Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 359/3258/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 359/3258/24 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Беспалова О.О., Костюк Л.О. За участю секретаря: Куць М.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2024 року, суддя Борець Є.О., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,- У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив: - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №1717759 від 22 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн; - закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення є протиправною та підляє скасуванню, оскільки, як зазначає позивач, йому не були пред`явлені докази на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення. Крім того, поліцейським було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення з метою отримання правової допомоги. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону №1 управління патрульної поліції в Чернігівській області Ступаченка Андрія Валерійовича про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1717759 від 22 березня 2024 року. У задоволенні адміністративного позову в частині вимоги про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події вчинення позивачем адміністративного правопорушення відмовлено. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з закінченням строку накладення на позивача адміністративного стягнення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 484 гривень 48 копійок. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Департамент патрульної поліції звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 22 березня 2024 року поліцейським взводу №1 роти №4 батальйону №1 УПП в Чернігівській області Ступаченком А.В. прийтято постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1717759 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. (а.с. 8). Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 22 березня 2024 року об 11 годині 59 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 74 км/год та перевищив установлене обмеження швидкості руху більше, ніж на 20 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України. Правопорушення зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20, серійний номер ТС000308. Не погоджуючись із вищезазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, вважаючи її протиправною та з метою відновлення порушеного права, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно з ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі частини перша і друга статті

178. Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України). Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Судовою колегією враховується, що приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Згідно ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, факт руху автомобіля марки «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , рухався зі швидкістю 74 км/год, що підтверджується фотознімком, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM № ТС000308 та аудіозаписом, що додано апелянтом до матеріалів справи (а.с. 32, 44). З зазначеного відеозапису лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM серійний номер НОМЕР_2 , вбачається, що автомобіль позивача марки Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , 22 березня 2024 року, об 11:59 годин в Чернігівській області Чернігівський район на А/Д Р56, 7 км на відрізку дороги позначеним д.з. 5.49 на білому фоні рухався зі швидкістю 74 км/год, чим порушив встановлене обмеження швидкості у населеному пункті більне ніж на 20 км/год та порушив п. 12.4 ПДР України. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року № UA-MI/1-2903-2012 та пройшов повірку, чинну до 21 серпня 2024 року, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/28253 (а.с. 33). У відповідності до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, чинні протягом визначеного в них строку дії. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 року №193. Колегія суддів звертає увагу, що чиним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12. Згідно з Переліку засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 року № 437 вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM фірми Laser Technology, Inc., США, (номер за Державним реєстром засобів вимірювальної техніки) У3197-12 міжповірочний інтервал становить 1 рік. Крім того, можливість використання виробу "TruCAM LTІ 20/20" виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 07.09.2021 року (а.с. 34). Відповідно до вказаного експертного висновку, дія експертного висновку поширюється на зразки об`єкта експертизи із заводськими номерами наведеними у додатку. Згідно з Додатком до експертного висновку №04/05/02-2522 від 07.09.2021 року визначено номери зразків об`єкта експертизи, на які розповсюджується дія експертного висновку. Як убачається із матеріалів справи, лазерний вимірювач швидкості TruCAM із номером ТС000308 у вказаному додатку наявний (а.с. 34). Отже, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Згідно експертного висновку від 07.09.2021 року у приладі «TruCAM LTI 20/20» правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES, визначений п. 5.1 ДСТУ ІSO/ІЕС 18033-3:2015. Крім того, у наданому відповідачем листі ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт») від 1 жовтня 2019 року за № 22-38/49 зазначено, що лазерний вимірювач ТruСАМ відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач ТruСАМ також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі. Отже, з аналізу викладеного вбачається, що використання приладу ТruСАМ відбувається у автоматичному режимі як у мобільному, так і у статичному положенні, а тому системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством України. Так, приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до ст. 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно ч. 2 ст. 258 КпАП України протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Так, у позовній заяві як на підставу скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач посилається на факт порушення порядку розгляду справи, що полягав в обмеженні його у праві отримувати правову допомогу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Разом з тим, з відеозапису долученого до матеріалів справи вбачається, що поліцейський дотримався передбаченої законодавством процедури розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повідомив про суть вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 268 КУпАП ознайомив водія із правами, якими користується особа, стосовно якої проводиться розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, та жодним чином не перешкоджав водієві у реалізації вказаних прав. Окрім того, поліцейський надав позивачу час для отримання юридичної консультації. Проте, позивач наголошує на тому, що з метою реалізації свого права на правову допомогу ним було заявлено усне клопотання про перенесення розгляду справи та залучення адвоката, яке не було взято до уваги, а наданий поліцейським час (5 хвилин) не є достатнім часом для отримання юридичної допомоги. З цього приводу, колегія суддів зазначає, що відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував своє право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, отже подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень. Крім того, згідно чинного законодавства до повноважень та обов`язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Законодавством не визнана обов`язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов`язана з обов`язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Поліцейський згідно із законодавством лише ознайомлює особу з її правами, однак, виключно правопорушник вирішує, чи скористається він своїми правами і в який спосіб. При цьому, з наданого відповідачем відеозапису вбачається, що після ознайомлення позивача з його правами відповідно до ст. 268 КУпАП позивач постійно перебував в транспортному засобі та здійснював телефонні дзвінки, тобто в нього було достатньо часу, щоб скористатися правовою допомогою в телефонному режимі. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених ч.ч. 1, 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Скорочене провадження у справі про зазначене адміністративне правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Так, положеннями КпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у цьому випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КпАП, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КпАП. Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Апеляційний суд враховує, що санкція статті 121 КпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Отже, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, тому подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень. Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що згідно офіційного сайту Національної асоціації адвокатів України, ОСОБА_1 займався адвокатською діяльністю, що дає підстави вважати про його обізнаність у правових питаннях, що також підтверджується відеозаписом (а.с. 43-44). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що під час встановлення адміністративного правопорушення, а також накладення адміністративного стягнення на позивача, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки в діях позивача наявний складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, що в повній мірі підтверджує доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Згідно з ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2024 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відмовити в повному обсязі. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Беспалов О.О. Костюк Л.О. Постанову виготовлено: 26 листопада 2024 року.