Постанова Черкаський апеляційний суд № 695/4809/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/609/24 Справа № 695/4809/23 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Бойко Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А. ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 листопада 2024 року м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Соломка І.А., при секретарі Бєлан О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 695/4809/23 щодо ОСОБА_1 , що надійшли з Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Федини О.В., - в с т а н о в и л а: Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; постановлено стягнути на користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп. Як встановлено судом першої інстанції, 25.11.2023 водій ОСОБА_1 о 07 годині в м.Золотоноша, по вул.Червонопрапорна, керував автомобілем ЗАЗ "SENS", державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Результат огляду 0,48 проміле. Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, вважаючи її прийнятою з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, представник ОСОБА_1 адвокат Федина О.В. подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а справу закрити на підставі ст.247 КУпАП. Апеляційні вимоги обгрунтував тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував фактичні обставини справи, допустив неналежне дослідження та оцінку наявних в матеріалах справи доказів. Зазначив, що вказані в протоколі обставини не підтверджені належними доказами, та надані докази не відповідають вимогам Закону та викликають обгрунтовані сумніви у їх достовірності. Огляд поліцейськими проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затверджено спільним наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735). Апелянт вказує, що йому незрозуміло, чому суд про згоду чи незгоду водія з результатами огляду намагається віднайти дані у відеозаписах, тоді як суворо регламентовано - обов`язкове складання поліцейськими Акту огляду (є додатком до Інструкції), де сама форма Акту передбачає окрему графу «З результатами огляду згоден» і яку ОСОБА_1 прямо відмовився підписувати саме через незгоду з результатами огляду на місці. Більш того - навіть відеозаписи свідчать, що ОСОБА_1 висловлював незгоду з результатами такого огляду, неодноразово наполягав на проведенні огляду у медичному закладі та прямо зазначив про це в протоколі, що підтвердили в судовому засіданні і допитані свідки. Апелянт зауважив, що ними була подана скарга на дії/бездіяльність поліції і поліцейського, який проводив огляд і не направив ОСОБА_1 для огляду лікарем до медичного закладу, саме за ненаправлення і було притягнуто поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Наголосив, що ОСОБА_1 і свідки-поняті, зупинені на місці події, свідок ОСОБА_2 , будучи «приведеними до присяги», в суді під час допиту підтвердили факт незгоди ОСОБА_1 з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння та його вимогу направити на огляд до медичного закладу, а також, що поліція відмовила у такому направленні. Більш того, свідок ОСОБА_2 засвідчив, що сам особисто забрав ОСОБА_1 від райвідділу поліції та доставив його до лікарні для засвідчення факту відсутності у ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння через самозвернення. Вважає, що працівник поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, діяв по відношенню до ОСОБА_1 упереджено, а також упередженість допустив і суд першої інстанції. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що після проходження огляу на стан алкогольного сп`яніння, побачивши результат приладу «Драгер», який становив 0.48‰, і який, як пояснили йому поліцейські , є перевищенням норми, він заперечив проти цього результату, пояснював, що алкоголь не вживав, вказував, що бажає пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, таке заперечення та бажання їхати до медичного закладу він висловлював працівникам поліції і в автомобілі під час складання протоколу про аміністративне правопорушення, на що йому працівники поліції повідомили, що він вже пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» і пройшла вже година, потрібно було раніше казати про бажання їхати до медичного закладу. Про свою незгоду з результатом проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння він також зазначив і в протоколі про адміністративне правопорушення, який було складено працівниками поліції. Про подію, яка сталася, він повідомив свого колегу по роботі ОСОБА_2 , який в подальшому забрав його з райвідділу та відвіз до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, який не виявив у нього ознак алкогольного сп`яніння. Представник ОСОБА_1 адвокат Федина О.В. пояснив, що ними була подана скарга на дії/бездіяльніть працівника поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення і безпідставно не направив ОСОБА_1 на його вимогу до медичного закладу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Заслухавши думку ОСОБА_1 та його представника адвоката Федину О.В., які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи, зваживши доводи апеляційної скарги, а також перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Зокрема, підлягають вирішенню питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. У відповідності з ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з ст. 6 Європейської Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Як передбачено ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий розгляд справи та встановлення обґрунтованості будь-якого висунутого проти нього обвинувачення. У практиці Європейського суду з людських прав існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня суспільної небезпеки (рішення у справі «+4 посилання» та ін.). Усталеною практикою Європейського суду з людських прав, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають належним чином бути викладені підстави, на яких вони ґрунтуються (рішення у справі «Морейра Феррейра проти Португалії (№ 2)» [ВП] (Moreira Ferreira v. Portugal (no. 2) [GC], заява № 19867/12, пункт 84, від 11 липня 2017 року). При розгляді питання справедливості кримінального провадження Суд встановлював, зокрема, що, ігноруючи конкретний, відповідний і важливий аргумент обвинуваченого, національні суди не виконують своїх зобов`язань запунктом 1статті 6 Конвенції (рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, пункт 280, від 21 квітня 2011 року). Право на справедливий судовий розгляд може вважатися ефективним, тільки якщо клопотання чи зауваження сторін дійсно «заслухані», тобто належним чином розглянуті судом (рішення у справі «Кармель Суліба проти Мальти» (Carmel Saliba v. Malta), заява № 24221/13, пункт 65, від 29 листопада 2016 року). За змістом п.42 рішення Європейського суду з прав людини «Бендерський проти України» від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені. Вказані вимоги закону і практику Європейського суду з прав людини при розгляді місцевим судом адміністративної справи щодо ОСОБА_1 не виконано та не застосовано в повній мірі, виходячи з наступного. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 247433 від 25.11.2023, результат тесту газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» від 25.11.2023 - 0,48 проміле; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння; показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , копію акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, відеозапис події. Разом з тим, місцевий суд, не надав належної оцінки переліченим доказам та при цьому безпідставно не взяв до уваги висновок за результатами службового розслідування щодо порушення нормативно-правових актів під час документування адміністративного правопорушення окремими поліцейськими Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області від 05.02.2024, в якому вказується про допущені порушення працівниками поліції вимог чинного законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 , в тому числі поліцейським ОСОБА_6 , чим допустив неповноту та необ`єктивність при розгляді справи, що вплинуло на законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення. Так, умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, алкогольного сп`яніння, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (в подальшому Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому Інструкція). Відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції - якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння. За ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Частиною 3 ст.266 КУпАП та п.7 розділу 1 Інструкції, п.6 Порядку передбачено, що у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення. Приписами п.8 Порядку передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від провдення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливоті застосування таких засобів в присутності двох свідів складає протокол про аміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Тобто проведення огляду водія, а в даному випадку - ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп`яніння повинен містити відповідний алгоритм дій працівника поліції, який проводить такий огляд зі складанням відповідних документів, зокрема: перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду, про порядок застосування спеціального технічного засобу; на вимогу особи надає їй сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (тобто показує особі сертифікат та свідоцтво про повірку); залучає двох свідків, які не можуть бути поліцейськими або особами, щодо неупередженості яких є сумніви (про це чітко прописано в Інструкції щодо неможливості поліцейським бути свідками огляду); видає особі, яка підлягає огляду, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, в якому зазначає підстави такого огляду, якими, в свою чергу, є одна чи кілька ознак сп`яніння, визначених у п. 3 вищевказаної Інструкції (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); за допомогою спеціального приладу проводиться огляд і в акті огляду фіксуються його результати. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння; якщо встановлений факт сп`яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (тобто до проведення огляду і складення відповідного направлення та акту огляду відсутні підстави складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП); якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно ч. 5 та 6 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Крім того, наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затверджено «Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису». Відповідно до вимог цієї інструкції включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжітощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розрядження. Отже, якщо із відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є небезперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі (ВС справа №216/5226/16-а (2-а/216/33/17). Для з`ясування всіх обставин справи, апеляційним судом був досліджений відеозапис події від 25.11.2023 за участю ОСОБА_1 , який міститься на оптичному носії інформації у вигляді CD-диску (а.с.4). Так, встановлено, що працівники поліції зупинили транспортний засіб ЗАЗ "SENS", державний номерний знак НОМЕР_1 , та попросили водія надати для перевірки документи, в подальшому водію запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», з`ясувавши чи запечатаний мундштук до алкотестера у водія ОСОБА_1 , який зазначив, що останній запечатаний, запросивши двох свідків, яким повідомили, що водій ОСОБА_1 буде проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння та пояснили порядок користування ним, працівник пліції проводить цей огляд, результат якого показав 0,48‰ проміле. Поліцейський показав результат водієві та свідкам, запитавши у водія чи згідний він з результатом, на що останній запитав, яка норма допустима, працівник поліції повідомив, що допустима норма 0,2 ‰ проміле, а у нього перевищує допустиме більше, ніж у два рази. В подальшому працівник поліції просить у ОСОБА_1 надати посвідчення водія для складання матеріалів про адміністративне правопорушення, однак таке прохання ОСОБА_1 ігнорує та починає телефонувати комусь та відходить в бік. Поліцейський відкриває водійські двері службового автомобіля і відеозапис закінчується о 07.11.43 год. відео 3 DSJ -00000000000021_100083. Відео продовжується о 07.55.22 год. відео 4 - DSJ -00000000000021_100083 на якому видно, що працівники поліції та ОСОБА_1 сидять в службовому автомобілі поліції. ОСОБА_1 тримає папери в руках та веде розмову з кимось по телефону, після якої з`ясував у працівників поліції, що буде якщо він не підпише документи, на що працівник поліції відповів, що у разі відмови потрібно це вказати в поясненні, та декілька раз запитував у водія ОСОБА_1 коли він вживав алкоголь, на що останній відповів, що не вживав. Поліцейський передає ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, так як він сидів на задньому сидінні та показує, де потрібно ставити підпис. ОСОБА_1 у розмові з працівниками поліції запитує за огляд на стан сп`яніння в медичному закладлі. На що поліцейські повідомляють, що він погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, та не подав клопотання при свідках про проходження огляду у медичному закладі, і вже пройшла година після його зупинки. Поліцейський уточнює чи відмовляється водій ставити свій підпис у акті огляду та на чеку алкотестера, ОСОБА_1 відмовився та передав поліцейському матеріали. На цьому відеозапис закінчується о 08.00.21 год. В подальшому поліцейський повідомив, що вони будуть направлятися до відділу поліції, на запитання ОСОБА_1 , як саме вони будуть їхати, поліцейський повідомив, що один поліцейський сяде за кермо автомобіля ОСОБА_1 , оскільки він відсторонений від керування транспортними засобами. Слід зуважити, що з мементу зупинки водія ОСОБА_1 о 06.59.44 год., спілкування його з працівниками поліції 07.11.43 год. відеофіксація не велася - відсутній відеозапис події, та розпочалася вдеофіксація лише о 07.55.22 год., тобто через 44 хв., і зміст цього часу, що відбувалося між поліцейськими та ОСОБА_1 , якого змісту між ними була розмова, суду не відомо. Піддаючи аналізу вказані відеозаписи, апеляційний суд дійшов до висновку, що працівники поліції під час стадії адміністративного розслідування фактично відмовили у задоволенні вимоги ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що свідчить про порушення порядку проведеного огляду, як того вимагає ст. 266 КУпАП. Для об`єктивності та повноти з`ясування всіх обставин цієї справи, працівникам поліції слід було запропонувати і забезпечити можливість ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі для визначення стану алкогольного сп`яніння і лише після цього робити висновки. Однак працівники поліції обмежились формальною констатацією факту керування автомобілем ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, хоча були зобов`язані дотримуватись інструкції та встановленого алгоритму дій, а не маніпулювати правами ОСОБА_1 та процесуальними документами. Також встановлено, що відеозапис не містить факту пояснення ОСОБА_1 причини зупинки його автомобіля, які правила дорожнього руху були порушені водієм ОСОБА_1 , роз`яснення ОСОБА_1 його прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, роз`яснення водію ОСОБА_1 , що у разі незгоди з результатами огляду проведеними за допомогою приладу «Драгер», який у останнього показав 0.48‰ проміле, він може пройти такий огляд в медичному закладі. При цьому апеляційний суд зауважує, що свідки, які були присутні при огляді ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_3 , ОСОБА_4 свідчили, лише про те, що вони були присутніми при такому огляді, однак вони не свідчили про те, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, а тому їх пояснення суд апеляційної інстанції не може вважати як належний доказ винуватості ОСОБА_1 у порушенні п.2.9 ПДР України. Крім того, судом був допитаний свідок ОСОБА_2 , який пояснив, що 25.11. 2023 йому зателефонував ОСОБА_1 та розповів, що його зупинили працівники поліції, запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, він погодився та результат виявився позитивним, з яким він не згоден. Він порадив йому поїхати до лікарні. Через деякий час він під`їхав до райвідділку, забрав ОСОБА_1 та вони поїхали до лікарні. Зовнішніх ознак сп`яніння у ОСОБА_1 він не бачив, запаху алкоголю від нього не відчував, однак ці пояснення суд першої інстанції при прийнятті рішення не взяв до уваги, як і консультаційний висновок лікаря психіатра про відсутність ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 . Разом з тим, апеляційний суд враховує висновок за результатами службового розслідування щодо порушення нормативно-правових актів під час документування адміністративного правопорушення окремими поліцейськими Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області від 05.02.2024, в якому вказується про допущені порушення працівниками поліції вимог чинного законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 , зі змісту якого вбачається, що за порушення вимог п.1,2 ч.1 ст.18 ЗУ «Про Національну поліцію», ч.1, п.2,4 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ч.3,4 ст.266 КУпАП, п.7 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, п.7, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 №1103, п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, пропонувалося застосувати до поліцейського сектору реагування патрульної поліції Золотоніського РВП ГУНП старшого сержанта поліції Филя П.Ю., який складав протокол про адмінправопорушення щодо ОСОБА_1 , дисциплінарне стягнення у виді догани. Вищенаведені очевидні факти, на думку апеляційного суду свідчить про те, що працівниками поліції було грубо порушено вимоги ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів", затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103, що свідчить про те, що процедура огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не була дотримана. Визначальним у цій справі є непослідовність дій, а по суті ігнорування інспектором поліції Филем П.Ю., який проводив огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, вищевказаних вимог закону та нормативно-правових актів. Не може і не повинен суд здійснювати функції сторони обвинувачення, а наведені порушення, про які ОСОБА_1 та його захисник прямо вказували в судовому засіданні, потребували детального з`ясування, об`єктивної та належної оцінки, недотримання цього принципу та формальний підхід і призвело до помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова міськрайонного суду не є законною та обґрунтованою, і її слід скасувати. Враховуючи вищевикладене та вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Федини О.В., підлягає задоволенню, а провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закриттю, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, - п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Федини О.В. - задовольнити. Постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І.А. Соломка