Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 354/1553/24

Справа № 354/1553/24 Провадження № 33/4808/1037/24 Категорія ст.155-1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю захисника адвоката Нужди С.Ф., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Нужди С.Ф. на постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2024 року, якою ОСОБА_1 , громадянина України, проживаючого за адресом: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП, - встановив : Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 порушив встановлений законом порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі. Судом встановлено, що ОСОБА_1 порушив встановлений порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 155-1 КУпАП. Постановою від 26.09.2024 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 85 (вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок та стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. В апеляційній скарзі захисник адвокат Нужда С.Ф. просить скасувати постанову суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП та направити на новий розгляд до Яремчанського міського суду. Звертає увагу, що оскаржувана постанова винесена із порушенням норм матеріального права, що призвело до порушення норм процесуального права.. Вважає, що твердження, що містять в Акті, складеному за наслідками перевірки, не відповідають вимогам закону. Оскільки надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 перевіряючим первинні документи внесені до Форми обліку, в його діях відсутні описані в Акті(Довідці) фактичної перевірки N?817/09-19-09-01/ НОМЕР_1 від 11 липня 2024 року порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», наказу Міністерства фінансів України N? 496 від 3 вересня 2021 року за що передбачена відповідальність статтею 20 вказаного Закону. Відповідно, Актом перевірки не підтверджено і здійснення порушення розрахунків в сфері торгівлі ОСОБА_1 , що виключає і адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 155-1 КУпАП. 25 вересня 2024 року захисником ОСОБА_1 направлено на адресу Яремчанського міського суду клопотання про перенесення розгляду справи, яке обґрунтовувалося тим, що на розгляді у Тернопільському окружному адміністративному суді перебуває позовна заява про скасування податкового повідомлення-рішення прийнятого відносно ОСОБА_1 . Дане рішення Тернопільського окружного суду є одним із визначальних факторів, які впливають на вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Однак всупереч вказаному клопотанню судом 26.09.2024 року було винесено постанову, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності. У своїй апеляційній скарзі адвокат Нужда С.Ф. стверджує, що суд, всупереч ст. 280 КУпАП, не з`ясував питання, які вона містить, не перевірив самостійно, чи дійсно ОСОБА_1 вчинив порушення розрахунків в сфері торгівлі та громадського харчування, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 155-1 КУпАП та не відклав судового розгляду. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції. Зі змісту доводів захисника адвоката Нужди С.Ф. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє їй представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд, вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 . В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Нужда С.Ф. підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просила скасувати постанову суду та направити справу на новий судовий розгляд. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. При вирішенні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд звертає увагу на те, що судочинство з розгляду справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Принцип змагальності ґрунтується на тому переконанні, що протилежність інтересів сторін є найкращою гарантією для забезпечення повноти судового розгляду та встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Апеляційним судом у повному обсязі досліджені докази, які містяться в матеріалах справи та були надані під час розгляду справи в апеляційній інстанції. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «"обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру». В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. В рішенні у справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення». В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що сутність пред`явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчиненням правопорушення. При цьому суд, відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і змінювати формулювання висунутого обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.ст.280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Постанова судді повинна бути законною і обґрунтованою. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вказаних вимог закону не дотримався та дійшов до помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.155 КУпАП. Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №2409 від 11.07.2024, ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 11.07.2024 о 17 год 43 хв в с. Поляниця, уч. Стаїщі, 514, порушив встановлений порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 155-1 КУпАП (а.с. 1). Таким чином, зміст обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення фактично полягає в тому, що він порушив порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані встановленою формою ведення обліку товарних запасів, не надав електронну чи паперову форму облік під час перевірки, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП. Разом з тим, вищевказане обвинувачення не можна визнати конкретним, оскільки воно не містить даних які, дозволяють встановити обставини за яких таке правопорушення було вчинено. Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані про місце та спосіб вчинення правопорушення, не зазначені дані щодо товарних запасів, які не були обліковані належним чином та їх вартість. Так, ч.1 ст.155-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. Так, суд першої інстанції вказав, що на підтвердження вини ОСОБА_1 надано: протокол про адміністративне правопорушення №2409 від 11.07.2024 (а.с.1), акт (довідка) фактичної перевірки № 817/09-19-09-01/3240402595 від 11.07.2024 (а.с 2-5). Разом з тим, апеляційний суд не має можливості перевірити правильність даних, які зафіксовано у вищевказаному Акті фактичної перевірки, оскільки матеріали провадження не містять інших доказів по справі, а вищевказаний акт не є достатнім доказом, який підтверджує винуватість у вчиненні правопорушення та має наперед встановленої силу для суду. Суди мають оцінювати докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку; всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Так, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнає та вважає, що не вчиняв правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які дозволяють спростувати вищевказане твердження та прийти до висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «Кобець проти України» зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. За обставин викладених вище, апеляційний суд вважає недоведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що досліджена судом сукупність доказів не дозволяє прийти до висновку поза розумним сумнівом про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що діючий закон про притягнення особи до адміністративної відповідальності, містить тільки одну правову підставу для визнання особи невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову судді скасувати та прийняти нову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу адвоката Нужди С.Ф. задовольнити частково. Постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.155-1 КУпАП скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.155 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв