Постанова Київський апеляційний суд № 761/22125/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №761/22125/24 Суддя І інстанції - Голуб О.А. Провадження № 33/824/4883/2024 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 листопада 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Карапетяна А.Р. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , директора ТОВ «ЛЕВІТЕР», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, - в с т а н о в и л а: Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КУпАП - закрито на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «ЛЕВІТЕР» за адресою м. Київ, вул. пр-кт Берестейський, буд. 24, вчинив порушення порядку ведення податкового обліку, а саме у порушення вимог п.44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. п. 14.1. 159 п. 14.1 ст. 14, п. 140.1., п. 140.2, п.п. 140.4.4 п. 140.4. ст.140 Податкового кодексу України Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N? 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 543 372 грн., в тому числі за 2019 на суму 41 964 грн., за 2023 на суму 501 408 гривень, п. 201.10 ст. 201, п. 89 підрозділ 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, оскільки несвоєчасно зареєстровано податкові накладні (розрахунків коригування до податкових накладних) за період серпень, листопад 2023, що зазначено в акті перевірки від 27.05.2024 №53942 /ж5/26-15-07-02-02-03/39871094, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 163-1 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, адвокат Карапетян А.Р. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на безпідставність та незаконність постанови, просить змінити постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11.07.2024, виключивши з мотивувальної частини постанови висновок судді стосовно доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 , як особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, не було повідомлено належним чином про розгляд справи та справа була розглянута без його участі. ОСОБА_1 дізнався про зазначену справу лише з веб-ресурсу Судової влади України, після чого представник ТОВ «Левітер» звернувся до суду першої інстанції з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, проте доступ до матеріалів справи, у тому числі, і до оскаржуваної постанови було надано лише 04.09.2024. Отже, апелянт вважає, що строк на апеляційне оскарження вказаної постанови було пропущено з поважних причин та просить його поновити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції було здійснено формальний розгляд справи, адже єдиним аргументом суду для визнання нібито вини ОСОБА_1 є цитування норм Податкового кодексу України, що були зазначені в доданих до матеріалів справи Протоколі №2387 та Акті перевірки без повного, всебічного та об`єктивного дослідження зазначених доказів. Як зазначає апелянт, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на Акті про результати документальної планової виїзної перевірки, втім акт перевірки не є належним та достатнім доказом доведення винуватості особи, бо є лише документом фіксації суб`єктивної думки уповноваженої особи контролюючого органу, не несе правових наслідків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновків інспектора щодо наявності чи відсутності порушень законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та покладає відповідальність. Апелянт вказує, що щодо податкових повідомлень-рішень ТОВ «ЛЕВІТЕР» було подано адміністративні позови до Київського окружного адміністративного суду, а тому висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП є передчасними, оскільки відсутнє судове рішення стосовно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Водночас захисник зазначає, що підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 163-1 КУпАП необхідним документом є податкове повідомлення-рішення з узгодженою сумою грошового зобов`язання, а не тільки акт перевірки, а отже протокол №2387 не може бути беззаперечним доказом, який доводить вину ОСОБА_1 , оскільки ТОВ «ЛЕВІТЕР» було отримано податкове повідомлення-рішення від 10.06.2024 №00511880702 та податкове повідомлення-рішення від 10.06.2024 №00511790702, що наразі оскаржуються, а тому сума грошових зобов`язань, що визначена у зазначених податкових повідомленнях-рішеннях не може бути узгодженою. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Карапетяна А.Р., який уточнив свої апеляційні вимоги, просив постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, дослідивши надані захисником докази, перевіривши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Щодо питання про поновлення строку на оскарження постанови, то матеріали провадження не містять будь-яких доказів повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, а також направлення йому копії постанови. Натомість, згідно наявної в матеріалах справи розписки, представник ТОВ «Левітер» ознайомився з ними 04.09.2024. У зв`язку з викладеним, наявні підстави вважати, що строк на апеляційне оскарження було пропущено з поважних причин, а тому з метою забезпечення реалізації права на апеляційний перегляд судового рішення, вважаю, що строк апеляційного оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року слід поновити. По суті апеляційної скарги слід зазначити, що відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Проте, цих вимог закону дотримано не було, зокрема суд першої інстанції не з`ясував суть вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, належним чином не дослідив і не перевірив наявні у справі докази, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Так, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та актом перевірки. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення №2387 від 27.05.2024, складеного відносно директора ТОВ «ЛЕВІТЕР» ОСОБА_1 , зазначено, що останній вчинив порушення порядку ведення податкового обліку, а саме у порушення вимог п.44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. п. 14.1. 159 п. 14.1 ст. 14, п. 140.1., п. 140.2, п.п. 140.4.4 п. 140.4. ст.140 Податкового кодексу України Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N? 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 543 372 грн., в тому числі за 2019 на суму 41 964 грн., за 2023 на суму 501 408 гривень, п. 201.10 ст. 201, п. 89 підрозділ 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, оскільки несвоєчасно зареєстровано податкові накладні (розрахунків коригування до податкових накладних) за період серпень, листопад 2023, що зазначено в акті перевірки від 27.05.2024 №53942 /ж5/26-15-07-02-02-03/39871094, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 163-1 КУпАП. Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Всупереч цим вимогам Закону у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення суть вчиненого правопорушення виписано так, що не зрозуміло, в чому конкретно полягає з боку ОСОБА_1 порушення встановленого порядку ведення податкового обліку, а посилання на норми Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інші підзаконні акти не розкриває суті конкретного порушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , чим порушується право останнього на захист. Крім того, відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. Тобто, при зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов`язків, встановивши, коли і ким такі службові обов`язки для неї були визначені. Однак, а ні з протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а ні з наявних матеріалів справи не вбачається та не встановлено при розгляді справи в суді, які ж саме дії /бездіяльність вчинені останнім, та в чому полягає його вина у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Особа, що складала протокол, обмежилась лише загальними фразами, не зазначивши обставини вчинення саме ОСОБА_1 правопорушення, суть самого правопорушення (дії або бездіяльність та в чому полягають) з посиланням на норму спеціального Закону. Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної планової виїзної перевірки. Відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Крім того, положеннями п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. З наданих апеляційному суду доказів за підтвердження доводів апеляційної скарги вбачається, що ТОВ «ЛЕВІТЕР» звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. києві від 10.06.2024 №00511880701 та №00511790702, і відповідно до долученої до матеріалів справи доказів, по даному позову відкрито провадження в адміністративній справі. Таким чином, висновки судді місцевого суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, не ґрунтуються на доказах по справі, оскільки відповідно до матеріалів справи на момент розгляду справи процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень триває, тобто, акт перевірки контролюючого органу в розумінні положень ст. 56 Податкового кодексу України, був не узгодженим, а тому стверджувати про його законність та обґрунтованість були відсутні підстави, а отже він не міг бути визнаний доказом вини ОСОБА_1 за відсутності інших доказів у справі. За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення та акт перевірки не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 в порушенні вимог ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому висновок суду про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, є необґрунтованим. З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, за відсутності переконливих доказів про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, апеляційна скарга захисника Карапетяна А.Р. підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а провадження в справі - закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и л а: Клопотання адвоката Карапетяна А.Р. - задовольнити. Поновити адвокату Карапетяну А.Р. в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу адвоката Карапетяна А.Р. в інтересах ОСОБА_1 з уточненнями - задовольнити. Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КУпАП закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП - скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Л.І. Кепкал