Постанова 4855 № 620/9873/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/9873/24 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 листопада 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Беспалов О.О. Ключкович В.Ю. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд: - визнати неправомірними дії військової частини НОМЕР_1 щодо затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби командира 2-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , а саме затримки на строк 11 місяців у виплаті додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, згідно п. 1 Постанови Кабінету міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 року та рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі № 620/8729/22, за весь період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (96 днів), а також період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (105 днів) з урахуванням нарахованої та виплаченої додаткової винагороди за період 29 днів; - стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 93745 грн. 05 коп. з відрахуванням зборів, податків та інших обов`язкових платежів з вказаної суми. Ухвалою ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. 02.09.2024 до суду першої інстанції надійшла заява від представника Військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у справі, в зв`язку зі зверненням позивача з аналогічними позовними вимогами. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року провадження у справі закрито. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що у новому позові відрізняється його предмет та підстави позову. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли лише 07 жовтня 2024 року. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 листопада 2024 року. У судове засідання учасники судового процесу не з`явилися та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином. З огляду на зазначене та керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Закриваючи провадження у даній адміністративній справі суд першої інстанції виходив з того, що в адміністративній справі № 620/9873/24 вже розглянуто спір між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, що заявлено в адміністративній справі № 620/11014/23. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, установлено право на звернення до суду та способи судового захисту і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Стаття 238 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для закриття провадження в адміністративній справі. Відповідно пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Виходячи зі змісту цієї норми, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність судового рішення, яким завершено розгляд справи і набрання цим судовим рішенням законної сили. Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, у тотожній справі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 11 квітня 2018 року у провадженні 11-257заі18. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності. Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, принцип правової визначеності передбачає дотримання правила «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, який полягає в тому, що позивач, який порушив справу проти відповідача і отримав за результатами її розгляду остаточне рішення, не може ініціювати повторне судове провадження стосовно того ж самого відповідача, якщо судовий позов ґрунтується на тих самих фактичних обставинах, або ж нова вимога могла бути складовою частиною попередньої у першому рішенні. Тобто, за вказаним принципом, жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового до виконання рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового судового рішення. Res judicata є способом запобігання повторному розгляду справи та несправедливому відношенню до інших учасників судового процесу. При цьому, суд звертає увагу, що предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під адміністративну юрисдикцію. Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. Під підставою позову розуміються обставини, з яких витікає право вимоги позивача, на яких позивач їх засновує. Верховний Суд у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17 вказав, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Так, з матеріалів даної справи вбачається, що 02.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн., згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за весь період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, одержаним 28.02.2022, а саме за період 96 днів, тобто 3 місяці і 6 днів (з урахуванням нарахованої та виплаченої додаткової винагороди за період 29 днів), а також період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, одержаного 28.02.2022 за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, а саме за період 105 днів, тобто 3 місяці і 15 днів, а всього за період 201 день, тобто 6 місяців і 21 день (з урахуванням нарахованої та виплаченої додаткової винагороди за період 29 днів); - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн., згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за весь період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, одержаним 28.02.2022, а саме за період 96 днів, тобто 3 місяці і 6 днів (з урахуванням нарахованої та виплаченої додаткової винагороди за період 29 днів), а також період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, одержаного 28.02.2022 за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, а саме за період 105 днів, тобто 3 місяці і 15 днів, а всього за період 201 день, тобто 6 місяців і 21 день (з урахуванням нарахованої та виплаченої додаткової винагороди за період 29 днів). Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №620/8729/22 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено повністю: - визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн., за весь період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, одержаним 28.02.2022, а саме за період 96 днів, а також період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, одержаного 28.02.2022 за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, а саме за період 105 днів; - зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн, за весь період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, одержаним 28.02.2022, а саме за період 96 днів, а також період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, одержаного 28.02.2022 за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, а саме за період 105 днів, (з урахуванням нарахованої та виплаченої додаткової винагороди за період 29 днів). Рішення у справі № 620/8729/22 набрало законної сили 08.03.2023. Також встановлено, що 27.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати неправомірними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати в день звільнення з військової служби та в повному обсязі ОСОБА_1 наступних виплат: - грошового забезпечення військовослужбовців за червень 2023 року, а саме за період 01.06.2023 - 08.06.2023; - грошової компенсації за невикористані 42 дні додаткової відпустки (за 2021, 2022, 2023 роки) передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. - 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також п. 3 розділу XXXI Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам»; - матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку з отриманням позивачем поранення під час виконання завдань під час воєнного стану та отриманням інвалідності II групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, згідно підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; - грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 року «Про, затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» за весь період служби на день звільнення позивача з військової служби; - одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби згідно розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам»; - грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки згідно Статті 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міноборони від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам»; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі наступні виплати: - грошове забезпечення військовослужбовців за червень 2023 року, а саме за період 01.06.2023 - 08.06.2023; - грошову компенсацію за невикористані 42 дні додаткової відпустки (за 2021, 2022, 2023 роки) передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також п. 3 розділу XXXI Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам»; - матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку з отриманням позивачем поранення під час виконання завдань під час воєнного стану та отриманням інвалідності II групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, згідно підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; - грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 року «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» за весь період служби на день звільнення позивача з військової служби; - одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби згідно розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам»; - грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки згідно Статті 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міноборони від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам»; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а саме за період з 08.06.2023 по день фактичної виплати всіх перерахованих у пункті 1 прохальної частини позовної заяви виплат (грошове забезпечення військовослужбовців за червень 2023 року; грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; грошова компенсація вартості за неотримане речове майно; одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби; грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки; додаткова винагорода, збільшена до 100000 гривень, за весь період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, а також період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення); - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 письмово повідомити позивачу про суми, нараховані та виплачені при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати за період з 08.06.2023 по день фактичної виплати всіх перерахованих у пункті 1 прохальної частини позовної заяви виплат. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 по справі № 620/11014/23 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні; стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 103565,96 грн. з відрахуванням зборів, податків та інших обов`язкових платежів з вказаної суми. - в решті позову відмовлено. В свою чергу, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2024 у справі №620/11014/23 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 в частині задоволених позовних вимог змінено та викладено пункт другий його резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 69 639, 18 грн. з відрахуванням зборів, податків та інших обов`язкових платежів з вказаної суми». Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким дані позовні вимоги задоволено частково: -визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку з отриманням ним поранення під час виконання завдань під час воєнного стану та отриманням інвалідності II групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, згідно підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку з отриманням ним поранення під час виконання завдань під час воєнного стану та отриманням інвалідності II групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, згідно підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; - в іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 - залишено без змін. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день проведення фактичного розрахунку з огляду на те, що відповідачем виплату позивачу додаткової винагороди згідно рішення суду від 06.02.2023 у справі № 620/8729/22 не проведено, а суд не може приймати рішення на майбутнє. Таким чином, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 у справі № 620/11014/23 (з урахуванням змін, внесених постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2024) виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні присуджено за період 78 днів, а саме: з 09.06.2023 (день, наступний після дня звільнення позивача з військової служби) по 25.08.2023 (день здійснення військовою частино НОМЕР_1 однієї з виплат, але не остаточного розрахунку). Отже, 25.08.2023 не було а ні днем ухвалення в спірних правовідносинах судового рішення, а ні днем здійснення фактичного розрахунку, оскільки після вказаного дня військовою частиною НОМЕР_1 було здійснено ще два перерахування коштів, що підлягали виплаті позивачу у день звільнення: 15.11.2023 (виплата матеріальної допомоги) та 08.05.2024 (виплата додаткової винагороди). Отже, період затримки розрахунку з позивачем, охоплений рішеннями суду у справі №620/11014/23, є неповним періодом затримки розрахунку. Разом з тим, як встановлено колегією суддів, в даній справі позивач заявляє вимоги про визнання неправомірними дій військової частини НОМЕР_1 щодо затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби командира 2 механізованого взводу 1 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , а саме з 26.08.2023 по 08.12.2023 ( день спливу 6 місячного строку, встановленого ст. 117 КЗпП України) . Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані правовідносини виникли між позивачем та відповідачем після ухвалення рішення суду у справі №620/11014/23 та з інших правових підстав. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки предмет спору і підстави у справі № 620/11014/23 та у даній справі не є тими самими, підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України відсутні. Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про закриття провадження у даній адміністративній справі з підстав, встановлених п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України. Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За змістом частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про передчасність постановлення судом першої інстанції ухвали 03 вересня 2024 року про закриття провадження у справі та, як наслідок, наявність підстав для її скасування на підставі пункту 1 частини 1 статті 320 КАС України з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року про закриття провадження у справі скасувати, а справу та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович (повний текст постанови складено 27.11.2024р.)