості цих доказів у справі як окремо, так і в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника Мартовицького К.В. залишити без задоволення. Постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 13 червня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков