Постанова 4855 № 753/10131/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 753/10131/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лужецька О.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т., за участю секретаря: Яковіна Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Департаменту патрульної поліції Власенка Івана Анатолійовича, третя особа: Департамент патрульної поліції, про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Інспектора Департаменту патрульної поліції Власенка Івана Анатолійовича, третя особа: Департамент патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту КУпАП), за вчинення якого на позивача було накладено штраф в розмірі 255 грн. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з посиланням на те, що рішення суду першої інстанції винесено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також неправильним застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії 1АВ № 00068924, складену інспектором Департаменту патрульної поліції Власенко І.А., 08.06.2020 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП із застосуванням до неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень. Згідно з даною постановою, 07.06.2020 о 00 год. 16 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volvo XC90», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Дніпровська Набережна/Причальна, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 29 км/год., чим порушила п. 12.9 (б) ПДР України, тобто скоїла правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Швидкість руху транспортного засобу «Volvo XC90», д.н.з. НОМЕР_1 зафіксовано за допомогою технічного засобу «Каскад» № 003-1118 (сертифікат відповідності UA.TR.001 22 65-19 термін дії до 14.01.2029 р.). Відповідно до копії сертифікату відповідності № UA.TR.001 22 65-19 виданого 30.07.2019 ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», за результатами проведених досліджень та випробувань встановлено, що комплекс автоматичної фото/відео фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «Каскад» заводський номер 003-1118 відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосовним вимогам Технічного регламенту. Згідно з копією експертного висновку ТОВ «Безпека та інновацій інформаційних систем», зареєстрованого в Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України 02.04.2020 р. за №1100, дійсний до 2023 р., комплекс автоматичної фото/відео фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «Каскад» виробництва ТОВ «Українські системні інновації» відповідає вимогам нормативних документів з технічного захисту інформації в обсязі функцій, зазначених у документі «Комплекс фото/відео фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «Каскад» Технічні вимоги за критеріями технічного захисту інформації». Як вбачається з даних, зафіксованих технічним засобом «Каскад» № 003-1118, автомобіль «Volvo XC90», д.н.з. НОМЕР_1 перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 29 км/год. Вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. За змістом ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України). Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно пп. «б» п. 12.9 ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил. Зі змісту розділу 33 ПДР України знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» вказує на те, що забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові. Судовою колегією враховується, що приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Згідно зі ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Як вбачається з доводів апелянта, останній стверджує, що в оскаржуваній постанові не вказано адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому можливо ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення та ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації (ч.4 ст.283 КУпАП), а також не вказано технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (ч.3 ст. 283 КУпАП). Колегія суддів не погоджується із наведеним обґрунтуванням апелянта, оскільки всупереч зазначеному, у оскаржуваній постанові серії 1АВ № 00068924 міститься адреса веб-сайту в мережі Інтернет: https://bdr.mvs.gov.ua/user/resolution/view/1АВ/00068924/ із відповідним ідентифікатором доступу: PiUhBzwu2Xo. При цьому, безпідставним є посилання апелянта на те, що адреса веб-сайту в мережі Інтернет та ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації зазначені після електронного підпису, а значить не є частиною постанови. Положення ст. 283 КУпАП України не містять вимог щодо порядку розміщення адреси веб-сайту в мережі Інтернет та ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації до чи після електронного підпису уповноваженої особи в постанові про накладення адміністративного стягнення, натомість, в приписах вказаної статті зазначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна лише містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. В частині доводів апелянта, що позивачу було невідомо, яка максимальна швидкість руху дозволена в місці фіксації правопорушення, а також невідомо реальної швидкості автомобіля, з якою він рухався в момент фіксації, колегія суддів підкреслює, що із вказаною інформацією позивач мав та має можливість ознайомитись за посиланням адреси веб-сайту в мережі Інтернет: https://bdr.mvs.gov.ua/user/resolution/view/1АВ/00068924/ або ж скористатись відповідним ідентифікатором доступу: PiUhBzwu2Xo. Крім того, як вбачається з Єдиного порталу органів системи МВС України по вул. Дніпровська набережна / вулиця Причальна встановлено обмеження швидкості 50 км/год. Вказана інформація знаходиться у відкритому, публічному доступі, відтак позивач мав можливість ознайомитися із обмеженням швидкості руху в місці фіксації вчиненого позивачем адміністративного правопорушення. Апелянт також наголошує, що в оскаржуваній постанові відповідачем не зазначено відомостей про наявність у нього будь- якого спеціального звання, як це передбачено приписами ч.2 ст. 222 КУпАП. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вимоги щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення визначені ст. 283 КУпАП, відповідно до якої постанова повинна містити зокрема, найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову, однак, приписи вказаної статті не містять вимог щодо зазначення спеціального звання посадової особи. Так, апелянт не оскаржує висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів щодо наявності в Єдиному державному реєстрі транспортних з засобів або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про належного користувача транспортного засобу ТОВ «Універсалбуд-2000», а тому, на переконання колегії суддів, твердження апелянта, що під час вчинення вказаного правопорушення ОСОБА_1 не керувала автомобілем, оскільки останній знаходився у користуванні ТОВ «Універсалбуд-2000», є спростованими в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Черпіцька Л.Т.