Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/4003/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 листопада 2024 року справа №200/4003/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 9 вересня 2024 року у справі № 200/4003/24 (головуючий І інстанції Голуб В.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила: визнати неправомірним та скасувати висновки Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладені в листі від 07.06.2023 року про відмову в переведенні позивача з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», з урахуванням довідок Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області від 01.04.2022 року №2/05-99-10-02-07, №1/05-99-10-02-07; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перевести позивача з 29.04.2022 року з пенсії по інвалідності, призначеної за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» та виплачувати її із розрахунку 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області від 01.04.2022 року №2/05-99-10-02-07, №1/05-99-10-02-07, з урахуванням виплачених сум. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 9 вересня 2024 року закрито провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України. Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апелянт вважає, що судом в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2022 року по справі №200/3521/22 не прийнято рішення в частині врахування або неврахування довідок Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області від 01.04.2022 року №2/05-99-10-02-07, №1/05-99-10-02-07 при обчисленні пенсії. Враховуючи, що відповідачем не враховано означені довідки, розмір пенсії при виконанні рішення суду по справі №200/3521/22 зменшується до мінімального розміру, тому мала повторно звернутися до суду. Судом першої інстанції в ухвалі від 09.09.2024 року № 200/4003/24 не приділено увагу, що по справі №200/3521/22 довідки Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області від 01.04.2022 року №2/05-99-10-02-07, №1/05- 99-10-02-07 не були предметом розгляду. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду». За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України). За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив доводи апеляційної скарги, вивчив матеріали справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Згідно КП «Діловодство спеціалізованого суду» в червні 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 03.05.2022 № 057150009730 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу»; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести позивачку з пенсії по інвалідності, призначеної за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» з 29.04.2022 та виплачувати її із розрахунку 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області від 01.04.2022 № 2/05-99-10-02-07, № 1/05-99-10-02-07, з урахуванням виплачених сум. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2022 року у справі № 200/3521/22, залишеному без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03 травня 2022 року №057150009730 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» з 29 квітня 2022 року; у задоволенні іншої частини позову - відмовлено. На виконання рішення суду у справі № 200/3521/22 відповідач листом від 07.06.2023 року повідомив, що перерахунок пенсії є недоцільним, оскільки розмір пенсії зменшується до 1934 грн. з 29.04.2022 року; обчислення пенсії здійснено без заробітної плати, оскільки судом не зазначено зобов`язання щодо довідок про заробітну плату, з якої призначено пенсії державного службовця. Апеляційний суд зазначає, що зміст позову та додані до нього докази не вказують на зміну фактичних обставин спірних відносин між сторонами. За наявності чинного судового рішення його примусове виконання повинно відбуватися в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Повторне звернення для цього до суду не вимагається. Предметом спору у цій справі є незгода позивача з повнотою виконання рішення суду в іншій справі, отже, останній звернувся до суду з новим позовом, фактичною підставою якого є незгода з бездіяльністю пенсійного органу щодо виконання рішення суду у справі № 200/3521/22. Суд враховує, що у справі № 200/3521/22 судом фактично вирішено позовні вимоги з переведення позивача на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» з 29 квітня 2022 року. Отже, спір у даній справі між позивачкою та відповідачем є тотожним зі спором, що вирішений судом у справи № 200/3521/22. Тобто, у такому випадку наявний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав. Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Суд зазначає, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, тому позивач, має встановлене процесуальним законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, яким він скористався, подавши відповідну заяву у справі № 200/3521/22. Отже, заявлені позовні вимоги вже вирішені під час розгляду адміністративної справи № 200/3521/22. Крім того, суд зазначає, що судами у справі № 200/3521/22 також дано оцінку правомірності врахування довідок Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області від 01.04.2022 № 2/05-99-10-02-07, № 1/05-99-10-02-07, які позивачка повторно вже в справі № 200/4003/24 просить врахувати під час переведення її на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» з 29 квітня 2022 року. За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили. У даному випадку є таке, що набрало законної сили, рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/3521/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, тобто є рішення суду, яке набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відтак, суд першої інстанції, закриваючи провадження в адміністративній справі, обґрунтовано виходив з того, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Згідно п.4 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України апеляційним судом враховано правову позицію Верховного Суду в постановах від 28 лютого 2023 року у справі № 260/1898/22, від 26 лютого 2024 року у справі № 120/13369/23. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду. Керуючись ст. ст. 238, 241, 242, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 9 вересня 2024 року у справі № 200/4003/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 27 листопада 2024 року. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення. Суддя-доповідач І.В. Геращенко Судді А.А. Блохін І.Д. Компанієць